“Українська літературна газета”, ч. 2 (346), лютий 2023
Рецензія на кн.: Гаврилюк Надія. В обличчя. Поезії. – Київ: Ярославів Вал, 2022. – 84 с.
Глибину світопочування та ступінь інтелектуальної свободи митця визначають не його світоглядні максими, і навіть не вміння транслювати через унікальні художні образи свої інтенції. Поезія завжди прагне бути засобом репрезентації власного світу, тому до віршування вдається чимало чутливих душ, оригінальність мислення яких дуже тішить, але більше, мабуть, підтверджує тезу, що час відсіє таки все зайве, і залишиться тільки справжнє…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мірилом усього справжнього є любов. Любов як абсолют, а не імітація. Любов як зміст, а не форма. Любов, якої забагато не буває, надто, коли поетичне слово інтонує із часом, оприявнює те, що є важливим для сучасника. Любов до себе у слові – шлях до тимчасової примарної слави. Любов до світу і слова – це шлях до істини, який успішний, коли пролягає через Голгофу.
«В обличчя» – це десята книга поетеси й віршознавиці Надії Гаврилюк.
Ця збірка – утвердження своєї дороги у цьому світі. І ця дорога – любов як антидот війні й слабкості, бо яким мороком не були б овіяні маяки істини, іти варто так, як і лірична героїня книги «В обличчя». Бо вона – могутня у своєму виборі, бо вона усвідомлює дорогоцінність простих щоденних спостережень:
В обличчя друг, та ворог зі спини…
Спини безсилля людське, зупини.
В обличчя ворог, а насправді друг?
Буває й так, бо твій шліфує дух.
Розчулює до глибини і сліз –
Отой, що вміє другом бути скрізь.
Символічно, що на обкладинці збірки «В обличчя» ми бачимо мотанок. Перед нами – три ляльки-обереги. І ця потрійність жіночого начала лише посилює й увиразнює сакральну силу цього образу. Бо для Н. Гаврилюк слово завжди було і залишається потужною й істинною любов’ю. І ця любов – не показна і не криклива, вона не є багатоликою і не читається з гарного лиця. Це любов, мірилом справжності якої є випробування Хресним шляхом…
Щира й відкрита, лірична героїня витворює цей світ не як щось пафосне й багатолике. Поезію Надії Гаврилюк можна порівняти з мотанкою: ні поглядом, ні мімікою, ні порухом уст Надія Гаврилюк не допускає багатослів’я, але при цьому – говорить в обличчя, і говорить дуже проникливо й глибоко. Разом із тим, це поезія, яка нашаровує сенси й оприявнює мудрість, бо в час, коли світ руйнується зовні, кожен із нас прагне внутрішньої цілісності, прагне того, щоби в душі залишалося справжнє:
Щось неподільне, світле, щире сокровенне,
Мале, та пам’ятне і дороге для мене
У пору успіхів, піднесення та втоми.
Дрібне у душу западає… і вагоме.
Вірші цієї книги датовані різними роками, однак тривожне передчуття нашого часу оприявнене на рівні мотиву неспокою, невидимої тривоги, що в книзі трансформуються у хист бути сильним – протистояти злу й зневірі істинною любов’ю.
Бути сильним для ліричної героїні – означає бути людяним, цінувати неповторність життя, уміти осмислити досвід і бути вдячним за нього, а ще – іти власною дорогою, і кожним своїм кроком робити світ кращим. Звідси – і пошук духовного опертя, апелювання до вічного, що передусім виявилось у зверненні до образів тих, чий моральний авторитет перевірений віками.
Втім, не завжди моральним орієнтиром для ліричної героїні слугують конкретні постаті. У збірці часто натрапляємо на образи, що тяжіють до філософських узагальнень, стають утіленням мудрості, розважливості, доброти. Найбільш прикметний у цьому сенсі – старий мірошник, чия праця є сковородинівським символом служіння світу, бо «і радість серце сповнює малечі, / а старшим віри додає й снаги».
Мотив пошуку свого шляху увиразнюється у творі «Дорога»:
Відомо ж бо, що шлях здолаєш ти,
Якщо він – твій. Отож – вставай і йди!
Для багатьох віршів цієї книги характерним є прагнення осмислити своє життєве призначення. Знайти свій шлях для ліричної героїні означає не тільки реалізувати себе в улюбленій справі, а й нести своєю працею світові добро і радість. Тому мандрівки реальним чосопростором наповнені прагнення усвідомлення себе («Чортківська мандрівка», «Єлизавета Угорська», «Карлів міст», «Циферблати» та ін.).
Пошуки свого шляху трансформуються в осягнення постатей, чия доля втілює ці пошуки. Це і Єлизавета Угорська, яка надихає і зворушує душу ліричної героїні, і постать Франца Кафка, який «гору взять над нами здужав: / стать не чиновником, а мужем». Прикметним у цьому контексті є твір «Людяність» – поема, в основі якої непроста доля відомого американського хіміка, поета, драматурга, філософа, лавреата Нобелівської премії українсько-єврейського походження Роалда Гоффмана, який народився на Львівщині. Попри всі життєві перипетії він зумів реалізувати свій талант на користь світу. І сьогодні, будучи відомою й успішною людиною, на весь світ говорить, що Україна є обітованою землею його серця. Приклад таких постатей мотивує, надихає і додає сил. Ліричний герой наголошує:
Ні, я не є провидцем ні на йоту,
І все, що знаю – плід рясного поту.
Отже, у поемі «Людяність» постає дивовижна історія Роальда Гофмана, в контексті якої прочитується шлях до мудрості як найвищої нагороди за мужність.
Чи не найбільш сильним твором є «Хресна дорога», що також є символом пошуків свого духовного шляху. Це сув’язь сонетів, кожен із котрих є втіленням зупинки Хресного шляху. У цих чотирнадцяти віршах на образно-символічному рівні відтворено страждання Христа, його шлях на Голгофу. Саме тому ці сонети за формально-змістовими ознаками та ідейно-тематичним рівнем наближаються до молитовних віршів «Хресної Дороги» – головної молитви Великого посту. Назва кожного з цих сонетів відповідає одній із чотирнадцяти молитов «Хресної Дороги». Магістральний сонет можна прочитати з перших рядків кожного з чотирнадцяти віршів, однак авторка не подає його як окремий текст, адже у кожного з нас свій шлях, і своя Голгофа.
Достеменне володіння формою й глибинне осягнення мотивів пошуку протиставляється зневірі й втомі, і на ідейному рівні сув’язі прочитується як власна молитва. Емоційно наснаженими є сонети «Ісус бере свій хрест», «Ісус вперше падає під хрестом», «Зустріч з матір’ю». Авторці вдається лаконічно й доволі виразно оприявнити драматизм Хресної дороги:
За всіх, хто падав під хрестом гордині,
Ти вперше під своїм падеш без сил…
Хрест гордині (бо гординя – то дійсно непроста ноша, можливо, важча за інші наші вибори, адже є свідченням неприйняття свого призначення) протиставляється хресту власному, що втілює усвідомлене прийняття своєї долі. Тому, як говорить ліричний герой: «За кожну душу дуже гонорову / Стражданням заступаєшся Ти сам».
Виразно передано драматизм життєвого шляху Симона з Киринеї в одноіменному сонеті:
А що, коли утратив вже надію
І серце смутком виснажив ущент,
Що кожен бачить вдачу лиходія
І присуд радий прокричати вщент?
Найменшого добра не заподіє –
Не простягне руки у цей момент…
Та чи не найбільш потужним у «Хресній дорозі» є сонет «Вероніка». Лірична героїня цих творів – сильна й милосердна, духовно красива, є втіленням морального опертя, є символом стійкості й цілісності за будь-яких обставин. Лірична героїня і цієї сув’язі, і загалом цієї книги виразно асоціюється з Веронікою Єрусалимською та її шляхом. Не даремно Тадей Карабович наголошує на строгості й сакралізації як провідних авторських принципах в осягненні шляху Христа на Голгофу. Дотримання форми також допомагає авторці зберегти певну канонічність, сакралізованість того, що осмислюється нею у цих творах. Сьогодні, мабуть, «Хресна дорога» Н. Гаврилюк прочитується по-особливому, адже нинішня війна спонукає інакше розуміти шляхи і вибори. Не можу не погодитися зі словами Т. Карабовича, що Христос з твору Надії Гаврилюк постає як воїн… Так чи інакше, а нам усім сьогодні «бракує так відваги Веронік…».
У кожного з нас свій шлях, і свій хрест.
І на обличчях мотанок – замість обрисів очей чи вуст – також намотано хрести.
Символічно чи не дуже – а істинне лице того, хто поряд, усе одно не видно на обличчі… І лише хресні дороги скажуть тобі, хто ти є…
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.