“Українська літературна газета”, ч. 18 (336), 16 вересня 2022
Новий погляд на творчість Михайла Коцюбинського
Зміна історичних періодів – а особливо зміна колоніального статусу країни на незалежний статус – неминуче веде за собою переосмислення минулого, відмову від застарілих стереотипів та вироблення нових підходів у розумінні дійсності. Без цього народ ризикує зостатись у полоні вчорашніх та позавчорашніх міфів і, ясна річ, буде нездатним вибудувати власне майбутнє відповідно до потреб історичного моменту.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На жаль, у свідомості українства досі лишається немало підмарафеченого ментального мотлоху, від якого давним-давно пора відмовитись, як і давним-давно пора по-іншому глянути на низку значимих подій і культурних постатей нашої минувшини. Процес переосмислення, що швидкими темпами рухався на межі 1980-90-х років і привів до багатьох здобутків, згодом сповільнився, а багато кліше в підходах та інтерпретаціях так і зосталися законсервованою радянщиною.
Проте рух уперед не зупинився, провідні науковці продовжують ефективно розробляти згадану тематику і руйнувати живі до сьогодні радянські і пострадянські міфологеми. Яскравий приклад – ґрунтовна монографія професора університету імені Адама Міцкевича в Познані (Польща) Ярослава Поліщука «Краса у дзеркалах буття. Постать Михайла Коцюбинського в українській культурі». Торік її випустило видавництво згаданого університету, а цьогоріч автор за цю працю став лавреатом всеукраїнської літературно-мистецької премії імені М. Коцюбинського.
І хоч праця Я. Поліщука різнопланова й багатоаспектна, на мою думку, одним із поштовхів до її створення, стала, як пише автор, така ситуація: «Здавалося б, домисли та спекуляції радянських пропагандистів давно втратили силу й однозначно дискредитовані. Однак якщо в академічно-науковому дискурсі вони поволі (хоча й досить пасивно) долаються, то в науково-популярному та маскультурному надалі процвітають буйним цвітом» (стор. 180). І ось тут хочеться продовжити питанням: а в навчально-методичному? Чи та основна і допоміжна література, якою здебільшого користуються вчителі-словесники, не є концептуально такою ж самою, як і науково-популярна та маскультурна?
На широкому літературному, культурному і суспільному тлі Я. Поліщук послідовно розглядає низку стереотипів, показує, як, коли і ким вони були сформовані, які ідеологічні завдання виконували, а також – чи відповідають підходам, прийнятим у світовій філологічній науці ХХ та ХХІ століть.
Один із таких стереотипів – спроба розглядати Коцюбинського (а він був знаковою фігурою в тодішньому нашому письменстві) як предтечу соціалістичного реалізму, бо ж радянська наука впевнено відшукувала в його творчості паростки «єдино правильного творчого методу» й увіч не хотіла бачити спорідненість доробку письменника з модернізмом, а також те, що тематично його твори перегукувалися з експресіонізмом.
Наступним – уже цілком логічним! – кроком радянських літературознавців стала вигадана ними теза про нібито «навчання» Коцюбинського у «старшого брата» Максима Горького під час поїздок на острів Капрі. Горький беззаперечно вважався засновником соцреалізму, а от Михайло Михайлович, бачте, трохи таки недовчився, бо ж – куди ти дінешся! – був «молодшим братом».
Крок за кроком Ярослав Поліщук скрупульозно розглядає ці твердження, на основі документів зіставляє з тогочасними реальними обставинами і переконливо показує, що найчастіше вони були висмоктані з пальця: історики літератури на догоду правлячому більшовицькому режиму відверто видавали бажане за дійсне.
Дослідження «Краса у дзеркалах буття» стало підсумковою працею, яка ввібрала в себе результати двадцятипʹятирічних студій автора над творчістю українського класика. За цей час у Я. Поліщука були й інші публікації на обрану тему, зокрема випущений 2010 року окремим виданням літературний портрет М. Коцюбинського «І ката, і героя він любив…»
Монографія не тільки розвінчує потуги радянського (та й дорадянського) літературознавства втиснути майстра слова в прокрустове ложе тодішнього імперського й неоімперського канону. Вона показує його справжнє місце в культурі, причому не тільки національній, а також реальне тодішнє сприйняття творчості прозаїка: «Серед сучасників письменник мав стійке реноме: його вважали прикладом європейської орієнтації з одночасним збереженням цілісного українського світогляду» (стор. 161).
В газетній рецензії неможливо зробити детальне препарування усієї праці, охопити її цілком – багато залишається поза полем зору. Але ще на одній думці автора, яка випливає з масиву проаналізованих ним фактів, я таки хочу зупинитись. Я. Поліщук розглядає творчість Коцюбинського в контексті літератури нового століття і звертає увагу на те, що об’єктом пильного художнього дослідження письменника став мотив страху, а також – поведінка людини під його впливом: «Симптоматично, що в мистецтві ХХ століття він виявився одним із ключових мотивів: це і художнє пророцтво катаклізмів, які чигали на людство в період воєн, революцій та масової загибелі людей, і відображення пережитого жаху. Як би там не було, з сучасного погляду варто оцінити проникливість Михайла Коцюбинського, який описав відчуття страху з подиву гідною артистичною силою» (стор. 52). Слід додати, що цей мотив згодом став магістральним у багатьох провідних літераторів століття. Для прикладу можна згадати хоч би Франца Кафку, молодшого сучасника Коцюбинського.
«Краса у дзеркалах буття» примушує змінити ракурс, у якому звикли в нас бачити твори подільського класика, відчитати у них те, що досі залишалось непоміченим і невідчитаним. Проте скільки людей, причетних до літератури і до її викладання в школі та вишах, прочитає монографію? Щасливі одиниці, адже книга, видана за кордоном, та ще й обмеженим накладом, потрапить в Україну в ще більш обмеженій кількості, тоді як потреба в ній нагальна. Може, нею зацікавиться хтось із вітчизняних видавців і спроможеться на перевидання?
Наостанку хочеться наголосити, що твори такої високої інтелектуальної культури та ерудиції, як праця Ярослава Поліщука, рідко трапляються серед претендентів на премію імені Коцюбинського. Гадаю, це можна вважати компліментом премії, яка присуджується у Вінниці, коли на неї висуваються чільні представники української інтелектуальної еліти, визнані як в Україні, так і за кордоном.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/