Павло Щегельський. «Поле невтолимої печалі»

33

“Українська літературна газета”, ч. 14 (332), 22 липня 2022

 

Василь Мелюс. Поле невтолимої печалі: поезії / В-во «Щек», Київ, 2022. 96 c.

 

Ця книжка готувалася як свято. Кілька тижнів редакторської роботи, узгодження з автором незначних правок та художнього оформлення, передача в друкарню, щоб потім…

Тираж відправили авторові Новою поштою до міста Мар’їнка на Донбас 23 лютого, а на ранок ВІЙНА…

Майже 32 дні мандрувало поштове відправлення (номер декларації 59000798126032, вага 37 кг, 3 місця), аж поки не прибуло до райцентру Покровськ (я відслідковував по комп’ютеру), а тим часом Донбас бомбили, і наш автор майже не виходив з бомбосховища, хіба що на годинку-другу, щоб підзарядити телефон. Востаннє ми з ним розмовляли три тижні тому.

Більше на зв’язок не виходив. А це нещодавно з Кам’янця-Подільського друкарі передали мені один сигнальний примірник:

 

Мелюс В.І.

М 20 Поле невтолимої печалі: поезії / Василь Мелюс. В-во «Щек», Київ, 2022. 96 c.

До збірки увійшли різножанрові поетичні твори, написані упродовж багатьох років. Сукупно вони є своєрідним підсумком глибинних авторських дум про драматичну сиву минувшину рідного краю та його трагічне сьогодення.

Частина віршів, вміщених у збірці, сповнена світлими спогаданнями про давно минулі дні самого автора, нев’янучою пам’яттю про батьків, розмислами про швидкоплинність і сенс нашого земного буття, тривогами за прийдешність.

Передмова Василя Марсюка.

 

Не полишає тривога – чи живий Василь Ілліч Мелюс? Чи не розбомбили кляті вороги його будинок і приміщення Нової пошти?

Хто підказав йому назву книжки – ПОЛЕ НЕВТОЛИМОЇ ПЕЧАЛІ?

Таку замітку я помістив 14 квітня у Фейсбуці, втративши надію зв’язатися з поетом.

Минуло ще два тижні, і нарешті озвася мій автор. Виявляється Василь Ілліч евакуювався з розбомбленої Мар’їнки (Донеччина) на Кіровоградщину. Тираж книжки, на жаль, він так і не зміг забрати з відділення Нової пошти, бо і його будинок, і приміщення пошти потрапили під бомбування.

Єдине, що я зміг зробити – надіслав свій примірник його книжки «Поле невтолимої печалі», а також домовився з друкарнею виготовити додатковий тираж.

А невдовзі Василь Ілліч зателефонував і сповістив, що книжку одержав. Потім прислав листа:

Шановний Павле Григоровичу, уклінно вдячний Вам за обидва дописи ФБ і за ваші особисті видавничі зусилля, завдяки яким і побачила світ моя скромна збірочка.

Глибоко вдячний також моєму щирому землякові і давньому товаришеві, авторові переднього слова до неї Василеві Андрійовичу Марсюку, чия життєстверджуюча поетична творчість свого часу спонукала й мене наважитися взятися за перо.

Насамкінець, складаю щиру подяку всім (до цього невідомим мені) шанувальникам рідної української мови, які відгукнулися на ваш, Павле Григоровичу, анонс моєї книжечки-первинки з такою драматичною долею.

На жаль, трагічні події останніх місяців тисячократно примножили не лише мої авторські невтолимі печалі, але й печалі моїх земляків з рідної Мар’їнки і Маріуполя, сусідньої Волновахи і численних приазовських селищ та сіл, врешті – з усієї неньки України…

Та свято вірю, що вже невдовзі зродиться на всіх її теренах наша сонцесяйна пісня, так нагло перервана чорною ординською навалою зі сходу і півночі.

Україна була, є й довіку буде!

Нехай лине її невмируща слава усім білим світом!!!

Василь Мелюс

14 травня 2022 р.

 

І насамкінець остання інформація: наприкінці травня тираж книжки /200 примірників/ потрапив за адресою, проте отримати його автор не зміг, оскільки на той час вже виїхав з Донбасу. Домовилися, що Нова пошта поверне наклад книжки відправнику – друкарні «Рута», але, на жаль, минуло півтора місяці, а посилка не повернулась.

Зараз друкуємо додатковий тираж, значно скромніший, з надією, а раптом знайдеться перший, і сподіванкою, що не тільки наклад книжки, але й поштове відділення в Мар’їнці вціліли.

Пропоную увазі читачів “УЛГ” добірку віршів Василя Мелюса зі збірки “Поле невтолимої печалі”:

 

НЕВІДОМІСТЬ

Пошта не ходить через лінію фронту.

Телефони давно вже німýють, мовчать.

І від цього під серцем змією вселúлась

Невимóвної туги печать.

Ладен зубами зростити

кінці перебитого дроту –

Лиш би почути,

дізнатись достóту…

О ні! Думки невеселі

настійно щораз жену пріч!

Сподіванням живу,

що вціліла оселя,

І що ти не відлúнула в ніч…

8 червня 2015 р.

 

НАС  ТУТ НЕ ЖМЕНЬКА!

Відповідь Антонові Геращенку –

носієві значка народного депутата, який у сво­єму ін­тер­в’ю для укра­їнських ЗМІ обізвав марїнців жменькою фанатів, котрі не цінують власного життя.

 

… Убúвчо в Мар’їнці ревуть гармати!

Яким калібром б’ють і де лягає

Безпомилково знають навіть бабці і жінки…

І мало не щоніч

Ми прúтьмом несемо дітей в підвали спати,

Й на ляк онуків змушені,

хай Бог простить, брехати,

Що то лиш грім з небес, а не гармати…

… Ні, нас тут – не жменька!

І ми не приреклú себе вмирати!

Та на поради дéкотрих «мудряг»

Ми не збираємося з Мар’їнки втікати,

Бо стережем тут вічний сон батьків,

І для дітей-онуків – наші хáти.

11 липня 2015 р.

 

ОМАНЛИВА ТИША

Коли вмовкають

вогнем пекельним впоєні гармати –

Западає тиша,

якій ніхто не вірить:

Ні люди й Божі тварі,

Ні дерева й трави,

Ні навіть небожителі святі,

яким призначено

спокóнвіч чатувати тишу…

22 серпня 2015 р

 

ВЕРЕСНЕВА АНТИТЕЗА

Взявшись за рученята міцненько,

Хлопчисько й дівчатко

до школи йдуть.

А за ними – бабуся і ненька,

Мов два ангели-охоронці.

Десь віддалік на землі гримкотúть,

Хоч у небі безхмарнім –

яснолике сонце.

В повітрі витає дух згарищ гіркий

Замість вересневого солодкого трунку.

Ялинки скалічені віти зронúли

Й не красуються, як годилось би,

струнко.

… А Хлопчиська й Дівчатка

урочисті йдуть…

І мов камінь тяжкий

із душі скотився,

Бо ж до Школи крокують Діти!

А це знак, що життя не завмерло, –

Наше місто сплюндрóване

ПРОДОВЖУЄ ЖИТИ!

1 вересня 2015 р.

 

СВЯТВЕЧІР У МАР’ЇНЦІ

… Кутя вже на столі.

І пиріжки готові.

Вечерю носять діточки малі –

Тож чарочки наповніть.

 

З ріднею випиймо до дна

За першу зірку

і за щастя-долю…

Таж непокоїть річ одна:

А що то гримкотúть

під Мар’їнкою в полі?..

 

Молюся – хай зачохлять вояки

Свої стволи, приціли!

Бо десь же й їхні свояки

В Святвечір за столи вже сіли…

06 січня 2018 р.

 

* * *

… П’ять років відділяють

«до» від «після»,

Та пам’ятаю все,

мов сталося учора…

І свято вірю, що перервана

зродúться пісня,

Хоч би яке над нами гарцювало горе!

11 липня 2019 р.

 

* * *

… Лободі вже привúділась осінь.

Холодна у небі

проклюнулась прóсинь.

І Петро свій батіг заквітчав.

Та ще тільки серпень.

Ще десь за туманом

останній причал…

 

* * *

… Каштани об землю так лунко

гýпають,

Що й по той бік планети чути.

Вересень осені в чуба надмýхав,

І дням літа мого вже не бути…

 

* * *

… Тобі ще до осені так далеко.

А мені вже рукою подати –

близько.

Ще полине до вирію твій лелека

А мій – вже до отчого дóлу

гóрнеться низько…

 

* * *

… Вже сúвіють врáнішні трави.

Вже пробують птахи високі

прощальні, октáви.

Вже проситься серце на сповідь –

А все ж невиправне

І жадібно прагне:

Любові,

любові,

любові…

 

* * *

… Дощ осінній мене розбудив,

Що послáнцем твоїм

у вікно до світáння постукав,

І повів в світ неспíзнаних див,

В твою казку, яку ще не дослухав…

 

* * *

… Нам тополі і клени

шлюбну пóстіль

з опалого лúсту стелили.

Нам дзвони соборні

калинóво вінчальну дзвонили.

Не наяву це було –

осінньої ночі наснилось…

 

* * *

… Засумувала липа

під моїм вікном

І посивíлий лист,

мов із очей сльозу, зронúла.

Дай, Боже, щоб

не бойовúща смертним злом,

А зéлом весняним

вона всю зиму снúла…

 

* * *

… Ось так і ми,

мов жовтий лист,

відлетимо у небуття.

Та є ще дéщиця на дні

у келиху життя.

Тож спúти прагнеться.

Хоч знаєш,

що спúтому не буде вороття…

 

МОВБИ ВЧОРА УСЕ ЦЕ БУЛО

… Клямка зóйкнула –

двері рипнули, і прочинилися.

В клас дівчатко ввійшло –

в очі глянуло, зашарíлося.

Мовби вчора усе це було,

хоч вже літ за півсотні спливло,

А скресло сьогодні –

щойно наші очі зустрілися…

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/