“Українська літературна газета”, ч. 11 (367), листопад 2024
Цимбалюк Г.М. Дієпис дивної доби: проза. Житомир: Вид. О.В. Худяков, 2024. 200 с.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Григорій Цимбалюк
Нова книга Григорія Цимбалюка не має звичного жанрового визначення. За авторською версією, це «книга прози», що вказує лише на літературний рід. І коли дочитуєш твір до останньої сторінки, то справді складається враження, що наративна стратегія в ньому – довільна оповідь, де немає якогось наскрізного сюжету, де власне оповідальність і є домінуючою ознакою стилю. Розповіді у книзі розпадаються на окремі кадри реальної дійсності. І це – унікальні кадри із часового плинну нашої буденної історії (і водночас – «дивної доби»). А те, що об’єднує цю прозу, вкладається у відому схему: що було, що є і на чому серце заспокоїлося. Відтак маємо «дієпис» (слово запозичене з давніх українських творів, зокрема Іван Вишенський називав письменників дієписцями), що пронизує час і свідомість – від минулого до майбутнього.
Розділ 1 «Поднесь» (давнє слово «днесь» означає «сьогодні», тому цей авторський новотвір видається дещо вразливим) – це спогади, це те, що було «до сьогодні». Кожен спогад – окрема колишня історія, в основі якої здебільшого якась «хохма» («Їдна», «Помічна вода», «Любов і кров» тощо), навколо якої вибудовується короткий сюжет і створюється оповідальна аура. Ті історії написано дотепно, вони щедро оснащені діалектною лексикою, яку автор запам’ятав, либонь, з дитинства. Ці історії за темою і змістом різноманітні, і знову напрошується їхнє визначення – «унікальні кадри» (як згустки дійсності, так і персонажі). Під такою назвою у книзі є одна характерна оповідка.
Розділ 2 «…І нині» спроектовано за змістом на сьогодення. Він у книзі найбільший, домінуючий, зокрема за рахунок розповідей про теперішню московсько-українську війну. Тут чимало психологічних чорно-білих малюнків та спостережень, описів реалій, у яких борсається і часто страждає сучасна людина. Але й без «хохм» тут не обійшлося, як це бачимо в оповідці «У мене є граната». Цей твір сатирично-гумористичний, смисл його полягає у «боротьбі» за справедливість та наведення порядку, відсутність якого дратує та обурює нормальну людину, здатну на кардинальні вчинки щодо порушників того порядку.
Особливу увагу у другому розділі привертають розповіді, об’єднані рубрикою «Візії розмиру». Григорій Цимбалюк вдається до слова «розмир», яке за суттю своєю означає «війна». До книги увійшло понад 50 сторінок «воєнної прози» (чверть усього тексту видання). І це не випадково, адже автор не просто написав «щось» на актуальну тепер тему. Автор сам був на цій немилосердній і страшній війні – як учасник бойових дій під час АТО, і вдруге – після 24 лютого 2022 року. Отож маємо живий і жорстокий подих подій, які ще не стали історією, а продовжують тривати, збуджувати тривогу, непевність і водночас надію на мирне майбутнє України.
Воєнна проза Григорія Цимбалюка своєрідна: автор пише про будні війни, локалізуючись на реаліях і подіях, які сам добре знає, не вдається при цьому до пафосу, а подає колоритні портрети побратимів по зброї, які зображені не як герої, а звичайні люди, котрих війна втягла у свій хижий вир. Ті воїни, які ще вчора займалися своїми буденними, мирними справами, різні за своїми характерами, вони навіть імен не мають, а лише позивні.
Важливо, як трактує автор, що вони на війні не притлумлюють своє людське єство, а тягнуться у жорстоких обставинах до світла і добра, до чогось осяйного, як наприклад, поезія (одна з розповідей у книзі називається «І до поезії добутися»). То тут, то там у тексті зринають цитати із віршів знаних поетів, і я думаю, що потяг деяких воїнів до книги, високої поезії природний, органічний, адже автор (і воїн) є філологом за освітою і покликанням.
І це дуже характерний нюанс у книзі. Люди, які читають, які розуміють мистецтво слова – це представники мирної цивілізації, проте їм доводиться взяти у руки зброю, щоб оборонити свою землю не просто від ворогів, а від дикого, нецивілізованого племені кочівників – московитів. І ця боротьба триває у різних форматах уже понад чотириста років, а сьогодні – її чи не найгарячіша фаза, сьогодні це боротьба за свободу і незалежність. Такі асоціації викликають оповіді Григорія Цимбалюка про нинішню війну, хоч сам він, повторюю, не вдається до публіцистичної риторики, а зображує наше горе таким, як воно є, як воно сприймається сучасниками та учасниками війни.
Третій розділ «Поновлення душі» найкоротший, але в ньому сконцентровано те, що я визначив би так: «на чому серце (душа) заспокоїться». Відповідь очевидна: лише любов урятує кожну людину і світ в цілому. Не ненависть, на яку провокує нас ворог, а любов. Думка не нова. Проте Григорій Цимбалюк наповнює це філософське твердження індивідуальною пам’яттю, інтелектуальною роботою думки, власним життєвим досвідом. У цьому розділі змінюється наратив, автор переходить до монологічних роздумів, до осмислення себе, своєї життєвої історії.
Отож, спасіння – у любові. В авторському тлумаченні любов не є якоюсь райдужною, красивою, благодатною, приємною. Цитую: «На рівні готових знань прийшло йому, що немає щастя без любові, як би ретельно не звітрювало кохання радісне бездум’я із душі. Що вдієш, разом з любов’ю поселяється туга в серці. Закохана людина просто приречена на вселенський смуток. Тривога очікування – непозбутній супутник єства, переповненого любов’ю. Але то благодатна печаль. Тому й не дивно, що ні віку не відає вона, ні втоми».
Філософія любові складна й неоднозначна, особливо коли це стосується непростого життєвого досвіду, колишніх похибок і втрат. І все ж Григорій Цимбалюк вдається до поетичної формули, щоб ствердити: живімо любов’ю.
Один з прикінцевих роздумів називається – «І зійде сонце…».
І ми приймаємо цей даний природою оптимізм.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.