У Тамари Севернюк народилася нова 33-я книжка «Відчайдушне життя. Про дорогих і найдорожче». «Остання», – вкотре повторює поетеса, хоч в те не вірить і сама, а багато речей, опублікованих тут, розпочинають теми, що потребують нового осмислення і розвитку. Отже, «остання» залишимо хіба для пояснення сповідальності багатьох віршів Тамари Артемівни. А Стеллі Кривошаповій, кандидату філологічних наук з Києва, такий натяк авторки дає підставу ділитися роздумами про всю її творчість. Читаючи майже все, що писала поетеса, погоджуюсь з оцінками досвідченого філолога.
А звернути увагу хочу на кілька особливостей книжки, котрі і зібрані в її назві. Мало хто з авторів мав би право так назвати свою роботу, бо спрага життя у Тамари Артемівни – суть її щоденної боротьби з… собою, обставинами життя, з впливами на неї перемін в країні і суспільстві. До них вона не може залишатись байдужою, розуміючи їх природу, лицьову і тіньову сторони.
Саме такі, небайдужі до всього, є героями її присвят. Причому, підібрані вони поза кон’юнктурою (з будь-якого приводу), а винятково завдяки їхній сутності, співзвуччю життєвих позицій, віддзеркалених у їхній творчості і біографіях. Адже присвячені їм вірші Т.Севернюк, написані не «під вихід книжки», а тоді, коли вона пропускала через свою душу написане тими, хто ставав для неї «дорогими і найдорожчими». Характерним у цьому сенсі є присвята Леоніду Талалаю з словами
…І вимкнув світло…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Не гаси!…»
Тут – реакція на щемливе закінчення поетового вірша, де (за змістом) проводжаючи з свого будиночка друзів, він каже:
І вимкну світло.
Назавжди.
Така своєрідна духовна індукція спостерігається у Тамари Артемівни, коли вона пише присвяти усім «дорогим», повертаючись власним словом до їхньої творчості в різні роки (Тарасу Шевченку, Миколі Островському, Василю Стусу, Ользі Кобилянській, Володимиру Івасюку, Борису Олійнику, Наталії Ярмольчук, Ліні Костенко, Сергію Єсеніну), присвяти рідним: матері, брату, Зіновії Флоріанівні Пенюк. Відчуваючи в них споріднені душі, вона, переймаючись їх настроями, знаходить в них відбиток, продовження настроїв власних.
В цьому, вважаю, своєрідність книжки, складність її підготовки. Бо, одне діло, готувати антологію з короткими біографіями і бібліографіями відібраних авторів та їх кращих творів, інше – виділити в біографії кредо героя і підтвердити його власними віршами. Віршами різних часів. Мені, принаймні, подібні приклади зустрічати не траплялося. Вони свідчать про незмінність переконань авторки, якій імпульсами служать враження від колись чи недавно прочитаних творів, від згадок про життєвий слід інших людей, якраз тому і «дорогих»: літераторів, художників, музикантів, службовців… Від просто послідовних у своїй порядності людей.
Свого часу стосовно поезії Тамари Севернюк я зізнавався:
Я б розібрав на афоризми
Тобою писане усе.
Нова книга поетеси також придатна для такого «розбирання». Власне, повторюючи поетичні перлини, можна було б заінтригувати будь-кого, небайдужого до слова, закликати його: читай!
*
Стара поштова скринька дерев’яна
Вже ні від кого не чека листів.
*
Прийшло й лишилося у мене
Чуже життя, що не збулось.
(Про трагічну долю Наталії Ярмольчук,
художниці великого таланту)
*
Мистецтво вічне. Минущий – час.
*
Чи одужає пам’ять про вас?
О, прекрасний, замучений час!
*
Життя коротке,
А слід – без меж
*
Поети тяжко платять за дива,
Хоча ніхто не важив тої плати:
Розп’ясти власну душу на словах,
Зректись любові, щоб її співати.
(Щодо творчості С.Єсеніна)
Цитати можна продовжувати безкінечно. Боюсь їх коментувати, аби не виявилось, що слів для того у мене бракує. Бо за її рядками – безмежний простір, у якому можна кожному знайти себе.
Пригадалось літо. Яблука червоні.
……………………………………….
Давній голос щастя. Яблука червоні,
Тихий і не хворий божевіллям світ.
Чи силует з дитинства: …
І обрій близько. Можеш не рушати.
Єдиний… Нерозлучний назавжди
Коханий силует – Ріка і Мати.
Суцільні афоризми – розділ «Зблиски». Вони могли бути осердям окремих віршів. І будуть, напевно. Авторка подає їх тут, аби не втратились випадково, як те, можливо, уже було.
Книжка завершується російськомовним циклом. Бездоганно володіючи російською мовою, Т.Севернюк інтелігентно-строго послуговується класично літературним лексиконом. Одначе, її рука, що пише, її душа залишається там, в Чернівцях. Поезія її російськомовна така ж пізнавана, як і в українському вигляді.
Такая нежная зима,
Такое тихое снеговье,
И нету горя от ума,
И все пропитано… любовью.
И так легко, светло идти,
В снега, как в зеркало, глядеться,
И нет обратного пути,
Когда есть преданное сердце.
Можливо, я не помітив інших особливостей книги Тамари Севернюк. Можливо, я не хочу говорити про них, аби не збиватися на компліментарність, бо вона того не любить. Але я сердечно прошу небайдужих до Слова: прочитайте цю книжку, читайте інші книжки видатної поетеси, бо вони – присвята Життю Словом Пам’яті
і Любові.
“Українська літературна газета”, ч. 11 (303), 4.06.2021
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.
Бумажные пакеты под заказ любых размеров, цены от производителя, пакеты для одежды, для еды на вынос, с нами гарантия и качество Логотип от 100 шт.