Дмитро Строцев. Пил, що танцює. – К. Дух і Літера, 2020
Ця маленька, проте дуже вагома книжка, в якій представлені вірші російськомовного білоруського поета Дмитра Строцева, дивовижна хоча б своєю багатомовністю. До білінгв ми якось уже звикли. А в цій книжці вірші, написані російською, перегукуються з чудовими перекладами аж трьома мовами – білоруською в інтерпретації Андрэя Хадановіча, польською у версії Pierzchała та, звісно ж, українською в чудових перекладах Наталі Бельченко, Сергія Жадана і, що мене особливо порадувало, – Бориса Херсонського, якого самого донедавна перекладали українською. (До речі: винесений у заголовок рядок – це вірш Строцева у перекладі Сергія Жадана). Не всі оригінальні вірші перекладені, і не до всіх перекладів подані оригінали, що теж є, гадаю, не випадковою, а продуманою особливістю цієї книжки.
Видання споряджене аж трьома післямовами, що також не є характерним для поетичних збірок, але всі три (авторки А.Грувер, Ю. П’ятецька, І. Ківа) написані з таким проникненням у духовну матерію цих віршів, що жодна з них книжку не перевантажує і не є зайвою, і кожну, гадаю, сам поет сприйме із вдячністю.
Тепер, нарешті, про самі вірші. Поет має виважену, чітку і в наш час пост– правди настільки людяну, чесну і щиру позицію, стоячи на боці правди і совісті, на боці світла, що ці вірші хочеться завчити напам’ять чи принаймні розібрати на цитати, мати з собою (і в собі) і повторювати в часи скрути і зневіри. Хоча це здебільшого «гіркі ліки, їдкі істини», про які говорив колись М. Лермонтов у передмові до «Героя нашого часу».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ось для прикладу:
ми
пересічні громадяни Білорусі
навіть не знаємо
як розподіляються органи
страчених
хто
з’їдає печінку
хто серце
кому на стіл іде
голова
(пер. Н. Бельченко)
Але:
хто і коли перетворює
первісний тваринний страх
в свободу і щастя
Проте в цьому ж вірші поет застерігає:
ні дракон знову повертається
з автоматом в клешнях
(пер. Б. Херсонського)
Поет вболіває не лише за Білорусь, а за всенький світ, але першість в його серці поділяє з рідною Білоруссю Україна, що неодноразово виявляють вірші. (Наступний вірш цитую в оригіналі, бо він у книзі українською не перекладений):
кавалерия
зелених человечков
с иных планет
…………………..
шариковой ручкой
зарисовал
на листочке в клеточку,
который ворон
у Волновахи
подобрал
У наступному з цитованих мною віршів зауважмо, окрім вселенських, українських та біблійних мотивів, ще й перегук із «Гренадою» М. Свєтлова, між іншим, уродженця України:
звідкіль у хлопчини афганська журба
звідкіль у хлопчини абхазька журба
звідкіль у хлопчини донбаська журба
не знає
не знає
де брат його
Авель
(пер. Н. Бельченко)
А як вам такий вірш:
Шевченко
видихає
Кобзар
строфи гніву
в огні катастрофи
псалтир
видихає (пер. Н. Бельченко) –
чи не правда: сім років тому він міг бути гаслом Майдану? Та і зараз на фронті він теж міг би надихати наших воїнів (от якби ще й керівництво держави!)
Автор усвідомлює трагічну долю Поета, якщо не буде виборено свободу:
поет
…………………….
зіслизає в сон
гетсиманський апостольський
……………………..
а прокидається
вже
в золотому віці
поезії гармонії та свободи
або
на етапі в ГУЛАГ
(пер. С. Жадана)
Але автор все ж вірить у перемогу добра – якщо не вдасться здолати дракона зараз, то в майбутньому – обов’язково, тому про всяк випадок залишає синові заповіт:
я книгу книгу на столе оставлю для тебя
я книгну книгу для тебя оставлю на сто лет
она не бомба пистолет не бомба пистолет
Та що я все про честь, совість, громадянську позицію? Про це, скажете, скільки прозою висловлено! Так, одначе поезією – сильніше! Проте в неї, Поезії, є ще й інші, лише їй і музиці притаманні засоби, щоб видобути відгук у серці. Наприклад, звукопис:
пустельні постелі пустунок впустили
(пер. Н. Бельченко)
А ще ця книжка чудово, неординарно офорлена – маєте змогу переконатися самі, роздивившись обкладинку (автор дизайну – Олексій Чекаль).
Насамкінець хочу навести і власний переклад одного з віршів Дмитра Строцева (цей вірш у книжці поданий в оригіналі і не має відтворення українською):
ПАМ’ЯТІ МАНДЕЛЬШТАМА
хто проѓавив на горніх перинах війну
Україну на ймення не покликав
майнув
не позбуде овечого крову
і весняного грому
пив якщо в караїмських степах
фронтових
випар кухонь ти кримських –
пропах –
польових
в тих натхнення Бог не віднімає
і чаша тих не минає
а накажеш у благоснім пеклі палать
та не зможем очей
безтурботно піднять
через Отчого світу руїни
глянуть в очі Вкраїни
“Українська літературна газета”, ч. 9 (301), 7.05.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.