Шевченко у Празі

 
 
Нещодавно вийшло науково-практичне видання Народного музею Тараса Шевченка Львівського палацу мистецтв «Речники Правди» (до українсько-чеських взаємин), у якому автор-упорядник Зеновія Філіпчук зібрала довідковий матеріал про відомих і малознаних представників української інтелігенції, які змушені були в першій половині ХХ ст. працювати для своєї Батьківщини у вигнанні.
 
Також у книзі подано декілька ніколи не друкованих  в Україні творів та праць, присвячених Тарасові Шевченку, які вдалося віднайти в чеських архівах.
Після поразки УНР найталановитіша частина нашої інтелігенції (політичні діячі, літератори, науковці, митці) змушена була емігрувати, рятуючи своє життя. Більшість із них вибрали Чехословаччину, яка з-поміж усіх країн Європи на початку 20-х років минулого століття виявила найбільшу дружність та підтримку національно-визвольним силам України.
Прага стала прихистком  для багатьох представників політичної і творчої еліти. Тут розгорнули свою діяльність українські навчальні заклади, товариства, видавництва і друкарні. Великий вплив на них мала творчість Тараса Шевченка. Розділ «Літературна шевченкіана міжвоєнної Праги» дає стислий перелік відомих та забутих науковців, видавців, письменників, поетів, художників, що досліджували творчість Кобзаря та присвятили йому свої твори. Поряд  із загальновідомими прізвищами, такими як Євген Маланюк, Олександр Олесь, Олег Ольжич та цілої когорти інших представників «Празької школи», варто згадати ще  істориків і теоретиків мистецтва Дмитра Антоновича, Володимира Січинського, видатних учених-педагогів Степана Сірополка, Симона Наріжного, Степана Смаль-Стоцького, літературознавців Леоніда Білецького та Володимира Дорошенка.
Творчому вираженню наших митців по-особливому сприяла позиція тодішнього президента Чехословаччини Томаша Масарика, котрому українські поети навіть присвячували вірші, а науковці писали про нього монографічні дослідження.
У передмові автор-упорядник пише: “У цій книзі подано думки людей, які служили Правді, і досі їхнє вчення – на сторожі людства. Український поет-пророк Тарас Шевченко та чеський філософ і перший президент  республіки Томаш Масарик є рідними синами не лише своїх народів. Їхні переживання, погляди та застереження залишаються актуальними й сьогодні».
У виданні представлено дослідження братів Петра й Пилипа Терпилів «Ґете і Шевченко», яке  вийшло друком в Ужгороді в 1922 р.  Передмова до книги була написана в Празі.
Рідкісний образ Тараса Шевченка в небі, що викликає неабияке захоплення у читача, змальовує наша письменниця-емігрантка Софія Будко в оповіданні «Українське небо повниться». Цікавим є образ Кобзаря в українських  періодичних виданнях Чехії (за два десятиліття було створено 180 видань).
Малознаним фактом є вихід у лютому 1926 р. у Празі першої нотної збірки для бандури під назвою «Наша пісня. Збірник українських народніх дум і пісень з проводом бандури. Збірник перший». Автором є відомий український бандурист-віртуоз Василь Ємець.
Наприкінці книги вміщені спогади і враження автора-упорядника (українською і чеською  (переклад  Лідії Кіцили) мовами) про відвідини нею Праги  та  пошуки літературної шевченкіани  в чеських архівах та Слов’янській бібліотеці Національної бібліотеки Чеської республіки. Дослідження  авторка розпочала у 2009 році, зі своїми  доробками двічі виступала на Міжнародних конференціях у Львові, і тільки наприкінці минулого року багаторічна праця побачила світ окремою книгою  «Речники Правди». Художнє оформлення виконала Софія Філіпчук.
Видання адресовано широкому загалу та дослідникам, що цікавляться чеським періодом української еміграції.
 

Оксана Чужа

bukvoid.com.ua

В №5 (193) 10 березня 2017