“Українська літературна газета”, ч. 9 (377), вересень 2025
Любов Гонтарук, «З любов’ю про КОХАННЯ», Київ, ТОВ «Видавництво «Прометей», 2025, 400 с.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
З-під пера, вірніше з-під клавіатури ноута невтомної Любові Гонтарук випурхнув щойно ошатний, опасистий том дивовижної тематики: українська письменниця, вжившись в іпостасі видатних світочів України, занурюється образним поетичним словом у вир їхніх кохань, почуттів, переживань радостей і журливостей! А коли читаєш «З любов’ю про КОХАННЯ», то дух забиває від емоцій і рефлексій: то бурхливих, то врівноважених, то світанкових то смеркальних… Уявляєш собі: прогулюється пані Любонька узбережжям моря, наслухає своїм чутливим слухом мелодії переплесків хвиль і хвильок, і в її голівоньці народжуються поетичні рядочки: рядок за рядком про Лесине кохання, кохання-страждання, кохання-сподівання, кохання-прозрівання… Так Леся колись гуляла край моря і складала рядок за рядком свої поезії, свої драми…
Любов Гонтарук
«Активний відпочинок на природі// У лорда Байрона перейняла// А зболеній нозі сказавши годі// По кілька миль щоденно нею йшла…» Це із книги «Леся Українка. Сторінки кохання». Про цю книгу хмельничанка з чутливою, просвітленою душею Людмила Лабунська-Бучинська написала так: «Книжка – про кохання обраних, особливих людей, гідних цього високого почуття. Проста, доступна для розуміння будь-якому читачеві… Вбачається філігранна легкість поетичного слова… Це – заповіт вишньої любові, яка здатна подолати всі виклики руйнівного часу.
Це справжній подарунок незабутньої пам’яті до 150-річчя Лесі Українки…» [«Літературна Україна», 2020, 12 груд.].
Відгукнувся про цю книгу й знаменитий Ігор Павлюк – письменник і доктор наук, Лесин земляк: «Пані Любов Гонтарук, яку давно знаю, як шляхетну Жінку, створила із благословення іще пріснопам’ятного Олеся Гончара («Любо, у Вас є щось від Лесі Українки, пишіть!») віршовану історію закоханої душі генія, інкрустувавши її конкретними фактографічними цитатами… впорядкувавши таким чином емоційний хаос…із жіночою охайністю, пройнятою аурою доброго таланту…»
Щаслива і благословенна, і в земному бутті, і у вічності, та людина, яка може промовити, як написав Олесь Гончар у своєму щоденнику в останній рік свого життя: «І смерті я не боюсь – я повен любові!»
А в пані Гонтарук-Кубацької й ім’я таке, що їй, як то мовиться, «і карти в руки»! Ви ж тільки гляньте у її бібліографію – самі назви деяких її видань, як своєрідні «сходинки» до цього «любовного» тому: «Антологія любові» (2007), «Колір любові» (2007), «Ріка любові» (2008), «Сапфо» (2013), «Серце навстіж» (2013), «Я їх любив» (2013), «Я любов» (2019), «Ручка любові» (2025)…
Постійний читач книг пані Любові Володимир Біловус влучно зазначив: «Читаючи ці поетичні книжки я… втішався і зачаровувався дивовижним поетичним словом! Вам вдається талановито перетворювати свої емоції і почуття в чудову літературну форму, що випромінює неймовірну віршовану енергію, зачіпає душу, дзвенить потаємними струнами. Віршована мова лаконічно і емоційно приводить всі події в рух, створює прекрасні поетичні рядки, зачаровує образністю мислення, підсилює сприймання кольору… Дякую за радість від читання, за насолоду пізнання, свіжість думки і простоту викладу!»
Пані Лав – відважна українка! За такі непрості теми вона береться, як та відчайдушна пловчиня, яка безоглядно і рвучко кидається у штормові хвилі безмежного моря. Вчитуюсь у віршовані розділи книги, і складається суб’єктивне враження, що Любов Романівна, любовно віршуючи, відпочиває від наполегливої, системної, методичної, цілеспрямованої праці над прозою – романами чи новелами. Як доскіпливий філолог-віршознавець, мушу зауважити, – ох і нелегко такий огром інформації перепустити через серце і розум та ритмомелодійно заримувати! Учасники презентації книги в Хмельницькій обласній бібліотеці імені Т.Г.Шевченка висловили побажання щоб, все-таки, зробити наступне перевидання книги «З любов’ю про КОХАННЯ».
Першою ластівкою у серії книг про кохання знаменитостей стала книга «Я їх любив. Кохані жінки Т.Г.Шевченка», видана в переддень ювілейного 200-ліття Кобзаря.
В одному з інтерв’ю Любов Романівна зізналась, що на створення її поетичних візій передовсім надихнула інтимна лірика самого Шевченка. Вона довгенько виношувала цей свій задум, вивчала романтичні історії його кохань, вишукувала портрети його коханих, перечитала чимало спогадів, досліджень, аби пройнятися цією темою, тією романтичною епохою, щоби дізнатися більше про тогочасні звичаї, традиції, етикет у спілкуванні між чоловіками і жінками у ХІХ столітті. Дуже надихнула історія кохання Шевченка до Ганни Закревської, та паралельна історія закоханості Варвари Репніної в Тараса. Ніна Слюсаренко, редакторка, літературознавиця свідчить, що саме цей любовний трикутник дав потужний творчий імпульс до написання цілої поеми про жінок, яких любив Шевченко. Авторка зізнавалась, що книга писалася на одному подиху, щоранку народжувався новий вірш, а то й не один.
Пам’ятаю незвичайне враження від прочитання напрочуд цікавої книги Романа Горака про Івана Франка «Тричі мені являлась любов». Вона мала та й досі має неабияку популярність у читачів і молодого, і зрілого віку. А пані Люба ж сусідка – зі Збаража. Хіба ж вона могла оминути історію життя Франка, його чисте і світле кохання до Олі («Оля плакала і молилась// Знову арешту ніж у спину…), мрію про одруження з Юзефою («Розумна, тиха і мрійлива//Сумна і ніжна як весна…») ?.. А Целіна?
Напрошується віддалена аналогія з Ликерою, Піуновою… Вони, ці неосвічені, грубі молодиці лише з плином часом щось та збагнули: «Мабуть в думці не раз жаліла// Що на так повернула долю// Свій портрет у музей носила// Де на карточці з ним удвоє…»
До «святої трійці» української класичної літератури ХІХ століття Любов Гонтарук долучила «головного українського націоналіста» ХХ століття Степана Бандеру, українця, який виховувався на творах Кобзаря, Каменяра і мужньої Лесі – «доньки Прометея». Авторка переконливо показує, що навіть нерозділене кохання, юної душі страждання гартували дух борця за волю України! Вдумлива читачка-патріотка О.Ляшко написала улюбленій письменниці те, що промовляє її душа: «Ваше слово то є світоч і обладунок… Ваш Степан Бандера, себто нова книжка «Степан Бандера. Любов і віра» має бути на фронті…» Так, це зброя духовної боротьби, наснажуюча зброя!
З багатостраждальної столиці України, міста Києва, послання від телеведучої, журналістки, громадської діячки Тетяни Дейнегіної: «Ваша Сонячність, Світлість, дорога пані Любонько, відчиняє для Любові всі віконця і двері! Ваше ім’я і Ваше величне талановите Серце завжди налаштовані на Любов!»
Володимир Олійник,
головний редактор часопису «Літературна громада»
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.