У ВД «Академперіодика» в лютому 2022 р. надрукована п`ята книжка прози і поезій «Оріон України» чл.-кор. Національної АН України і члена Національної спілки письменників України, завідуючого лабораторією генетики мікроорганізмів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України Богдана Павловича Мацелюха.
Обкладинка книжки ілюстрована картиною брата-художника Ярослава «Оріон України», на якій зображені замість трьох мегазірок пояса Оріона портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки і Івана Франка, а також символи зброї із відомих творів трьох генїів у вигляді сокири, меча і молота, обвитих ланцюгом неволі, а також обкладинками попередніх книжок «Двокрилля», «Україна іде», Безодня і вершини» і «Через терни до зірок».
У даній книжці поезія автора присвячена актуальним глобальним і пекучим проблемам сучасноcті – світовій коронавірусній кризі, гібридній війні Росії, міграції людей і демографічній кризі, корупції і олігархам України, продажній і непрофесійній законодавчій, судовій і виконавчій гілкам влади, відсутності патріотичної і національно свідомої еліти і єдності політичних партій і громадських організацій, повзучому реваншу п`ятої колони і постійній загрозі нового масштабного вторгнення російських військ на територію суверенної України.
Крім цього, Б. Мацелюх присвятив ряд поезій ювілеям важливих історичних подій і дням народження знайомих письменників, громадських діячів і науковців рідного інституту, світлій і всепереможній любові, щедрій природі і безмежному космосу.
У поезіях «Оріон України», «Триєдність», «Триста літ», «Тарас Шевченко» і «Сторіччя ЗУНР і УНР» Б. Мацелюх глибоко вірить у незнищенність українського народу, його перемогу над внутрішніми і зовнішніми ворогами, мир і добробут в країні, оскільки провідними і незгасними зорями України є генії Тарас Шевченко, Леся Українка і Іван Франко, а національними символами і духовними фортецями – Тризуб, синьо-жовтий стяг, мова, зброя і віра:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Тарас, Іван і Леся – Це Зорі України, Нам світять з піднебесся, Як вартові безцінні. Щоб ми з путі не збились, В пітьмі щоб не блукали І з ворогами бились, Свободу здобували»; «Наш Тризуб – багатий символ, Не розкри- тий ще донині: Герб – душі і тіла стимул, ВОЛІ вияв, лет орлиний»;
«Триста літ були рабами, – В гени рабський дух проник І керує справно нами, Наче кіньми злий візник. Двадцять вісім літ свободи Нищать тишком рабський дух Українського народу, Швидшають до волі рух»;
«Наші мова, зброя, віра Живлять непокірний дух, Поламає зуби звіра
Нації стальний обух»; «Шевченко – наш пророк від Бога. Виконуймо його поради: Гартуймо єдність проти зради, – За нами буде перемога! Портрет й Кобзар – у кожній хаті, І символ – вишитий рушник. Ці обереги не здолати Сьогодні, завтра і повік!»; «ЗУНР і УНР – це два крила Української держави. Гніт народ наш подолав І Московщини й Варшави»;
«Синьо-жовтий рідний стяг – Синь небес і лан пшениці – Освітив щасливі лиця, Вірність Богові простяг. Символ Трійці – герб Тризуб, Єдність букв у слові ВОЛЯ, України – слава й доля, І гарантія від згуб».
Вірш «Наш Інститут» присвячений 90-літтю Інституту мікробіології і вірусології НАНУ: «Це для нас Данило Заболотний – Президент ВУАН і патріот – Храм науки збудував добротний Про незримих, сущих скрізь істот. У їх царстві ми шукаєм друзів – Продуцентів корисних сполук І тісні із ними в`яжуть узи Кандидати й доктори наук».
Будучи мікробіологом–генетиком, Богдан Мацелюх розглядає крізь призму ДНК, як носія генетичної інформації людину, мікроба і віруса та їх взаємодію в процесі еволюції:
«R1a – гаплогрупа Держить українців вкупі І слов`ян вже безліч літ, Наче стружечку магніт»; «Українці – це слов`яни, Мають гаплогрупу R. Москвини – монголів клани, В генах N у них маркéр»; «Заселили згодом край слов`яни – Українців родовід могутній: Це склавіни, анти і поляни –
Наші предки славні й незабутні»; «Бог нам дав цінні й безсмертні гени,
Дав багату мову й чорноземи. Не скорили дух наш бусурмени І Тризуб – божественну емблему»; «Епідемії одвічні: Люди, вірус і мікроб Зброю створюють трагічну – Труту й збудників хвороб»; «Вірус – вбивця многоликий, Він міняє власні гени, Щоб до нього ми не звикли, Захист не створили вчені»; «Мікроб і вірус незнищенні, – Мутують, плодяться навкруг, Несуть для людства їхні гени Мільйони нищівних недуг»;
«Людина в сутності двоїста – Природи і суспільства твір: В ній борються антагоністи – Людинолюб і хижий звір»; «Мозок, мускули і серце Та клітин імунітет Тренувати треба вперто Проти дійсності лабет»; «Душа людини – розум й воля, Записані у ДНК. Реалізує гени доля На суджених в житті стежках».
Багато катренів Богдан Мацелюх присвятив найбільш світлому і щасливому почуттю людини – ніжній і всепереможній любові.
Автор у більшості своїх чотиривіршів висловлює тривогу у зв`язку з гібридною війною Росії проти нашої суверенної держави, окупацією частин Донецької і Луганської областей, некомпетентністю різних гілок влади «слуг народу» на чолі з президентом В.О. Зеленським, відсутністю реформ у важливих галузях юриспруденції, економіки і науки, притяганням без доказових фактів до кримінальної відповідальності учасників АТО, волонтерів і патріотів України, встановленням диктатури однієї особи, роз`єднаністю демократичних партій і пасивністю суспільства, збаламученого засобами масової інформації.
«Палку ставить нам в колеса Із давен Москва – агресор. В Європейському союзі – Наші вірні, чесні друзі». «Олігархи–баламути Спантеличили народ: Пхають із ТВ отруту Людям в очі, вуха й рот». «Українець – миролюбний, Із давен він – демократ І його тепер не згубить «Слуг» прихований диктат». «У світі йдуть постійно війни За виживання всіх істот. Мир тимчасовий, ненадійний, Коли нема що класти в рот». «Путін демонструє силу – Атомом лякає світ. Сила також є в горили, Але розуму – ліміт». «Всі імперії розпались. На порядку дня – Москва. Путіна – до трибуналу, – Мафіозі божества». «Україна – крок від прірви, – Чвари, зраду і зневіру Треба швидко подолати, Щоби відсіч Раші дати». «Церква, армія і мова – Нашого буття основа, Від орди надійний захист, Нація під Божим дахом». «Телевізор – суперсила – Українців засліпила: Задурманила їх розум Блазня постать одіозна».
Яскравими і теплими фарбами автор змальовує картини весни, які полонять наші серця і вселяють життєрадісні почуття.
«Палають сонечка кульбаби В обіймах свіжої трави, Чарують серце, ніжно ваблять Травневі зорі мурави». «Сонце з голубої висі Будить сплячого нарциса. Вмив росою біле личко Чародійник невеличкий».
«Покрилась білим цвітом вишня І серденько бере в полон Така красуня гарна й пишна Від нижніх віт і аж до крон». «Радію у полоні я, – Навкруг цвіте магнолія, Пахучі білі пелюстки Прикрасили мої думки». «Добрим людям зичу я Стріти кущ форзиції, – Безліч золотих квіток, Сонця щедрий острівок». «В парку на краю алеї Розцвіли кущі спіреї, – Пестить душу білий цвіт, Щоб ставав добрішим світ». «Полки тюльпанів полонили
Міста кольорами веселки І людям виростили крила Природи дивні феєрверки». «Фіалка ніжним ароматом П`янить думки і почуття, І я умить стаю крилатим, І тішуся своїм життям». «Бузок цвіте і серце наше тішить,
І ніжним ароматом нас п`янить. Скоріш виходьте із домашніх нішей, –
У парку вас чекає райська мить». «Запалили каштани свічки, – День киянам здається світлішим І яснішими стали думки, Світ зробився неначе милішим».
У книжці знаходимо багато теплих і дружніх поетичних присвят автора ювілеям важливих історичних подій і дням народження вірних друзів і колег.
Друга половина книжки «Оріон України» представлена прозою: мандрівкою в історію рідного краю, роздумами над важливими проблемами – метою життя людини, суттєвою відмінністю між українцями і росіянами в їх походженні, мові, гаплогрупах і ментальності, а також спогадами про Михайла Гориня і лікарів-однокурсників і збереженню пам`яті про Сергія Виноградського в м. Городку.
Прочитавши із великим задоволенням і захопленням п`яту книжку поезій і прози Богдана Мацелюха «Оріон України», залишаєшся під великим позитивним враженням від щирої і великої любові автора до рідного краю і народу, його віри в незнищенність українського народу і його перемогу над внутрішніми і зовнішніми ворогами, мир і добробут в Україні.
Олексій Коваленко (Олекса Удайко), доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, поет