Валерія Богуславська. «Світло моє, я твій пил, що танцює»

1348

Дмитро Строцев. Пил, що танцює. – К. Дух і Літера, 2020

 

Ця маленька, проте дуже вагома книжка, в якій представлені вірші російськомовного білоруського поета Дмитра Строцева, дивовижна хоча б своєю багатомовністю. До білінгв ми якось уже звикли. А в цій книжці вірші, написані російською, перегукуються з чудовими перекладами аж трьома мовами – білоруською в інтерпретації Андрэя Хадановіча, польською у версії Pierzchała та, звісно ж, українською в чудових перекладах Наталі Бельченко, Сергія Жадана і, що мене особливо порадувало, – Бориса Херсонського, якого самого донедавна перекладали українською. (До речі: винесений у заголовок рядок – це вірш Строцева у перекладі Сергія Жадана). Не всі оригінальні вірші перекладені, і не до всіх перекладів подані оригінали, що теж є, гадаю, не випадковою, а продуманою особливістю цієї книжки.

Видання споряджене аж трьома післямовами, що також не є характерним для поетичних збірок, але всі три (авторки А.Грувер, Ю. П’ятецька, І. Ківа) написані з таким проникненням у духовну матерію цих віршів, що жодна з них книжку не перевантажує і не є зайвою, і кожну, гадаю, сам поет сприйме із вдячністю.

Тепер, нарешті, про самі вірші. Поет має виважену, чітку і в наш час пост– правди настільки людяну, чесну і щиру позицію, стоячи на боці правди і совісті, на боці світла, що ці вірші хочеться завчити напам’ять чи принаймні розібрати на цитати, мати з собою (і в собі) і повторювати в часи скрути і зневіри. Хоча це здебільшого «гіркі ліки, їдкі істини», про які говорив колись М. Лермонтов у передмові до «Героя нашого часу».

Ось для прикладу:

 

ми

пересічні громадяни Білорусі

навіть не знаємо

як розподіляються органи

страчених

хто

з’їдає печінку

хто серце

кому на стіл іде

голова

(пер. Н. Бельченко)

 

Але:

 

хто і коли перетворює

первісний тваринний страх

в свободу і щастя

Проте в цьому ж вірші поет застерігає:

ні дракон знову повертається

з автоматом в клешнях

(пер. Б. Херсонського)

 

Поет вболіває не лише за Білорусь, а за всенький світ, але першість в його серці поділяє з рідною Білоруссю Україна, що неодноразово виявляють вірші. (Наступний вірш цитую в оригіналі, бо він у книзі українською не перекладений):

 

кавалерия

зелених человечков

с иных планет

…………………..

шариковой ручкой

зарисовал

на листочке в клеточку,

который ворон

у Волновахи

подобрал

 

У наступному з цитованих мною віршів зауважмо, окрім вселенських, українських та біблійних мотивів, ще й перегук із «Гренадою» М. Свєтлова, між іншим, уродженця України:

 

звідкіль у хлопчини афганська журба

звідкіль у хлопчини абхазька журба

звідкіль у хлопчини донбаська журба

не знає

не знає

де брат його

Авель

(пер. Н. Бельченко)

А як вам такий вірш:

Шевченко

видихає

Кобзар

строфи гніву

в огні катастрофи

псалтир

видихає (пер. Н. Бельченко) –

 

чи не правда: сім років тому він міг бути гаслом Майдану? Та і зараз на фронті він теж міг би надихати наших воїнів (от якби ще й керівництво держави!)

Автор усвідомлює трагічну долю Поета, якщо не буде виборено свободу:

 

поет

…………………….

зіслизає в сон

гетсиманський апостольський

……………………..

а прокидається

вже

в золотому віці

поезії гармонії та свободи

або

на етапі в ГУЛАГ

(пер. С. Жадана)

 

Але автор все ж вірить у перемогу добра – якщо не вдасться здолати дракона зараз, то в майбутньому – обов’язково, тому про всяк випадок залишає синові заповіт:

 

я книгу книгу на столе оставлю для тебя

я книгну книгу для тебя оставлю на сто лет

она не бомба пистолет не бомба пистолет

 

Та що я все про честь, совість, громадянську позицію? Про це, скажете, скільки прозою висловлено! Так, одначе поезією – сильніше! Проте в неї, Поезії, є ще й інші, лише їй і музиці притаманні засоби, щоб видобути відгук у серці. Наприклад, звукопис:

 

пустельні постелі пустунок впустили

(пер. Н. Бельченко)

 

А ще ця книжка чудово, неординарно офорлена – маєте змогу переконатися самі, роздивившись обкладинку (автор дизайну – Олексій Чекаль).

Насамкінець хочу навести і власний переклад одного з віршів Дмитра Строцева (цей вірш у книжці поданий в оригіналі і не має відтворення українською):

 

 

ПАМ’ЯТІ МАНДЕЛЬШТАМА

хто проѓавив на горніх перинах війну

Україну на ймення не покликав

майнув

не позбуде овечого крову

і весняного грому

 

пив якщо в караїмських степах

фронтових

випар кухонь ти кримських –

пропах –

польових

в тих натхнення Бог не віднімає

і чаша тих не минає

 

а накажеш у благоснім пеклі палать

та не зможем очей

безтурботно піднять

через Отчого світу руїни

глянуть в очі Вкраїни

 

“Українська літературна газета”, ч. 9 (301), 7.05.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!