“Українська літературна газета”, ч. 6 (350), червень 2023
Рец. на кни.: Дубас Л. Жила країна поміж трав… / Лариса Дубас. – Київ: Моторний равлик, 2022. – 144 с.
Назву збірки Лариси Дубас «Жила країна поміж трав…» варто розуміти як заклик до занурення в особливий художній простір, визначальним опертям якого є тріада «Людина – Природа – Україна».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Символічне, схоже на мандалу, оформлення обкладинки поетичної збірки дає змогу читачеві побачити кольори й відтінки ліричного, а почасти і не завжди ліричного (бо ж чимало творів книги, виданої 2022 року, неминуче позначені болем і вірою у перемогу нашого народу) настроїв.
У книзі представлено в основному пейзажну, філософську та патріотичну лірику.
Зміст назви «Жила країна поміж трав…» можна розуміти як авторське осягнення потужного генетичного коду українства, в основі якого – світло, багато світла. З іншого боку, образ країни, який уявляється читачеві після знайомства з віршами Лариси Дубас – це образ країни ідеальної. Ідеальної, але не утопічної. Бо ж авторським ідеалом є досягнення гармонії. Тому країна – саме поміж трав, тобто є частиною всього живого, є елементом природи. Саме тому й ліричні герої цих віршів – це не тільки обурені ворожим безчинством на своїй землі, не тільки згорьовані болем утрат, не тільки непереможні й сильні духом захисники. Для авторки ймовірно є важливим показати людину з її душею як частинку природи, як елемент життя, як складову певного циклу (і як тут не згадати символічний малюнок на обкладинці збірки!). Тому така назва книги не тільки про Україну, а й про глибинні зв’язки людини з навколишнім світом і відчуття себе в цьому світі.
Підтвердження цьому знаходимо в багатьох рядках-застереженнях, у яких Лариса Дубас звертається до свого сучасника, наголошуючи на тому, як багато ми втрачаємо не лише у війну, а й у житті щоденнім:
Ти боїшся любити людей –
розчинятись у них…
Смерть по тебе прийшла б,
а тебе не знайшла, бо ти в інших… (с. 17).
Одвічна рутина людського життя і пошуки себе між рідними і чужими – ось що, на думку авторки, може стати причиною «фарисейської релігії і фарисейської любові» (с. 17).
Окремі твори збірки за жанровими ознаками тяжіють до молитви. У них голос авторки звучить тихо і глибоко:
Матінко Божа,
встань на сторожі,
убережи козаків.
З ворогом б’ються,
та не здаються
стільки вже тижнів і днів (с. 29).
Цей мотив досягає дуже сильного звучання у вірші «Окопна Божа Матір», у якім поетеса нагадує читачеві реальну історію, коли в час війни в 2022 році на звичайному ящику для патронів сила духу вкраїнських захисників зобразила Святий образ… Ця історія в поетичному переосмисленні Лариси Дубас читається як потужна віра в захист нашої землі.
Інша молитовна поезія, що впадає в око, наповнена сповідальним голосом, інтимними зізнаннями, – це вірш «Молюсь до Матінки». Назва твору звучить анафорою у кожній строфі, ніби акцентуючи на найбільш важливому, адже, як зізнається авторка, «Молюсь до Матінки – і пишеться вкраїнське…» (с. 44). Чому? Бо образ Матінки – це і вкраїна, і рідна неня, і Матір Божа. Така потужна тріада декодує авторську ідею:
Молюсь до Матінки,
і думка йде пророча –
орнаментом гаптується душа,
і затишок у хаті знай лопоче
мереживом на рушниках із шаф (с. 45).
А інакше й бути не може, бо для авторки та її ліричної героїні «вишиванки гоять наші рани: вдягнеш – начебто і менше болить» (с. 49).
З іншого боку, перед нами не тільки душа, звернена до світла попри всі болі й страждання. Перед нами – тонкої душевної організації митець, бо лише чутливим дано бачити в найменших деталях світу природи істинну красу:
Зазирни у квітку
і омиєш очі.
Тут звсігди літо,
тут сердечний спочив.
Серединка чаші –
центр Святої Трійці,
Богоматір наша,
тут її каплиця (с. 88).
Можливо, в умінні людини спостерігати і відчувати полягає шлях до катарсису?!
Зовсім інший з цього погляду диптих «Листи Божої Матінки», адже цей вірш транслює нашу воєнну дійсність. Проте немає відчаю в цих рядках, як немає і галасливої патетики. Є сила співпереживання, духовна цілісність і непереможна віра в перемогу Добра, адже не марно, як пише Лариса Дубас, «Твій ангел носить форму ЗСУ. / Христос – у вишиванці та постолах» (с. 90). Що цікаво, так це те, що до обох віршів диптиху є підпис. Це створює ефект жанрової єдності із формальними ознаками листа. Однак, якщо перший «лист» має підпис «Твоя Мати Божа», то другий підписано просто: «Мати Божа». Чому? На це питання кожен із читачів дасть свою відповідь.
Картини війни авторка переживає через приватні історії, що мають узагальнене звучання… Не можу не згадати шокуючий своєю силою образ солдата з обручкою на шиї з однойменного вірша. Здавалось би, що тут такого, що обручку захисник носить на шиї? Але читач вражений:
Обручку повісив на шию солдат –
Нема більше рук через вибух гармат (с. 92).
Ще одним мотивом цієї збірки є світло в кожному з нас, що проявляється як уміння бачити красу. Тому зі сторінок книги Лариси Дубас до нас, окрім війни, виринає небесний кінь. Можливо, саме він є уособленням тієї країни, що жила поміж трав, адже:
Небесний кінь – це найдобріший кінь,
До пари конюшині веселковій.
Він вже зійшов на землю для створінь,
Котрі любити понад все готові (с. 97).
Любов – то ключ до гармонії, а тому до цього мотиву поетеса вертається не раз (згадаймо, наприклад, вірш «Моє щастя», «Молочне причастя», «Не хочу спати, ніченька блаженна…», «Душа і біда» та інші).
Можливо, з погляду тропіки чи версифікації ця збірка не є чимось винятковим, однак у цих віршах, понизаних болем за війну в Україні, саме любов проростає як найбільший наш дар, що об’єднує небесні й земні виміри в єдину мелодію душі. А любов, як відомо, осяваючи наше серце, розкриває відчуття найтоншої есенції цього світу, переплітаючи його в красу віршів і розмаїття почуттів.
Надія Гармазій,
кандидатка філологічних наук, поетеса
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.