МИКОЛА БОРОВКО «НЕДІЛЬНЕ ДВОКНИЖЖЯ»
Береш у руки книжку Миколи Боровка «Недільне двокнижжя» й подивуєшся її назвою. Подив триває лише до того часу, допоки не перечитаєш декілька ронделів й не зрозумієш їхні сутнісні смисли. А, прочитавши книжку до останньої сторінки, зрозумієш глибинний зміст кожного з них. Саме у такому разі приходить усвідомлення того, що в назві цього видання закодовані смисли основного його призначення – читати вдумливо, уважно й лише у вільні від різноманіття справ дні. Адже «Недільне двокнижжя» – це, насправді, чтиво для художньо-підготовленого й духовно-усвідомленого шанувальника поетичного слова. Ця книжка, на мою думку, повинна читатися після очищення душі від усякої буденщини або при інших умиротворених обставинах, коли увага читача спрямована в світ християнських почуттів та духовних станів, щоб відповідно налаштуватися на сприйняття й осмислення поміщених у збірці текстів. Саме такий стан людської душі здатний глибинно сприйняти змістове наповнення цієї книжки й дати її належну власну оцінку.
А тепер хочу спробувати розшифрувати її назву. У першу чергу, заголовок випливає з двох уміщених у ній книг: перша називається «Теургія», а друга – «В колисці блискавок». Обидві книги – це, образно кажучи, ніби дві вершини Олімпу, до яких автор скеровує читача спробувати осягнути їх, споглянути з їхніх верховіть низинний навколишній світ з усіма його буденними реаліями. Крім цього, прочитане «Недільне двокнижжя» для мене, як читача, асоціативне з Книгами Буття (без перебільшення сказано). Адже її зміст сповнений різноаспектними повчаннями, кожне з яких проливає світло на людські чесноти і спрямоване на осягання духовних висот. Сам концепт назви книжки, скоріш за все, випливає з дихотомії літературних жанрів, з можливостей їх синкретизувати для глибшого сприйняття самих поетичних матриць.
У передмові до видання автор подає настроєвий реліз читачеві, що стосується зрозуміння світу реального, а не віртуального. Він зауважує, що до пізнання реальних світів стежки кожної людини різні. Але їхня хода спрямована Божественним перстом у сферу очищення душі й наповнення її світлом істини і правди. Таке (своєрідне) авторське motto наводить читача на глибинне осмислення кожного тексту ронделя і вміння переплавити його зміст у своєму серці. До речі, в композиційному відношенні воно (motto) виконує функцію прологу, чи, точніше кажучи, є преамбулою до вірша-ронделя. Власне, завдяки motto, кожна текстова матриця ронделя розкриває її зміст і скеровує читача на глибше пізнання реалій світу, його художньої енергетики і синергетики.
Прикладом такої художньої настроєвості може послужити преамбула до першого ронделя «І меч, і блискавицю у руці».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Людина, яка не живе за Божими Законами, здатна лише думати про матеріальні блага, забуваючи про духовне. Вона забуває про молитовне прощення, а живе лише з «мечем і блискавицею в руці». Такі люди є завжди гонимими в житті. Їх не застерігає ні «вогонь Прометея», ні застороги «херувимів». І всі їхні «дні, що списані рядками вогняними», приводять людей до несвідомих вчинків, культом яких є лише «меч і блискавиці у руці». Власне саме такими словами «Недільного двокнижжя» у першому ронделі поет застерігає людей від неусвідомлених дій і прагне своїми віршами-повчаннями навести їх на шлях Істини: «Когось ведем, і нас ведуть незримі нез’єднувані з’єднувать кінці: І меч, і блискавицю у руці». Цей рондель є знаковим маркером у концепті рецензованої книги в цілому, й відвертим і щирим почином у дидактиці скерувати людину на шлях творення добра.
Пошуки виходу сучасної людини з хащів власного «Я» є трансфером сюжетної матриці другого ронделя із першої книги «Теургія». Саме цей текст найбільш репрезентує ідеологему назви цієї книги. Адже саме у цій словесній матриці розкрита суть бездумного і безвідповідального жертвоприношення власного «Я» заради «бряжчання золота царствених оков», які й ідентифікуються із власним «его», ігноруючи марне пролиття людської крові заради власного перебування на Олімпі слави. Власному «Я» навіть байдужі «папіруси молитов», бо це меншовартісне «Я» засіває людські біди, через «безумство сучасних людоїдів», так нібито це не ХХІ вік, а якесь зчорніле від крові Середньовіччя.
У третьому ронделі сконцентрована велика сила й потуга боротьби поета своїм словом з представниками меншовартісних керманичів-державників, які керують світом і є представниками безбожних личин у душах. До речі, у цьому ронделі б’є струмінь людського одкровення побачити світ чистим і благим. Саме цей текст і трансферує людину в русло спам’ятання й пошуків виходу з безбожних тенет:
Безумствують сучасні людоїди,
Мов двадцять перший вік і не прийшов.
Жертвоприношення взаконюється знов.
Людські цінності – це боротьба, зазвичай, із самим собою, з внутрішнім і зовнішнім ворогом – є основним смисловим наповненням цього ронделя. Людина, навіть знаючи наперед про перемогу над ворогом, над самим собою, б’ється до останнього, аби захистити свою честь і гідність, аби не бути поневоленою назавжди. Поет констатує, що:
Цей звичай із правічності росте –
святе на свята викласти в пожертву
на вівтарі. Хай розкошує Вертел,
рівняючи прекрасне і пусте:
брат помирає за красу сестер,
а сестри теж за брата ладні вмерти.
Поет стверджує, що звичай жертовності в українців – цінність, що бере початок ще з прадавніх часів і є трансфером української гідності й до сьогодні. Особливо, вона (та цінність) показова останнім часом у захисті своєї Вітчизни від московських завойовників. Саме такого роду смислові матриці є домінуючими і в наступних ронделях першої книги «Теургія» й тим же розкривають й доповнюють її смисловий наратив.
У другій книзі «Недільного двокнижжя». що називається «В колисці блискавок», поет більш експресивно й емоційно спілкується з читачами. Кожен поетичний текст розширює діапазон осягання людських цінностей і чеснот й намагається вселити їх у людські душі. Кожен рондель сповнений настановами дотримуватися людських чеснот, вміти їх адаптувати в буденній життєвій практиці. Прикладом зцілення людської душі від безпросвітної буденщини може послужити рондель «А під вікном гуляє заметіль». Тут поет загострює увагу читача на намаганні не втратити рівновагу людських бажань досягнути красиве життя, не переступити межу людських чеснот і цінностей,бо тоді людина попадає в життєву «заметіль», з якої вийти з чистою душею не в змозі:
Вогонь обіймів вирватись хотів
питаннями: Ми вічні? Чи не вічні?
І ходики старі, але ритмічні,
відкраювали те, що я хотів…
А під вікном гуляла заметіль.
І хоча вогонь людських пристрастей підганяє ритм життя, та його «ходики» не можуть прискорити його рух. Тому вони («ходики») заставляють людину бути розсудливою в життєвих поступках, сприяють умінню розпоряджатися своїми намірами.
Кожна людина намагається будь-яким чином возвеличити себе за життя, забуваючи про те, що світ довкола неї буває примхливим й оманливим. Й лише тоді, коли «тріскає бруківка омани», вона починає усвідомлювати свої дії і вчинки, які, почасти, бувають запізнілими. Саме така квінтесенція роздумів властива сюжетній матриці ронделя «Базарний день. І за прилавком Він».
Зазначу, що друга книга «В колисці блискавок» побудована за принципом наростання експресії кожного вірша-ронделя й, таким чином, розкриває основний смисл її заголовної назви. Микола Боровко, як поет, намагається максимально вибудувати сюжетну лінію таким чином, аби читач слідував стопами «подорожнього» й досягав своєї кінцевої мети в осмисленні кожного вірша-ронделя. І такий концептуальний підхід йому вдався. Доказом цього є уважне читання «Недільного двокнижжя» на одному диханні.
Загалом, в архітектонічному відношенні, для мене «Недільне двокнижжя» сприймається як дві величні фрески, кожен рондель в яких слугує смальтою відповідного кольору й відтінку. Композиція кожної фрески-книги вибудувана таким чином, аби привернути увагу читача-глядача на ті чесноти й цінності, без яких людина не зможе зреалізуватися, як представник соціуму. не може осягнути тих доріг, які ведуть до Спасителя людських душ.
«Недільне двокнижжя», насправді, цінне й потужне видання, призначене для елітарного читача.
“Українська літературна газета”, ч. 2 (268), 31.01.2020
Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.