Найповніша бібліографія про Анатолія Костецького

 
Анатолій КАЧАН,
лауреат літературно-мистецької премії ім.  Лесі Українки.
 
Минуло десять років з того часу, коли Національна бібліотека України для дітей започаткувала видання серії біобібліографічних нарисів  «Дитячі письменники України». Знаменно, що перший випуск був присвячений життєвому і творчому шляху Володимира Рутківського, трилогія «Джури» якого невдовзі була відзначена найпрестижнішою літературно-мистецькою нагородою нашої держави – Шевченківською премією. На сьогодні вже здійснено сім таких випусків, присвячені: Володимиру Рутківському (уклад. Н. О. Гажаман, 2009, 76 с.), Всеволоду Нестайку (уклад. Н. О. Гажаман, 2010, 96 с.), Анатолію Качану (уклад. Н. В. Загайна, 2012, 64 с.), Борису Комару (уклад. Н. В. Загайна, О. М. Тімочка, 2013, 72 с.), Наталі Забілі (уклад. Н. В. Загайна, О. М. Тімочка, 2015, 187 с.), Юрію Ярмишу (уклад. О. М. Тімочка, 2016, 96 с.), отже, вони стали традиційними.
Потреба в таких грунтовних науково-бібліографічних посібниках назрівала давно. Ще гострішою вона стала у зв’язку із болісною зміною поколінь в українській літературі для юних читачів. Після відходу беззастережних авторитетів – Наталі Забіли, Григора Тютюнника, Миколи Вінграновського, Олеся Бердника, Дмитра Білоуса, Євгена Гуцала, Віктора Близнеця, Володимира Малика та ін., коли молода та середня генерація письменників ще перебувала в стадії молочно-воскової стиглості, наша література для дітей та юнацтва потрапила в тривалий  період «затемнення» і невизначеності, захоплення віртуальними та розважально-догоджальними жанрами. Через відсутність знакових імен і критичної думки, яку замінили суб’єктивні рейтингові оцінки та  нашумілі піар-кампанії, не лише юні читачі та їхні батьки, а й вчителі та бібліотекарі і, що найдивніше, видавці дитячих книжок у погоні за швидким прибутком почали втрачати критерії  й орієнтири щодо того, де халтура,  а де справжня література. За таких обставин  юним читачам та їхнім наставникам легше було знайти голку в сіні, аніж високохудожню знакову книжку, здатну запалити іскру в очах, стати опорою в житті, сприяти подоланню комплексу меншовартості та інших постколоніальних і пострадянських синдромів.
З огляду на все це та інші фактори випуск великоформатної серії біобібліографічних нарисів «Дитячі письменники України» був дуже своєчасним і значною мірою почав заповнювати названу вище прогалину. Адже завдяки Інтернету електронні видання цих важливих науково-методичних посібників  відтепер доступні не лише для бібліотечних працівників, а й для широкого загалу літературознавців, студентів, усіх шанувальників творчості письменників і стали ще одним надійним компасом для орієнтації у безмежному книжковому морі. Крім того, для регіональних бібліотек вони є зразком наукової систематизації творчого доробку наших провідних майстрів художнього слова, які адресують свої твори юному поколінню читачів.
Щодо виходу в світ сьомого випуску біобібліографічного нарису «Анатолій Костецький: Дитяча література… весь сенс, смисл мого існування» (автор-укладач О.М. Тимочка; літ.-крит. ст. Н.П. Марченко – Київ, 2018.–126 с.), то мені вже доводилося висловити свою думку з цього приводу. І в публікації «Співець школярської вольниці» до ювілею письменника «Ключі» (http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowCategory/17), і під час презентації цього посібника наприкінці минулого року в Національній бібліотеці України для дітей.
Слід зазначити, що при укладанні  саме цього випуску його авторам довелося зіткнутися зі специфічними труднощами, оскільки письменник передчасно пішов із життя, а його багатий особистий архів згорів при трагічних обставинах. І все-таки бібліографу О.М. Тимочці та літературознавцю Н.П. Марченко вдалося зібрати, систематизувати та заново осмислити численні матеріали, які створили панорамну картину про життя і творчість цього знаного майстра слова, зокрема сюжетного вірша, пригодницьких повістей. В нарисі всебічно і глибоко проаналізовано поетичні та прозові видання письменника, творчість якого відзначається багатством урбаністичних мотивів та підвищеною увагою до шкільної тематики. Недарма  його називають «співцем школярської вольниці», якому була притаманна жартівливо-іронічна манера спілкування з юним читачем. Саме тому, аби цей цінний досвід і напрям мали продовження в новому столітті, зараз вивчається питання про започаткування літературної премії імені А. Костецького – за високо-художні знакові твори на дефіцитну шкільну тематику.
Водночас у літературно-критичній статті, бібліографічній частині покажчика, що охоплює одинадцять розділів, широко висвітлено інші сторони світу захоплень А. Костецького – як викладача, видавця, рецензента, голови творчого об’єднання Київської організації Національної спілки письменників України, журналіста і книгознавця, ведучого популярно-пізнавальної передачі «Пригоди славнозвісних книжок» на Українському радіо. Немає сумніву, що  зібрані під одним дахом матеріали, які відтепер потрапили у широкий обіг, стануть у пригоді багатьом категоріям читачів, дослідникам творчості відомого письменника, твори якого витримали випробування не лише «мідними трубами», а й Часом та вимогливою читацькою спільнотою.
 
 

Прокоментуєте?