Олександр Гордон. «Пришестя слова Миколи Боровка»

236

“Українська літературна газета”, ч. 5-6 (325-326), березень 2022

 

Боровко М.М. Пришестя Слова: ронделіана. – Камянець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2020. – 212 с.

 

«Пришестя Слова» Миколи Боровка – це своєрідне трикнижжя його ронделіани останніх років, перші дві частини якого виходили окремими виданнями: «Теургія» (2017, 2019) і «В колисці блискавок» (2019).

Професор Юрій Ковалів у відгуку на третю книгу цього трикнижжя («Літературна Україна», № 25-26, за 25.12.2021, с. 20) зазначає: «В присвяченій дружині Ользі третій книзі «Скрипка Вічності» ронделіани «Пришестя слова» М. Боровка дотримано наскрізний архітектонічний принцип, випробовуваний у його попередніх збірках. Кожен вірш супроводжується автоепіграфом, іноді наділеним самостійним змістом, і тому може прочитуватися як окремий твір, що має жанрові властивості ритмізованої прози або поезії в прозі. Найчастіше він привертає увагу моральними сентенціями, медитаціями про людське існування за високими чеснотами, котрі часто порушуються в людському житті. Такий прийом урізноманітнює  монотонну строфіку тринадцятискладової віршової форми з обов’язковими римовими повторами двох наскрізних окситонних й парокситонних рим у двох чотиривіршах й одному п’ятивірші за схемою: abab–abab–abbaa. Завдяки такій структурі формується динаміка замкненого на собі ліричного сюжету, композиційне кільце, що викликає враження гармонійного ладу як у віршовому, обмеженому в собі просторі, так і на рівні тропіки й тематики, настроєвих модальностей». Одразу зазначу, що за 45 років поетичної творчості Микола Боровко написав загалом близько 900 ронделів. Не знаю, чи хтось за всю історію ронделя написав більше, бо навіть, якщо взяти до уваги класиків ронделя – французів, то кожен із них написав, як правило, не більше кількох десятків віршів такої форми.

В анотації до трикнижжя наголошено: «Нова книга талановитого українського поета Миколи Боровка «Пришестя Слова» містить вірші особливої форми – ронделі з ключами. Автор заглиблюється у витоки духовного світу, процеси творення і формування етично-естетичних ідеалів. Творчість людини розглядається як зближення об’єкта й суб’єкта в найвищій точці світосприйняття. Глибокі філософські твори унікальні своєю поліфонічністю, музичністю, наповнені і тривогами, і радощами, і болями, і вірою в силу Духу, Людину. Автор прагне побачити і в матеріальному, і в духовному еманацію Божественної енергії».

Відкривається видання розділом «Замість передмови, або Думки вголос»,  в якому літературознавчі міркування з приводу творчості поета висловлюють письменники Віктор Женченко, Олена Іщенко, Людмила Мозгова, Михайло Сидоржевський, Микола Славинський, Григорій Штонь, Олег Смоляк, Микола Карпенко, Володимир Литвин, Ольга Кіс, Вікторія Коломийцева та звучить філософсько-естетичне мотто – епіграф-заспів самого Боровка до всієї книги – подвійний рондель:

 

Три кольори Матісса. І Душа,

Розкошлана вітрами і тобою,

Освистана строкатою юрбою

І загнана у канонічний шарм.

Зловтішники висвічувати спішать

Мечами фар переплетіння болю.

Три кольори Матісса. І Душа,

Розкошлана вітрами і тобою.

Мовчанки святість, а слова гірчать.

Вуста – пів неба тінню голубою.

Пів яблуком, а може, пів собою

Вітрила напинаю. Й ні гроша.

Три кольори Матісса. І Душа.

Шукає, як би відкупити тіло,

Що віддала за пристрасть неуміло,

Закутавшись у безсором’я шарф…

 

Одразу привертає до себе увагу свіжа й оригінальна метафора в 5-6 рядках: «Зловтішники висвічувать спішать // Мечами фар переплетіння болю». Як зауважує Микола Славинський у «думках вголос» «Микола Боровко – сьогодні, знову ж таки без перебільшення, єдиний український поет, котрий звертається до ускладненої структури – подвійних ронделів, де маємо не тринадцять, а двадцять п’ять рядків». Один із дослідників історії та сьогодення класичної форми Володимир Литвин наголошує, що «подвійний рондель зрілого лірика постає у всій красі й витонченості форми».

Кожна з двох перших частин трикнижжя містить по 54 ронделів Боровка та завершується «думками вголос» Володимира Корнійчука і Бориса Маріана – письменників і реципієнтів його творчості. Третя книга містить 55 ронделів (останній з яких є подвійним ронделем) і «думки вголос» Володимира Барни. Усе видання завершується короткою післямовою самого Боровка. Отже, у цій книзі автор утілив свій підсумковий філософсько-діалектичний задум своєрідного рондельного кола: подвійний рондель – книга І – книга ІІ – книга ІІІ – подвійний рондель. Усього 163 ронделі. І це, можливо, навіть третя у світі (після, наприклад, збірок сонетів Петрарки і Шекспіра), такого плану філософсько-поетична (і подібна за обсягом) книга, яка складається з віршів тільки так званої твердої форми. Бо, нагадаю, Шекспір написав 154 сонети. А рондель фактично і є більш пісенним варіантом сонета. Принаймні для досвідченого майстра Слова рондель досить легко переробити в сонет, а сонет – у рондель.

Процитую іще один рондель, епіграф-заспів Боровка, але вже до літературно-мистецького альманаху «На берегах Альти»:

 

З замісу думки й нелегкої праці

Добро рядками густо пророста:

Дай стеблам мудрим істини дістать

І не втопитись в патоці овацій.

(…)

От і рондель: стрункіш од стріл і грацій.

 

Загалом усі ронделі Боровка, й утім у цій книзі: стрункіш од стріл і грацій… Їхні перші два рядки – це своєрідна подовжена стріла, яка вистрілює естетикою думки у свідомість читача, наче ритмізований афоризм чи тема окремого словесно-музичного твору. А вкінці кожного такого твору виникає філософська грація ограненої у твердій поетичній формі музики натхнення. У ронделі саме від перших двох поетичних рядків залежить візерунок та мелодика всього вірша. Адже у ньому перші два рядки повторюються, наче приспів у пісні. Ці рядки – своєрідна точка опори на початку, всередині і у кінці вірша. Розвиток ронделя йде від цих двох рядків у першій строфі і переходить по спіралі до завершення другої строфи, а потім й усього вірша. Тим-то рондель своєю діалектикою розвитку нагадує сонет. Йоганнес Бехер, який зробив особливий внесок в осмислення теорії сонета, вважав його «найдіалектичнішим художнім видом», наголошуючи на інтенсивній драматургійності, коли перша строфа містить у собі тезу, друга – її розвиток або антитезу, а тривірші – синтез, так званий «сонетний замок», що завершується переважно чотирнадцятим рядком. Це ж саме стосується і ронделя, в якому перша строфа – теза, друга – її розвиток, а третя – своєрідний «рондельний замок», у якому прокручується ключ ліричної думки поета і знову встановлюється на висхідному місці того ж таки першого (і водночас тринадцятого) рядка-синтезу, завершаючи свій поетичний кругообіг. Кільце замкнулося. Поезія – безконечна.

Отже, рондель – це одна з так званих твердих форм віршування, який в їхній канонічній системі за своєю музично-філософською суттю і типом знаходиться приблизно помежи тріолетом, рондо і сонетом. А Микола Боровко – чи не найбільший практик, один із найвідданіших і найпослідовніших майстрів цієї форми не лише в Україні, а й поза її межами.

Свого часу Віктор Женченко наголошував: «Ронделіана Миколи Маркіяновича – вражає! Вона відповідає майже на всі пекучі запитання наших жорстоких буднів. Кожен рондель Боровка – це своєрідна драма на різні теми: політично-соціальні, побутові, інтимні… І всі вони – на превелику радість – логічно прив’язані до споконвічних законів Всесвіту, до людських процесів буття».

Ці «істини доступні й недоступні// Збагне лиш той, хто хоче світ пізнати», або як говорить поет в автоепіграфі до ронделя 5 першої книги ронделіани: «… Де глибинні мислі, там і витонченість почуттів». І таких глибинних мислей і витончених почуттів багато роздаровано-розпорошено по усій книзі, як, наприклад, в автоепіграфі до ронделя 12:

 

– Покажи мені найкоротшу дорогу до храму, отче!

– Іди до себе, мій сину.

– Подаруй мені, отче, ключі від храму.

– Вони в кишенях твоєї душі, сину.

– Блиск слави, зваби і краси довкіл, і я не можу нічого розгледіти, отче.

– Попроси себе зробити вибір. Простягни руку істині й нехай вона виведе тебе…

У своїй книзі Боровко відтворює давні (іноді, певно, й біблійні) легенди або ж – творить нові: свої, поетично насичені та освячені думкою й почуттям, естетикою особистісного художнього бачення нашого світу як у ронделі 25:

 

Синій вечір твоїх бажань,

Що Ель Греко вловив як мить,

В білий Всесвіт уже летить

Наполоханий, мов кажан.

 

М’яка пастельність і філософська органічність його художніх образів та неочікуваних і, до того ж часто свіжих й розлогих, метафор творить своєрідний світ нашого поетичного буття:

 

Метафорична м’якоть сливи

Смаком небесним відлива:

Усі світи пливуть в словах,

Що творять щасні й нещасливі:

Калейдоскопів переливи

Щоденно сутність просіва.

Метафорична м’якоть сливи

Смаком небесним відлива.

(рондель 31, «Теургія»)

 

А як гармонійно доповнює ніжну мелодику цього ронделя вишукана алітерація звуків: «м», «с», «л», «в», «п», «н»! Начебто дійсно «метафорична м’якоть сливи смаком небесним відлива»! І таки віриш цьому урбаністу з Борисполя, який любить не лише «філіжанку кави» чи «мелодії Вівальді», але й українське небо і землю, «найсолодші полини», «найгіркіші квіти раю» та «тишу червневих нив». Він усе життя жив і працював на землі, знає важку працю, «купається у сонці» і «захлинається» пристрастю жінки:

 

Обнімаю – небо краю

Тишею червневих нив.

Громом тиші огняним –

В лоно вічності вливаюсь.

(рондель 34, «Теургія»)

Я у сонце по пояс забрів

І купаюсь,

І не каюсь…

Краплина у древнім Дніпрі,

В грі без правил – безправильній грі.

Не вагаюсь.

Я у сонце по пояс забрів

І купаюсь.

Твоя пристрасть стрілою з-під брів –

Не лякаюсь.

Захлинаюсь

Глибиною, де яблуком – гріх.

Я у сонце по пояс забрів.

(рондель 35, «Теургія»)

 

На окрему  увагу заслуговує ораторія-цикл ронделів «Маестро», присвячена пам’яті народного артиста України, художнього керівника, диригента академічної хорової капели імені П.Чубинського Олександра Зюзькіна (46-53 ронделі, або від ноти «до» до ноти «до»):

 

Дороги вибираємо не ми –

Всевишній обирає нам дорогу.

В чоло цілує і вруча тривогу,

Аби серед людей були людьми.

(рондель 46, «Теургія»)

Святих октав накочується вал –

мІстичності вершина світова.

(рондель 48, «Теургія»)

 

Доповнить Час, Творець, Народ

Слова, Мелодії і Шану…

Завжди надію залишаєм,

Мов краплю, у безмежжі вод…   (рондель 53, «Теургія»)

 

Отже, зміст першої книги «Теургія» відповідає значенню слова, що в перекладі з грецької означає: обряд, священнодійство, жертвопринесення. Чудовим завершальним акордом цього «священнодійства» звучить ораторія «Маестро».

Друга книга ронделіани Миколи Боровка «В колисці блискавок» фактично розкриває діалектику, екзистенцію буття людини двадцять першого століття. Про це ж свідчать і автоепіграфи поета до багатьох ронделів:

 

…Перша і остання істина – коло всіх шукачів, пророків, мислителів і нині сущих…

(до ронделю 5)

… Кожний відчуває свій біль найважчим, найгострішим, найнестерпнішим. Клята самотність не дає поговорити зі Всесвітом. Приклади руку до чужого болю. Як тобі?!.

(до ронделю 10)

… Кожний вибирає собі світила. В їхньому  розмаїтті і є зміст єдиного…

(до ронделю 40).

 

Перші дві книги автор присвятив синам  – Святославу і Всеволоду. У другій книзі «В колисці блискавок» поет осмислює буття людей, починаючи від біблійних часів:

 

Мойсей виводив із пустелі

Народ свій довгих сорок літ,

І рабства злущувавсь наліт,

Що душі накривав до стелі…

І нас ведуть. Але на скелі…

(рондель 20, «В колисці блискавок»)

В бокалі неба радощів вино,

До дна б допити, та немає змоги.

Вповзли у душу розпачу тривоги,

Як змії малайзійського кіно.

На циферблатах, на пюпітрах нот

Сюжети Сходу, наче вирок строгий.

(рондель 17, «В колисці блискавок»)

 

Письменник шукає «кольорів осені», кольорів буття і життя у серцях людей:

 

Шукає світле в чорному Малевич –

Осінній шанс цієї королеви.

(рондель 24, «В колисці блискавок»)

На шибах пензлики морозу

Малюють очі. Вигин вій

І профіль твій в імлі німій

На тлі зимового прогнозу…

(рондель 2, «В колисці блискавок»)

 

«Молитвами втішає днина» життя людей. Діалектику життя поет розглядає через призму людських стосунків:

 

Озирались цікаві прочани

На вогонь, що горішком горів.

Раптом гримнуло громом вгорі:

«Я човни для розлуки причалив…»

(рондель 35, «В колисці блискавок»)

 

«Одвічно нерозв’язані теореми взаємин» постають у діалектичній єдності автоепіграфів і ронделів Миколи Боровка:

 

Серця горнулись в пелюстках вогнів,

Думки у пальта сутінків оділись.

Один одного тішили, як вміли.

У Всесвіті любові при вікні

Вона його нанизувала дні.

(рондель 39, «В колисці блискавок»)

 

Захоплює художня вибагливість цих рядків, вишукана образність і свіжість метафор: «На шибах пензлики морозу//Малюють очі», «На вогонь, що горішком горів», «Думки у пальта сутінків оділись», «В колисці блискавок розгойдуються хмари», «Пісок чекань», «На призьбі батькових смеркань», «Душі самітність дівчинкою плаче», «На вервечках дитинства літа позолочені», «Звірі вітру вигинають гриву». Вражають і передбачення, пророцтва нашого сьогодення в його рядках (адже книга видана ще в грудні 2020 року), як приклад:

 

Іде війна. Ми стоїмо на міні –

Од нас при світлі непрозорі тіні.

(рондель 54, «В колисці блискавок»)

 

Уся поетична творчість Миколи Боровка і справді «стоїть на міні» «одвічно нерозв’язаних теорем взаємин». У поезії – він сапер, який прагне врятувати людство від «стояння на міні».

Свою історію кохання розповідає ліричний герой поета у книзі ІІІ «Скрипка Вічності», присвяченій дружині:

 

Він просто так до неї підійшов

У капелюсі сутінків прозорих.

Вустами хвиль схвильованого моря

Поклав на шию поцілунків шовк.

Відкинула вагання капюшон –

Дельфін бажань хвостом черкнув об зорі.

(рондель 4, «Скрипка Вічності»)

 

І знову ж вражає творча легкість і розкута художність метафор та думок, образність мислення:

 

Хтось в миті цій сакральність віднайшов:

Озвалися піски хоральним хором,

Хмаринка згадки витекла узором

Чаїні крила на розп’ятті щогл…

Він просто так до неї підійшов.

(рондель 4, «Скрипка Вічності»)

 

На мій погляд, ліричними шедеврами цієї книги виступають ронделі 32 і низка ронделів 43-48, 52-54:

 

У жінки є любов одна, єдина –

З прасвіту найсвітліша таїна…

В душевних сховах, наче скарб вона:

І сонця промінь, і півтінь незрима.

Найкращі твори про кохання

Ще не дописані ніким.

 

Віриться, що найкращі ронделі Миколи Боровка ще не написані. І на нас чекає ще не одна творча зустріч із поетом:

 

Щоб заспівали «Заповіт» тополі,

І валом волі хвиля піднялась!..

(рондель 48, «Скрипка Вічності»)

 

І «нехай світ завалює його листами незрозумілих кольорів», бо «на відстані Слова зійшлися світи»! Вони, як пише сам поет в автоепіграфі до подвійного ронделя 54, – «віртуальні, реальні чи замішані на почуттях». Кожний рондель Миколи Боровка замішаний на віртуальних і реальних почуттях його ліричних героїв, його читачів, адже його зустрічі з читачами і зустрічі читачів з його поезією тривають!..

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!