ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ МИКОЛИ БОРОВКА
“Українська літературна газета”, ч. 6 (350), червень 2023
Закінчення. Початок див.:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Боровко М. Вибрані твори у 4-х томах /за ред. В.Литвина. – Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2023
Четвертий том вибраних творів Миколи Боровка представляє нам відомого українського письменника на етапі його творчої зрілості, на найвищій поетичній вершині рондельного високогір’я. До цього тому увійшли вибрані вірші з останніх 4-х збірок поета («Траєкторії сум’ять», 2015; «Діагноз», 2017; «Пришестя слова», 2020; «Розчахнутий голос», 2022) і найновіший цикл віршів «Вогняні ронделі», що увійде до наступної книги.
Четвертий том символічний тим, що, починаючи з 2017 року, Микола Боровко пише не просто ронделі, а так звані ронделі з ключем, що постають у діалектичній єдності цих ключів-автоепіграфів і власне ронделів, тобто кожен вірш супроводжується автоепіграфом, іноді наділеним самостійним змістом, і тому може прочитуватися як окремий твір ритмізованої прози або поезії в прозі.
До четвертого тому Миколи Боровка відібрано: 69 ронделів (з них – 6 подвійних ронделів) з «Траєкторії сум’ять», 19 ронделів з «Діагнозу», 164 ронделі з «Пришестя слова», 49 ронделів з «Розчахнутого голосу» і 9 прикінцевих «Вогняних ронделів». Отож, усього 4-й том містить 310 ронделів.
Дивовижна особливість творчості Боровка полягає у постійному перегуку між собою його збірок та їхніх поетичних тем, у створенні наскрізної традиції поетичного аналізу людського буття і пам’яті. Його збірки – це начебто мінібіблії життя поета за відповідних три чи чотири роки. Творчість Боровка надійно закорінена як в українські, так і в християнські традиції Віри, Добра й Любові:
Душа взяла любові смолоскип
І вийшла з тіла у вселенський натовп.
Під картузами плавились мізки –
(Як можна тіло власне залишати?!)
Ти і не знав?! Тебе пішла шукати,
Не відаючи, де ти? Як? І з ким?
Душа взяла любові смолоскип.
В той час, коли «минуле нас вихльостує нагаєм», ліричний герой встановлює свій діагноз добі «провалля втрат – на пагорбах лобів»:
Чужі гріхи ми добре пам’ятаєм,
Аби свої забути у собі.
А щоб гострішим видавався біль,
Осміюємо тих, кого кохаєм.
Минуле нас вихльостує нагаєм –
І спини торохтять, як у рабів.
Чужі гріхи ми добре пам’ятаєм,
Аби свої забути у собі.
Чому раділи – вже того немає:
Провалля втрат – на пагорбах лобів.
Не признаємось навіть при юрбі,
Що ми вже гірші за отих, що лаєм…
Оця блискуча метафора поета «провалля втрат – на пагорбах лобів» повинна стати визначальною для нащадків в оцінці усієї історії України і для розуміння ними витоків як минулих, так і майбутніх воєн:
У кожної війни початок є,
Але немає ні кінця, ні краю.
Моє – у кожній смерті, і твоє
Вустами ненароджених благають:
Хоча б на мить мир випустіть із раю,
Хай віри гнізда у душі зів’є!
Як зазначає поет у своєму автоепіграфі до вірша: «Могил Богдана Хмельницького, Семена Палія, Павла Чубинського та багатьох інших патріотів точно вже в нашій Україні не вкаже ніхто»… То ж скільки ще потрібно сил їхнім нащадкам, «щоб кров обдерти із синівських вилиць»?
Ронделі Миколи Боровка зі збірки «Діагноз» – це квіти пам’яті на могили батьків і пророків нашої державності. Вони, наче новітній заповіт усім сучасникам і нащадкам, наче молитва прощення в Господа за безпам’ятство минулих поколінь, як медитація «над провалля втрат – на пагорбах лобів»… Це ліки від хвороби, яку остаточно «вилікує час» і пам›ять про «нашу вічну суть в мереживі літер».
«Пришестя Слова» Миколи Боровка – це своєрідне трикнижжя його ронделіани останніх років, перші дві частини якого виходили окремими виданнями: «Теургія» (2017, 2019) і «В колисці блискавок» (2019).
Професор Юрій Ковалів у відгуку на третю книгу цього трикнижжя («Літературна Україна», № 25-26, 25.12.2021, с. 20) зазначає: «В присвяченій дружині Ользі третій книзі «Скрипка Вічності» ронделіани «Пришестя слова» М. Боровка дотримано наскрізний архітектонічний принцип, випробовуваний у його попередніх збірках. Кожен вірш супроводжується автоепіграфом, іноді наділеним самостійним змістом, і тому може прочитуватися як окремий твір, що має жанрові властивості ритмізованої прози або поезії в прозі. Найчастіше він привертає увагу моральними сентенціями, медитаціями про людське існування за високими чеснотами, котрі часто порушуються в людському житті. Такий прийом урізноманітнює монотонну строфіку тринадцятискладової віршової форми з обов’язковими римовими повторами двох наскрізних окситонних й парокситонних рим у двох чотиривіршах й одному п’ятивірші за схемою: abab–abab–abbaa. Завдяки такій структурі формується динаміка замкненого на собі ліричного сюжету, композиційне кільце, що викликає враження гармонійного ладу як у віршовому, обмеженому в собі просторі, так і на рівні тропіки й тематики, настроєвих модальностей». Одразу зазначу, що за 50 років поетичної творчості Микола Боровко написав загалом 1000 ронделів. Не знаю, чи хтось за всю історію ронделя написав більше, бо навіть, якщо взяти до уваги класиків ронделя – французів, то кожен із них написав, як правило, не більше кількох десятків віршів такої форми.
В анотації до трикнижжя наголошено: «Нова книга талановитого українського поета Миколи Боровка «Пришестя Слова» містить вірші особливої форми – ронделі з ключами. Автор заглиблюється у витоки духовного світу, процеси творення і формування етично-естетичних ідеалів. Творчість людини розглядається як зближення об’єкта й суб’єкта в найвищій точці світосприйняття. Глибокі філософські твори унікальні своєю поліфонічністю, музичністю, наповнені і тривогами, і радощами, і болями, і вірою в силу Духу, Людину. Автор прагне побачити і в матеріальному, і в духовному еманацію Божественної енергії».
Кожна з двох перших частин трикнижжя містить по 54 ронделі Боровка Третя книга містить 55 ронделів (останній з яких є подвійним ронделем). Отже, у цій книзі автор утілив свій підсумковий філософсько-діалектичний задум своєрідного рондельного кола: подвійний рондель – книга І – книга ІІ – книга ІІІ – подвійний рондель. Усього 163 ронделі. І це, можливо, навіть третя у світі (після, наприклад, збірок сонетів Петрарки і Шекспіра), такого плану філософсько-поетична (і подібна за обсягом) книга, яка складається з віршів тільки так званої твердої форми. Бо, нагадаю, Шекспір написав 154 сонети. А рондель фактично і є більш пісенним варіантом сонета. Принаймні для досвідченого майстра Слова рондель досить легко переробити в сонет, а сонет – у рондель.
Загалом усі ронделі Боровка, в тому числі у цій книзі: «стрункіш од стріл і грацій»… Їхні перші два рядки – це своєрідна подовжена стріла, яка вистрілює естетикою думки у свідомість читача, наче ритмізований афоризм чи тема окремого словесно-музичного твору. А вкінці кожного такого твору виникає філософська грація ограненої у твердій поетичній формі музики натхнення. У ронделі саме від перших двох поетичних рядків залежить візерунок та мелодика всього вірша. Адже у ньому перші два рядки повторюються, наче приспів у пісні. Ці рядки – своєрідна точка опори на початку, всередині і у кінці вірша. Розвиток ронделя йде від цих двох рядків у першій строфі і переходить по спіралі до завершення другої строфи, а потім й усього вірша. Тим-то рондель своєю діалектикою розвитку нагадує сонет. Йоганнес Бехер, який зробив особливий внесок в осмислення теорії сонета, вважав його «найдіалектичнішим художнім видом», наголошуючи на інтенсивній драматургійності, коли перша строфа містить у собі тезу, друга – її розвиток або антитезу, а тривірші – синтез, так званий «сонетний замо́к», що завершується переважно чотирнадцятим рядком. Це ж саме стосується і ронделя, в якому перша строфа – теза, друга – її розвиток, а третя – своєрідний «рондельний замо́к», у якому прокручується ключ ліричної думки поета і знову встановлюється на висхідному місці того ж таки першого (і водночас тринадцятого) рядка-синтезу, завершаючи свій поетичний кругообіг. Кільце замкнулося. Поезія – безконечна.
Отже, рондель – це одна з так званих твердих форм віршування, який в їхній канонічній системі за своєю музично-філософською суттю і типом знаходиться приблизно помежи тріолетом, рондо і сонетом. А Микола Боровко – чи не найбільший практик, один із найвідданіших і найпослідовніших майстрів цієї форми не лише в Україні, а й поза її межами.
Свого часу Віктор Женченко наголошував: «Ронделіана Миколи Маркіяновича – вражає! Вона відповідає майже на всі пекучі запитання наших жорстоких буднів. Кожен рондель Боровка – це своєрідна драма на різні теми: політично-соціальні, побутові, інтимні… І всі вони – на превелику радість – логічно прив’язані до споконвічних законів Всесвіту, до людських процесів буття».
Зі збірки «Розчахнутий голос» до нас промовляє, передовсім, виважений голос пам’яті поколінь:
Життя прожить – не поле перейти:
Я переймав од прадідів науку.
Тепер вона веде мене за руку
Стежиною в незвідані світи.
Ця збірка є вершинною книгою уже зрілого поета. Вона – найглибша за змістом і найпоетичніша за своєю суттю. Відшліфовані ронделі один за одним проникають у свідомість і серце читача, створюючи ауру мелодійних мініпоем у горизонтальному й вертикальному просторі нашого життя.
З висоти «берегів житейської ріки» ліричний герой поета дивиться на довколишній світ і власну творчість «як на світ тривог неговіркий». А образ «тога туги» міг з’явитися лише у творчості Боровка, бо «його» туга – завше екзистенційна, замкнена у філософському світі, зрештою, як і «божественна кларнетність гами безберегих берегів». З цього образу до нас, неначе випливає із «зачарованих Трубежа й Альти» ще зовсім юний Микола Боровко, як колись із «зачарованої Десни» випливав великий Довженко. Ті ж Трубіж і Альта являються до нього «божественною кларнетністю» молодого віруючого Тичини з-над берегів Десни. Вірші Миколи Боровка зросли на традиціях української поезії, але вони вже віддавна розкинулись розлогою кроною його особистісного філософсько-естетичного мислення і постають перед читачами новітніми зразками чудової інтимної лірики:
Десь панна Інна і сніги,
І чорний ворон над снігами.
Божественна кларнетність гами
І безберегі береги.
«Алмаз казковості» його лірики вибухає-виблискує сяйвом золотистих рядків-променів, підглянутих, змальованих щасливою уявою дитячих років. Ліричний герой Миколи Боровка пізнає всі дива довколишнього світу і «молитвами премудрості повчань» пливе в поезію сьогодення, в поезію любові та її таємничих чар:
В озерах див, дарованих тобою,
Пливуть зіниці човниками чар,
І палахкоче вічності свіча,
Теплом якої гріюся і гоюсь.
Відлунюють вселенською габою
Молитви і премудрості повчань.
«Розчахнутий голос» поета промовляє до нас і витонченою інтимною лірикою, і наснаженими, патріотично зарядженими «вогняними ронделями»:
Заряджай вогнесмерч у слова,
Попели громогласно, мій сину,
Тлю рашистську щодня безупину
Хай твій гнів, наче злива, змива.
Душа поета палає шевченківським гнівом до ворогів та щирим вболіванням за долю рідної Вкраїни:
У ритмах громогласної пори
Зайнявсь вогонь, і вся душа палає.
Та подорожній цього не пізнає
Із-за завіси правильної гри.
Ця битва і сьогодні не минає, допоки «полки безсмертя над батьківським краєм» змагаються за Перемогу:
І так щодня. А битва не минає.
Полки безсмертя над батьківським краєм.
З відлунням роду. Нас не підкорить
У ритмах громогласної пори.
Бореться український народ. І бореться українська поезія. І так щодня – ще з часів Тараса Шевченка і його «Зповіту». Бореться й Микола Боровко своїм талановитим мужнім словом, щоденною працею і поетичним натхненням. Він майстер не лише інтимної лірики, а й мілітарної поезії і «невпокореного» рашистами ронделю. Рондель це його особиста зброя у нескінченній боротьбі за свободу слова і незалежність нації. Боже, бережи поетичний пісенний талант українського народу!
Микола Боровко не лише творець власної ронделіани (яка нараховує понад 1000 ронделів), але й натхненник і організатор рондельного кола поетів – Асоціації поетів-ронделістів України, в якій сьогодні перебуває біля 100 поетів – її членів. Рондель, як і сонет, належить до так званої твердої форми віршів. І ці форми поезії поширились та відомі у цілому світі ще з середніх віків, а практикували їх у своїй творчості українські неокласики і, передусім, французькі поети, які давно вже стали класиками європейської поезії (Гійом де Машо, Есташ Дешан, Стефан Малларме та ін.). Тому природно, що виникає аналогія-порівняння кола сучасних поетів-ронделістів, принаймні на формальному рівні, з «п’ятірним гроном» українських неокласиків, а постаті самого Боровка з постаттю Миколи Зерова: якщо Зеров був відданим прихильником і писав майже виключно класичні сонети, то Боровко так само є самовідданим прихильником і практиком мистецтва ронделю (і, навіть, запропонованого ним подвійного ронделю). Зрозуміло, що були інші часи й умови… Але, хочу наголосити, що сьогодні, як і сто років тому, поети живуть у «перехідні часи» війни і боротьби за українську незалежність, коли потреба у класичній поезії – надважлива, аби не збитись на манівці надмірного авангардного експериментування, молодечо-революційного запалу і профанації, які ми добре пам’ятаємо ще з часів совєтського соцреалізму. Тому що за Томасом Карлейлем: «Суть оригінальності не в новизні». Бо поет, як і пророк, це не естрадний виконавець чи маніакальний проговорювач римованих або ж неримованих банальностей та гучних гасел. І далі: «… обидва проникають у священну таємницю природи, у те, що Гете називав «відкрито лежачим на поверхні секретом… Література – це думка мислячих душ». Бо розум і творчість людини не в тому, щоб уміти говорити і робити логічні висновки, а в тому, щоб бачити, розуміти і намагатися відтворити таємниці життя і природи. Бо кожна поезія (чи то сонет, чи рондель) – це передусім таємниця з нашого буття, яку не бачать усі інші, це сплав слова і мовчання-мислення в один вірш, в одну книгу. Слово – це срібло, мовчання – золото; мова – людяна, а мовчання – божественне.
Микола Боровко повільно, але наполегливо, від книги до книги, осягав ці істини. Він йшов від українських традицій, від поезій-дум і поезій-пісень Тараса Шевченка й Івана Франка, збагатившись на цьому шляху традиціями європейської поезії, а надто – традиціями ронделя, до поезії навколишнього сьогодення, від осмислення романтичних дитячих літ на берегах Трубежа й Альти до осмислення буття українського народу на берегах Дніпра, Десни, Росі, Бугу й Дністра. Його поезія, закорінена в українські традиції, водночас вона оновлювала ці традиції і надавала українським слову та історії високого європейського філософсько-естетичного звучання. Своєю натхненою працею Микола Боровко творить фундамент для подальшого розвитку української поезії третього тисячостоліття після «застійних» століть імперської тиранії та десятиліть совєтського маразматичного соцреалізму. Натхненні слово і думка, свіжі метафори й образи, висока культура осмислення історії у віршах поета – це ті джерела, з яких виростає кожна його книга.
З органічного сплаву натхненного слова й мовчання-осмислення усієї вікової історії та культури народжується божественна поезія. Поезії просвітлена дорога – це не лише дорога слова, а й дорога великої людини, яка вміє бачити і всує не розголошує «лежачі на поверхні» та в глибині тисячоліть секрети, а лише укладає їх у тверді карбовані форми голосів мислячих душ усіх віків.
А «голосом у сіх віків» виступає книга. Томас Карлейль підкреслював: «Вона – голос із глибин віків, який ніколи не покидає нашого слуху, навіть тоді, коли тіло і матеріальна субстанція минулих часів уже безслідно зникли подібно до наших мрій»… Все, що людство створювало, над чим замислювалось, до чого поривалось і чим воно було, усе це спочиває, наче охоплене магічним сном, там, на сторінках книг. Книга – найбільший скарб
людини!
Чотири томи вибраної лірики Миколи Боровка – це його особистий скарб-підсумок перед поважним ювілеєм. Це голос із глибин української історії… Це – рондельний скарб української і європейської поезії загалом. Це скарб поезії для його чинних і майбутніх читачів. Це заповіт, який кожна людина готує впродовж усього життя. Яким ми його запам’ятаємо і як будемо його дотримуватись – залежить лише від нас самих.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.