Володимир Палажченко. “Зелена доріжка”, поезії, в-во “Щек” 2017, 48 стор.
У минулому столітті довершувалися шістдесяті роки. А в літературі поставали перед майбутньою глорією письменники-шістдесятники. В ті жорстокі часи Володимир Палажченко віршував нишком. Ні дебюту, ні публікацій, ні розголосу. Кадеб’ятники захоплювали творчий простір, підсаджуючи на посади одних і на тюремні нари інших.
Палажченко, знав я, вчиться на факультеті журналістики слідом за нашим курсом. Син радянського письменника з партизанів, познайомив мене з прозаїком Юрієм Кочергою і поетом Олексієм Лукашенком. А до мене досікувався: і я не правильний, і вірші криві. Тут можна поставити крапку.
На правах реклами. Головні і свіжі новини за сьогодні і за останню годину. Більше ніж просто новини. Аналітика, статті та новини про політику, економіку, авто, технології, події в світі і Україні від аналітичного видання Фокус
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Яблуко від яблуні… Не впало – залишилося на дереві роду, де письменство, художність, краса і мудрість, глибина досконалого образу:
Той, хто листочками сипав насипно,
квітосвічкує так весноподібно
поміж дерев старих і молодих,
де враз один з усіх, один за всіх,
не вистояв – розквіт каштан, як міг,
либонь, і справді заподався над
життя безлисте – з виходом у сад.
Через років тридцять, з допомогою численних моїх друзів, Володимир знайшов мене, щоб я також висловився про його збірочку поезій “Зелена доріжка”.
Така назва – не передчуття, не натяк на щось банальне й остогидле. Це – ім’я красивому й значному, таємничому й всемогутньому. Як братова “зелена гілочка” для Льва Толстого залишалася магічною все його життя, так мені відкрилася “Зелена доріжка” Палажченка, обдарувавши радощами й насолодами справжньої поетичності. “Повернулися каштани з усіма свічками – радісно мені мовчати з усіма свічками!” Сам поет каже про загальне ім’я своїм вишуканим творам:
Зелена доріжка пробуде,
доки землею жива.
Зелена доріжка повсюди,
де хилиться вільно трава.
Її перетопчуть півлюди,
за те їм півщастя бува!..
Я би прибрав знак оклику. Зате цитував хоч всю збірочку. (Про це пише у вступному слові Леонід Горлач).
Попередня цитата – закінчення вірша, присвяченого, і для мене дорогому, Петрові Засенку. В рядках зашифрована літературна доля митців 60-70-х років минулого століття , зокрема, цензурна розправа і страта його збірки “Князівство трав”. Адже ми не мали права на половину словникових скарбів нашого народу. Ті, хто викреслював різні “князівства”, “моління”, “козацтва” чи інші “старожитності”, як іронізує Володимир Палажченко, мали “півщастя”.
Ця збірочка нагадала інші книжечки того історичного періоду, з якими дебютували справжні лірики. (Був би з нами незабутній Володимир Сапон, він розповів би про назву серії та всіх її прекрасних поетів). І я сподіваюся ще побачити нові твори Палажченка, бо в нього є почуттєвий запас, набута вимогливість і гострий розум.
На “Зеленій доріжці” зустрінеш посвяти й коротенькі рядочки, ніби “в альбом”. Забутому жанрові поет повертає життя. І слова збадьорюють, надихають читача, або, як у “Першому старінні весни”, зворушують: “Одцвівся мій улюблений бузок… А, може, твій улюблений цвіте?…” А ось що кличе в задуму: ”Я би зволів до берега пристати,/ аби цю землю залишить на місці”.
Написав би про кожен вірш. Але… Відгук – не для розлогих розумувань. Тому лише зізнаюся, що відтепер також знаю про Володимира Палажченка більше хорошого». Він був таким, що після нього/ ріка не всохла і гора не впала» (Микола Лукаш).
Володимир Палажченко ще піднімається вгору, до витоків. З рядками-оберегами і поетичною душею.
м. Херсон
“Українська літературна газета”, ч. 23 (289), 20.11.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.