Талановита відвертість Тетяни Череп-Пероганич

323

 
 
Сергій ДЗЮБА
 
Нова книга «Осінь дорослої жінки» поетеси Тетяни Череп-Пероганич, відомої, талановитої землячки, котра народилася на Придесенні, дає змогу кожному читачеві через яскраву поезію побачити й зрозуміти дорослішання жінки, як у творчості, так і в житті. Особливо це легко вдасться тим, хто вже знайомий з проникливими творами пані Тетяни, надрукованими в попередні роки. Це – інші вірші, інше світосприйняття… Сміливо-відверта, вона більше не оплакує втрачене кохання, натомість називає себе сильною жінкою, яку «не просто взять і спопелити».
Героїня поезій у першому з чотирьох розділів книги «Щастя до чаю» сама обирає, сама приймає рішення, сама дає оцінку своїм вчинкам та діям:
 
Сто разів від тебе відмовлюсь,
Сто разів не прийду до тебе.
 
Або:
 
Заблукаю у мріях.
Я собі це дозволити можу.
 
Відвертість авторки прослідковується не тільки в інтимній ліриці. У книзі багато віршів говорять про те, як поетесі глибоко болить усе, що відбувається нині в житті рідної країни.
Хочеться плакати разом із жінкою, яка чекає чоловіка з війни (поезія «Листи на війну»), не приховуючи ні розпачу, ні болю, ні страху за тим, кого нема поруч:
 
Телефон дуже рідко
Голос чути дає.
Я тебе не зігрію.
Я не там, де ти є…
 
І, про визрілу в кожному слові нелюбов до війни, яка третій рік поспіль вбиває, калічить, нівечить:
 
Що ж ти, війно, робиш з нами?
Рано сини виростають.
Діти з сумними очима.
А у дружини, яка чекає,
У двадцять вже сиве волосся…
 
До речі, цю поезію про війну польською мовою переклав відомий польський письменник Казімеж Бурнат. У книзі вміщено твори пані Тетяни в його перекладі, а також – її вірші болгарською мовою (автор перекладів–  поет, прозаїк, драматург із Болгарії Димитр Христов).
Взагалі, обдарована авторка не зраджує класичній поезії: її вишукані рими сміються і плачуть, бентежать та захоплюють! Втім, не менш цікаві й верлібри (розділ «Запитання»). Авторка запитує, не відповідає. Відповідь на її запитання має дати читач:
 
У владних кабінетах нема правди.
А їх же так багато.
Різних. Красивих.
Із сучасними інтер’єрами,
Заможними керманичами…
І чого, питається, тій правді треба?
 
Безумовно знайдуть відгук у серцях багатьох читачів і п’єси «Квітка Цісик» та «Вітерець і Україна», пронизані тугою за отчою землею й любов’ю до неї. У своїй творчості поетеса палахкотить, закликає до вірності й честі, оспівує Україну у всій її красі:
 
Я хочу бути ще на цій землі,
Чи відчуваєш туги всі мої?
Чи чуєш ніжне серце б’ється як?
Подай же через ясні зорі знак.
Хай у вікно мені всміхнуться нині.
Життя моє–присвята Україні!
(Квітка Цісик. «Туга за Україною»)
 
Яка чудова осінь в Україні,
Збирається останній урожай.
А небо в хмарах, небо сумно-синє,
І на душі така п’янка печаль
(«Вітерець і Україна)
 
Звичайно ж, нова книга знайде як своє коло прихильників, так і тих, хто висловить свої претензії з приводу прочитаного до автора. Адже навіть отака талановита і людяна відвертість не завжди може розраховувати на читацьке взаєморозуміння. Але Тетяна Череп-Пероганич вкотре ризикнула й оголила душу у своїх віршах: сміливо, впевнено, вміло. Має на це право.

№21 (183) 28 жовтня 2016

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!