Не просто книжка – винахід

Як повернути дітей – майбутніх дорослих – до читання? Навряд чи це нині спроможні зробити окремі книжки (адже для цього потрібен цілий комплекс стимулюючих заходів на рівні держави, як у Європі), але не складати ж руки!.. Є зухвалі письменники, які налаштовані діяти: зокрема, поет і вигадник цілого жанру впевнений, що шанси для залучення юних читачів є, особливо, якщо книжка передбачає змагальний момент та інтерактив для всіх дієвих сучасників, починаючи з маленьких, і якщо по-справжньому запрацює вироблена ним цікава метода.
Україна де-факто вже – серед найменш читаючих країн у Європі. Не лише наші дорослі, а й дітлахи зменшили ужитковий запас слів майже до рівня Елочки-людоїдки (плюс жаргон, нецензурна лексика й кілька десятків іноземних гаджетно-комп’ютерних термінів). У душі сучасника все менше живих чуттів, чуттєвих знань. Їх замінила інформація – головний ворог знань, засилля якого перетворює молоду людину з гомо сапіенс на безчуттєвого «нумера» чи раба.
Автор книжки, про яку піде мова, вважає, що повертати дітей до читання найкраще методом залучення їх до інтелектуальної гри і творчості, а сприяє цьому безпосередній особистий контакт письменника з дітворою – у школах, бібліотеках, таборах тощо.
Слово «стасворди» не таке звичне для нашого вуха, як, скажімо, сканворди (скандинавські кросворди) або чайнворди (англійські). Бо цей жанр не так давно придумано. До речі, історія кросвордів налічує трохи більше ста років: вони стали популярними в середині 1920-х років. На звання батьківщини кросвордів претендують Італія, Велика Британія, США, ПАР.
А перший зафіксований кросворд (під назвою «ворд-крос», Word-cross) був створений Артуром Вінном і опублікований у газеті «New York World» 21 грудня 1913-го. Цікаво, що до створення їх були причетні й відомі письменники, зокрема – Володимир Набоков, який склав перший кросворд російською мовою, що його було опубліковано в додатку «Наш світ» до газети «Руль» у лютому 1925 року в Берліні.
А от стасворди не так давно вигадав «дядько Стас» – український поет і вигадник Станіслав Бондаренко. Вони докорінно відрізняються не лише тим, що замість звичних запитань головними в стасвордах є поетичні, цікаві й пізнавальні дядькостасівські загадки, відгадки до яких (бажано олівчиком) вписуються у клітинки кожного з його стасвордів, чим і перевіряється правильність їх. Стасворди відчутно наближені до літератури, поезії і, власне, є літературним ноу-хау.
До речі, перші аналогічні книжки Бондаренка з’явилися ще в часи горбачовської перебудови й називалися тоді «Загадковий клубок» та «Новий загадковий клубок», а пізніше вже виокремилися в осібний авторський жанр стасвордів: уперше під такою назвою вони вийшли шість років тому, а щойно у Києві побачило світ нове доповнене видання «Стасворди із загадок для батьків та діток».
Загадки – надзвичайно корисна вправа для розуму, особливо дитячого. Невипадково більшість найвідоміших психологів вважають, що дуже важливо не лише розгадувати загадки, а й самим їх вигадувати. Вони розвивають абстрактне мислення, кмітливість, інтригують дітей та стимулюють їхню фантазію: і всьому цьому сприяє книжка, про яку йдеться, ба – цілий новий жанр!
Не секрет, що віршовані загадки з двох-чотирьох рядків легко запам’ятовуються, а ще збагачують знаннями, розвивають їх, розширюють уявлення про навколишній світ, виховують любов до рідної мови та літератури, адже тут широко використовується метафора, алегорія, уособлення, метонімія, порівняння. А загадкові стасворди ще й залучають до розумових вправ, спонукають творити самим, запрошують до корисного інтерактиву.
Книжку побудовано за тематичним принципом, тут є «Транспортний стасворд» і «Географічний», «Крилатий» і «Домашній», «Спортивний» і «Будівельний»! Хтось більше цікавиться машинами, хтось краще знає про птахів та звірів чи про спорт та про місто, але в процесі розгадування є шанс розширити знання, тож у підтексті маємо тут окрім пізнавальної ще й профорієнтаційну складову.
Звичайно, тим школярикам, які ще не від’їжджали далеко від домівки, буде важче розгадати цю загадку з «Географічного стасворда», ніж, скажімо, римським українцям:
 
Де зростила малюків
молоком своїм вовчиця,
стало місто із віків,
а у нім – аж дві столиці.
 
І таку, мабуть, не просто – особливо, якщо тобі сім-вісім років і ти живеш у віддаленому селі чи містечку:
 
Стрічка через річечки,
гори і моря –
навпіл тою стрічкою
ділиться Земля.
 
А цю, з «Домашнього стасворда», чомусь складніше розгадати – принаймні одразу – міським дітям, які, можливо, не бачили, як батько порається з молотком:
 
Завжди я в капелюсі,
хоча й без голови –
крізь стіни проберуся,
лише схотіли б ви.
 
Але ж вмикається дитяча уява й асоціативне мислення, яким також може допомогти перехресне слово у стасворді: якщо сусідня загадка вже розгадана й одна чи дві літери з іще не віднайденої розгадки тобі вже відомі.
За нашими спостереженнями, всю книжку школярики зазвичай розгадують за 7–10 днів, але бувають цікаві винятки. Одразу після виходу «Стасвордів» автор з видавцем та іншими колегами прибув на Донбас, на свято книги, яке проходило в розкішній бібліотеці ім. Тараса Шевченка міста Покровська (колишнього Червоноармійська), – там зустрічі з дітьми відбувалися поспіль: зал вміщував не більше ста учнів, і щоразу були вони з різних шкіл. Ті, хто прямо під час зустрічей першим відгадував три загадки (автор загадував їх з іншої – майбутньої книжки), отримували в якості призів новеньке видання «Стасвордів». А головне – і призери, і всі, хто тут-таки купували книжку (ціна її доступна навіть дітям), могли отримати ще й грошовий приз, розгадавши її до вечора (бо кияни тоді вирушали до столиці)! І що ви думаєте, за пару годин симпатичний хлопчина, правда, вже восьмикласник, приніс повністю розгадану книжку й заробив власним розумом грошовий приз.
Тож справа заохочення зазвичай складається з двох етапів: зустріч і усне розгадування – з призами-книжками і другий – у вигляді своєрідного домашнього завдання.
Важливо, що нова книжка «Стасвордів із загадок для батьків та діток» сприяє ще й дитячим… перемогам, адже діти й дорослі можуть позмагатися. А дітлахам надважливо стверджуватися – рости в очах батьків, однолітків, як і у власних очах (до речі, в родині саме діти часто беруть гору над дорослими, бо у них більше фантазії)! Отож кожен може стати переможцем, а то й заслужити звання «великого Розумника»!
До речі, автор стасвордів чи не щотижня зустрічається з учнями молодших класів, і за один такий день додається щоразу 150–200 нових учасників, розгадувальників книжки стасвордів. Але зустрічі – лиш зачин співпраці. Традиційно вони розпочинаються пізнавальною розповіддю про великих українців, зокрема про те, що саме вихідці з України вивели людство у космос – про що досі часто не знають і дорослі! А це житомирянин Сергій Корольов, канівський Трохим Люлька (творець космічного двигуна), полтавець Юрій Кондратюк (Шаргей) – саме про нього Станіслав Бондаренко написав захопливу повість «Кролики, ролики і Кондратюк», – цю книжку-білінгву (українською і англійською мовами) також цікаво буде прочитати школярам. У повісті йдеться не лише про долю репресованого «сталінськими жиробасами» великого вченого, який зробив креслення більшого й малого космічних апаратів (без чого астронавт Армстронг не ступив би на Місяць!), та ще й точну траєкторію польотів до Місяця вирахував. Там і про пригоди його піддослідних друзів-кроликів у Лісовій країні, де лісові мешканці вирішили, що «царі своє віджили, тож віднині вибиратимуть, як люди, президента»…
А розгадуванню загадок зазвичай передує корисна скоромовка «дядька Стаса», яка міститься на задній сторінці обкладинки «Стасвордів»:
 
Кажуть мама а чи тато:
– Знов гуляти, а читати?!
Взяв я книжку: – А чи та ти,
щоб тебе усім читати?
 
Володар виграної чи придбаної книжки, який вдома першим правильно розгадає усі загадки і пред’явить організаторам заповнені стасворди, отримує в урочистій обстановці красивий «Диплом розумника, який першим відгадав усі стасворди» за підписом автора і директора (завуча) школи. Про це одразу повідомляє шкільний сайт (у багатьох школах він вже є) або шкільна стіннівка тощо, і тоді всі дізнаються про нового розумника.
Не виключаємо, що автор дещо переоцінює все і вся, але він вважає, що цей жанр-винахід повинен «стати не менш масовим, ніж кубик Рубіка», бо «дає перспективи ГУМАНІТАРНИХ НАВИЧОК І ЧУТТЄВИХ ЗНАНЬ».
До речі, письменник Станіслав Бондаренко вже висловив свою ідею створення Всеукраїнського товариства розумників: про це він оголосив на одній із зустрічей з юними читачами у школі під Києвом.
Наскільки повно вдасться втілити задуми, час покаже… Передбачається, що на київському «Книжковому арсеналі» (як пізніше і в літніх таборах відпочинку) автор з видавцем влаштують такі ж змагання дітей (з призами!)…
Варто додати, що стасворди – це один із трьох нових жанрів, створених саме Станіславом Бондаренком: але два інші – роман-паліндром і поема-кліп – суто для дорослих. І до них колись доростуть нинішні школярики. А от після виходу перших «Стасвордів» чимало хто з дітей почав сам творити загадки і… власні вірші, а також став більше читати…
Як каже автор: «Отож мерщій – до справи: всім корисно буде й цікаво!» Чи долучаєтеся, щоб стати новими розумниками?..
Наталія ДЕРКАЧ, Ірина ІВАНЧЕНКО
«Українська літературна газета»
№10 (250) 24 травня 2019