Олександр Волковинський. «Мерехтлива мозаїка зі щирих і теплих слів»

[Рецензія на книгу: Животворне світло слова: збірник наукових студій пам’яті докторки філологічних наук Наталії Ростиславівни Мазепи / відп. ред.-упоряд. Н. М. Сквіра; редкол.: М. Г. Жулинський (голова) [та ін.]; НАН України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка; Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2021. – 346 с. – Укр., рос. – Бібліогр.: с. 327–340.]

 

Здавалося б, матеріали на пошану чи з нагоди ювілею приречені на компліментарний стиль. Та щиро-хвалебні слова позбавляються руйнівної байдужості, здатні втілювати зацікавлене ставлення до життя і до людей. Свого часу Дж. Мільтон у знаменитому трактаті «Ареопагітика» виводив три умови, за яких подяку не варто вважати ввічливістю чи лестощами. Справді прославляють те, що дійсно гідне похвали. Не можуть бути марнослівними правдоподібні докази на користь справді притаманним якостям, що свідчать про об’єкт вихваляння. І, нарешті, не стануть порожніми лестощами слова, які доводять правдиві переконання. Усі ці три умови витримані у книзі, присвяченій пам’яті докторки філологічних наук Наталії Ростиславівни Мазепи (Кавецької).

«Животворне світло слова» не містить ознак прохідної ввічливості чи штампованих лестощів. Читача цієї книги немов би огортатимуть щирі та проникливі слова про людину, яка доброзичливістю і розумом отеплювала навколишніх.

Умовно збірник складається з трьох частин. Проте вони не мають рис непорушної відстороненості одна від одної. Матеріали розгортаються за принципом концентричного сюжету. Так чи так усі поетичні посвяти, проникливі спогади, наукові статті, бібліографічні дані групуються навколо однієї яскравої особистості – Наталії Ростиславівни Мазепи. Її неповторний образ людини і науковиці складається зі словесних шматочків, схожих на смальту. Це кольорово-непрозоре скло століттями зберігає свіжість барв. Так само довго житиме словесно-мозаїчний образ Наталії Ростиславівни Мазепи, створений її колегами, вихованцями, науковцями та власними працями.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

В умовно першій частині збірника розгортаються примхливої долі перипетії. Своєрідним прологом стає поетичний твір О. Гайнічеру «Щедрий талант», просякнутий ліризмом. Про прекрасні й бездоганні чесноти Наталії Ростиславівни розповідає М. Жулинський. Спілкування з науковицею стали дорогою спадщиною для Д. Бураго. Листи – промовисті свідчення самої Наталії Ростиславівни, гармонійно доповнюють емоційну оповідь І. Козлика. Небесні висоти Наталії Ростиславівни, її риси як однієї «з кращих представниць київської науково-літературної інтелігенції кінця ХХ ст.» розкриває Н. Костенко. Таке ж бачення доповнюється декількома штрихами від С. Кривошапової. Мерехтливо прогортає спогади-кадри С. Кучерявенко. Усміхненою і в гарному настрої запам’яталась докторка П. Михеду. У спогадах двоюрідної сестри Г. Новікової розповідається про сімейні традиції і про коло життєвого спілкування. Спогади про Наталію Ростиславівну та її слушні поради «підживлюють буттєвий і творчий запал» Н. Сквіри. Про незабутні миттєвості оповідає М. Сулима. До філологічної та родинної спільноти зі словами про ключові чинники у зв’язках поколінь органічно долучився В. Чехун, директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

У матеріалах першої частини розсипані яскраві деталі не тільки з особистого життя Наталії Ростиславівни. Йдеться про свідчення доби, її відчуття і сприйняття. Розповіді супроводжуються цікавими фотографіями, які унаочнюють пережите й відчуте.

В умовно другій частині збірника продовжується науковий діалог з Наталією Ростиславівною. Синтезом посвят, спогадів, літературознавчих студій і перемовин з роботами Н. Мазепи стали праці С. Абрамовича, Л. Генералюк, В. Звиняцьковського, В. Казаріна, М. Новікової, О. Криштоф, Л. Оляндер, О. Омельчук, Т. Пахарєвої, Е. Свенцицької, Е. Соловей, Л. Тарнашинської, О. Червінської, О. Юдіна.

Результати різновекторних тематичних досліджень презентували Н. Висоцька, Б. Іванюк, О. Кеба, О. Киченко, Т. Рибальченко, Г. Сиваченко, Н. Сквіра. Інформація про авторів подається наприкінці збірника.

Умовно третю частину книги становить бібліографія наукового доробку Наталії Ростиславівни Мазепи. Відомості в ній розташовані за хронологічним принципом і охоплюють період з 1958 р. по 2020 р. У завершальному підрозділі містяться дані про публікації, які присвячені життю та науковій діяльності Н. Р. Мазепи. Упорядкували бібліографію Т. Стальна і М. Штолько.

«Животворне світло слова» приверне увагу читачів, які цікавляться літературою, літературознавством, філологією, різноманітними гуманітарними питаннями. Особливо привабливою книга буде для тих, хто неодмінно стежить за всеохоплюючим предметом – людинознавством. Мерехтлива мозаїка з проникливо-теплих і щиро-розумних слів допоможе сформувати в уяві образ Наталії Ростиславівни Мазепи – непересічної Людини. Її приклад доводить тезу про те, що неодмінною умовою продовження життя є прагнення знати, навчати та допомагати іншим.

Інтелігентність як доконечна риса самостійного мислення, людяність і теплота поціновуватися будуть завжди. Для того, щоб дізнатися, як ці якості можуть життєво та практично втілюватися, варто читати книгу «Животворне світло слова».

Олександр Волковинський,

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри журналістики Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка