“Українська літературна газета”, ч. 11 (379), листопад 2025
Петро Кралюк, «Григорій Сковорода. Портрет без ретуші», «Фоліо», Харків, 2024 рік.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Книга гостра, полемічна і написана не богословом чи радянським комунословом, а сучасним професором, філософом. Така собі «граната», і ні єдиної рецензії я не знайшов у Інтернеті. В чому ж справа? Можливо, шанувальники Сковороди були засмучені «без ретуші» після недавніх святкувань з приводу 300-ліття з дня його народження? Спробую розібратися.
Звичайно ловлять злодіїв та наречених. Григорій, кажуть, дійсно втік із-під вінця. Та який же він злодій? Тоді, вибачте, кого ж «спіймали»? З кого автор книги старанно знімає ретуш? Туману напустив сам Сковорода, коли просив написати на пам’ятнику «Світ ловив мене та не спіймав». Який світ? Сам Григорій Савич бачив їх три.
Ясно, що перший – земний, матеріальний. В ньому доля усміхалася молодому Григорію. Нагородила його чудовим голосом, і він з провінції потрапив у… царську капелу! Вчорашній бурсак раптом одержав велику платню, ввійшов у Петербурзі до тогочасної еліти. Йому був гарантований солідний пенсіон. А Григорій уже почав наполегливо шукати сенс життя і… втік із столиці. Яку ретуш тут потрібно зняти?
Професор Кралюк повідомляє, що Григорій був зовсім не з бідної сім’ї, як писали радянські біографи. Його батько Сава мав винокурню і гнав оковиту (зараз сказали б «самогон») та продавав її на ярмарках відрами! Засмучений такою звісткою, я намагаюся згадати, а хто ж був батьком Данте, Канта чи чудового китайського поета Лі Бо? Ну, навіщо мені це знати?
Еге, думаю, не все так просто. Радянським біографам потрібна була бідна сім’я видатного Сковороди, щоб ще раз показати таланти пролетарів, хоч про цю мету і не шуміли. А чого ж домагається професор? Тут я згадав книгу Оксани Забужко про Тараса Шевченко. В радянські часи він був «революціонером». На думку ж Оксани, він майже «ліберал». Проте Забужко ні в якому разі не принижує величі Тараса Григоровича. А чого ж бажає професор? Подивимось далі.
Другий світ, що ловив Сковороду, був особисто духовний. Щирому прочанину, йому не раз пропонували стати монахом. А це означало повну втрату своєї волі, своєї особи і покору настоятелям, котрі були догматиками, далекими від мудрості. Григорій Савич же був переконаний, що людина живе для щастя. Лише знайди свою «натуру», свої здібності та розвивай їх. Будь не рабом божим, а Особою! До речі, центральна ідея європейських просвітників.
За великим рахунком ця думка зухвала для усякої влади, бо суперечить суспільним потребам і поглядам. Їм цікаві не будь-які твої здібності й таланти, а лише жадані сьогодні. Ти по натурі ризиковий бізнесмен, а радянська дійсність лове тебе, саде за грати. А нещасні долі Едгара По чи Ван Гога. Прикладів тисячі. Сказав поет: щасливий, хто відвідав цей світ у його хвилини доленосні. Я б уточнив: коли ти потрібен. Православний вчитель Сковорода був щасливим, а бойовий отаман Петро Калнишевський в той же час мучився в тісній камері Соловецького монастиря.
Тому Григорій Савич ніколи і не публікував свої твори. Ну, яку ретуш тут потрібно знімати? А ось: «У творах Сковороди немає співчуття «болям народним». Дійсно, прямого протесту немає. Та співчуття в байках, діалогах міг не помітити лише упереджений дослідник.
Нарешті, третій світ, що ловив і зараз ловить Сковороду, був символічним – особливою реальністю, по суті культурою, яка формує суспільство та кожного і кожну із нас. До речі, Григорій Савич одним із перших відкрив той світ.
З цього приводу Петро Кралюк каже: «Сковорода міфолізований». Це геть не подобається автору книги. В цих словах вся її суть, котра знімає ретуш. Читаю: «Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш критикували Сковороду за «безнаціональну позицію». Так, так. Дуже авторитетний постріл у міф. Мовляв, не лише Петро Кралюк, а он які постаті казали правду!
Проте вони не сумнівалися у величі Григорія Савича. Як той син, котрому «добродії» натякають, що у твого ж батька ноги криві! А для сина він рідний, святий. Особистий міф. Хіба можна без нього жити?
Тоді автор книги робить «контрольний постріл» у голову міфа: «Сковорода у політичному плані лояльно ставився до імперської влади. Така його суспільна позиція не вписується в наше уявлення про нього як одного з наших національних героїв».
Отакої! «Бродячий дячок»? Чи «реальна людина»? Міф помер? Не спішіть сумувати. Міфи, ох, живучі, бо потрібні народу. Хто там у нас ще залишився міфолізований, мов тепле сонечко?
м. Запоріжжя
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.