“Українська літературна газета”, ч. 4 (372), квітень 2025
Читаючи інтригуючу п’єсу або ж прозовий твір, чи перебуваючи в театрі, кінотеатрі, ми з цікавістю спостерігаємо за таким художнім прийомом, як «сцена на сцені», «кіно у кіно» чи «театр у театрі», який віддавна уподобали митці різних часів і народів, починаючи від середньовіччя і донині.
Саме цій інноваційній темі і приурочена монографія доктора філологічних наук, професора, літературознавиці й письменниці Наталії Науменко під назвою «Прийом «сцена на сцені» – чинник іронічного формозмісту в літературному творі», яка нещодавно побачила світ у Київському видавництві «Сталь» (2023).
В анотації зазначено, що у монографії проаналізовані твори української та зарубіжної літератур, у яких магістральним формозмістовим прийомом є «mise en abyme» більш відомий під назвою «сцена на сцені». Методом повільного прочитання установлено роль даного прийому у формуванні іронічного стилю драматичного або прозового тексту, сутність якого – розбудова специфічного двоїстого часопростору, де ігрові елементи міцно переплітаються з життєвими реаліями, а мистецтво постає як рушій творення і перетворення світу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У «Вступі» до монографії Н. Науменко вагоміше окреслила квінтесенцію своєї далекої від легкого прочитання й осмислення теоретичної праці, яка розрахована на доволі ерудованого читача і знавця світової літератури, драматургії і театру. Зокрема, авторка прозоро спроектувала своє розуміння-бачення іронічного формозмісту в переосмислені нею творів різних європейських літератур.
Аналітична праця Наталії Науменко містить чотири розділи: «Стопами апостолів іронії», у якому досліджує теоретичні засади іронічного стилю в драматургії. У другому – «Десь, колись, в якійсь країні…» авторка розглядає «сцену на сцені» у творенні іронічного формозмісту європейської драми. А в третьому – «Трагедія чи комедія це?» пропонує читачеві самому визначити де саме міститься прийом «сцена на сцені» в українській драматургії і театрі. У четвертому розділі Н. Науменко розглядає «сцену на сцені» вже як складник прозового твору.
У висновках професор Н. Науменко констатує наступне: «Можна стверджувати, що «mise an abyme», або «сцена на сцені» – це концептуальний художній прийом, здатний зосередити усі регістри іронічного в окремому творі. Передусім – у драматичному, але не менш дієвим він є у прозовій оповіді, а також, цілком вірогідно, у поетичному тексті. Саме це і визначає перспективи подальших досліджень у даній галузі…»
Тож зрозуміло, що дослідниця продовжуватиме наукові пошуки – у поетичному тексті. Тому побажаємо їй творчих успіхів у подальшій роботі. І зважаючи на те, що Н. Науменко як письменниця є ще й талановитою поетесою, то не маємо сумніву у тому, що вона оригінально потрактує цей концептуальний художній прийом і в поезії. А на підтвердження сталої любові авторки до театру, процитуємо один із її сонетів, який має назву «Актриса осінь», що приурочений її Величності музі Мельпомені, і який вміщений у розділі «Post scriptum» з підназвою «Мої поезії про театр і театральне мистецтво»:
Мов сцена – поле. Мов завіса – ліс.
І диригент от-от змахне рукою:
В актриси Осені сьогодні бенефіс,
Вона чарує світ своєю грою.
Все вдягнено у жовтий крепдешин,
А небо, як завжди, над нами синє
Ніде не чути гомону пташин –
Весь світ зібрався у театр осінній.
Хай жовтий – колір суму та розлуки,
Та сонце – також жовте: подивись!
Вже чути увертюри перші звуки,
Завіси крила піднялись увись, –
Останній промінь сонця в залі згас.
Актрисо Осене, ми ждемо Вас!
Отже, процитувавши сонет «Актриса Осінь», переконуємося у тому, що ці строфи і є метафоричною іронією самої авторки книги у змалюванні нею барвистого образу Осені. І чи не є цей же образ Осені найбільш доказовою «сценою на сцені» – у її ж поетичному творі?!
У завершальному розділі книги Наталії Науменко «Post post scriptum…» авторка зізнається у тому, що в роботі над монографією їй неабияк допомагала і надихала класична та сучасна естрадна музика. Зосібна, твори Й.С. Баха, А. Вівальді, Е. Гріга, Й. Штрауса, а також популярні пісні «Пікардійської терції», як і дивовижно-космічні композиції Поля Моріа й інших улюблених нею виконавців та композиторів. А ще сугестивно-релаксійні мелодії радіоканалів «Nostalgie» і «Relax».
Тож нехай і надалі авторку надихають не лише класична та сучасна Музика, а й сам Театр у глобальному розумінні цього слова. Театр, якому науковиця і письменниця Наталія Науменко залишається вірною і надійною у своїй пристрасній і незрадливій любові до нього.
Володимир КОРНІЙЧУК,
заслужений журналіст України, лауреат премії в галузі театрознавства і театральної критики, головний редактор журналу «Музика».
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.