“Українська літературна газета”, ч. 7 (351), липень 2023
Марія Павликовська-Ясножевська. Поцілунки: Лірика польської поетеси
у перекладі українською Богдана Смоляка. – Львів: Постір-М, 2023. – 170 с.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Достеменно відомо, коли зародилася й доконечно закріпилася ідея видання цієї ошатної збірки як подяки й сердечного відгуку на безпрецедентну та неоціненну допомогу братнього польського народу українцям і Україні в умовах лютої битви двох цивілізацій за свободу й загальнолюдські цінності у самому серці Європи, на стражденній вкраїнській землі. Сталася ця духовна понука 31 серпня 2022 року в урочій залі Львівської письменницької організації – саме тут відбувся Літературний вечір українсько-польської солідарності, приурочений Дню Солідарності та Свободи (Dzień Solidarności i Wolności). Відомий поет і перекладач Богдан Смоляк тепло й душевно мовив про творчість вельми цікавої польської поетки, чим заінтригував авторів цих рядків. Відтак визріло тверде рішення видати вперше в Україні в повному обсязі книгу-білінгву «Поцілунки» Марії Павликовської-Ясножевської.
Українці й поляки у 2022 році пройшли короткий шлях від дружби до братерства. Через 175 років нарешті був уповні почутий заклик нашого Кобзаря до братів-поляків:
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.
Відносини між Україною і Польщею набули особливого значення на тлі жорстокої російської агресії й злочинів проти людяності, коли зухвало та цинічно московитами-рашистами було знищено побудовану впродовж десятиліть систему європейської безпеки. У Варшаві чітко усвідомлюють, що безпека і стабільність Польщі залежать від ситуації в Україні, яка входить до поясу безпосереднього сусідства ЄС. Тут не забули поділи Речі Посполитої 1772, 1793, 1795 років за участі Росії, кривавицю Польсько-радянської війни 1920 року, анексію Польщі 1 вересня 1939 року, розпочату Німеччиною й підтриману СРСР, сиріч – Росією.
Увесь демократичний світ став на захист України, проти геноциду й винищення української нації. Йдеться не просто про захоплення та встановлення фізичного контролю над територією й населенням у ході агресії, а про цинічні геноцидні наміри знищити Україну як націю та українську культуру й ідентичність.
Українці відважно боронять рідну землю, люто б’ють одвічного ворога, що переважає технікою й людськими ресурсами. Військова допомога Польші, Європи й США є визначальною, без їхньої підтримки ми давно були б окупованими, а наші землі анексовані.
Не менш запекла битва триває й на інформаційному та культурному фронті – тут відбувається жорстокий герць не на життя, а на смерть між двома світоглядами, цивілізаційним вибором між Світлом і Темрявою.
Підготовлена й видана у Львові групою однодумців книжка «Поцілунки» класикині польської літератури Марії Павликовської-Ясножевської – наш набій у гармату духовної битви з московитами, знак духовного братання з братами-поляками на тлі реальних і тривожних геополітичних загроз і трагічних викликів третього тисячоліття.
Художньо довершений поетичний шедевр «Pocałunki» з-під пера славної краків’янки Марії Павликовської-Ясножевської (1891–1945) – цикл ліричних виливів, стрижневе дійство яких має сенс у вимірі множинного знаку – «Поцілунки». Окремим виданням книжечка побачила світ 1926 року, тобто невдовзі після Першої світової війни, що принесла людству нечувані лихоліття. Очевидно, так авторка прагнула увиразнити вододіл між любов’ю і ненавистю… Останнє спроможне явити й сучасному зацікавленому читачеві додатковий акцент у сполуці з новітнім стрибком «Звіра зі Сходу» на мирне життя в Україні…
Звідси – подячне слово адресуємо відомому письменнику з міста Лева Богдану Смолякові, автору поетичних і прозових збірок («Дерево, що крокує», 2001; «Шепіт вічного снігу», 2004; «Любов узимку», 2007 та ін.). Як перекладач він вперше робить вдалий крок прочитання творів Марії Павликовської-Ясножевської українською мовою. Проте подібні спроби вже мали місце: приміром, Дмитро Павличко (1929–2023) адекватно переклав українською мовою такі поезії, як «Золоті жіночі думки», «Метелики», «Комаха чи людина». Львівська поетеса Яніна Волосецька-Аль-Коні запропонувала цікаву інтерпретацію дев’яти поетичних розмислів із циклу «Пелюстки сонця» Марії Павликовської-Ясножевської: «Любов», «Листи», «Море і небо», «Город», «Чайка», «Маки зійдуть», «Тої осені», «Рожа, ліси і світ», «І навіть лілеї водяної» (Яніна Волосецька-Аль-Коні. Під спільним небом. Львів, 2004, с. 70-72). У свою чергу, Надія Панчук переклала шість поезій: «Журавлі», «Чесноти», «Магнолія», «Сліпа», «Любов», «Пробачення» (Між Карпатами і Татрами. Польська поезія в українському перекладі Надії Панчук (1940–2022). Випуск 30. – Ужгород, 2019, с. 12–17). Отже, Богдан Смоляк пропонує українським шанувальникам польського письменства перше окреме видання поетичних досягнень Марії Павликовської- Ясножевської.
Така собі ремінісценція з урахуванням зіставної паралелі: мільйони українців віднайшли – опісля віроломної навали Росії в Україну – притулок у Польщі; натомість авторка «Поцілунків» була змушена емігрувати до Франції, а відтак до Англії. Звісно, в її строфах нуртують нотки песимізму, хоч любов загалом несе навіть у муках животворні начала. За зізнанням Й.- В. Ґете (1749–1832), може бути й таке диво: «дві душі живе в моїх грудях» (Zwei Seelen leben, ach, in meiner Brust). А прецінь Марія Павликовська-Ясножевська із захопленням шукала відповідь на запитання: «чом не коханий і за віщо мука ця?» До речі, їй судилося бути дочкою визначного польського майстра батального живопису Войцеха Коссака (1856–1942), який прищепив «своєму сонечкові» любов до прекрасного, що таїться в словах і барвах. Услід за Сапфо Марія Павликовська- Ясножевська могла й собі мовити:
Кажуть ті – піхота найкраща в світі,
Ті – кіннота, інші – військові судна,
Я ж кажу: найкраще є те на світі,
Що полюбив ти.
Наймиліше на землі – це те, що ми любимо.
Марії Павликовській -Ясножевській випав драматичний льос – серцем палким Любити. Доречною тут стане фінальна кода від нашого незабутнього Григора Тютюнника: «Мало – бачити, мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові».
За твердженням відомого польського науковця, професора, доктора педагогічних наук Яна Гжесяка, збірка «Поцілунки» Марії Павликовської-Ясножевської викличе в Україні й Польщі широкий розголос. Поза всяким сумнівом, україномовний читацький загал спраглий на сприйняття духовних устремлінь сусіднього польського народу і, зокрема, кращих надбань його письменства. У цьому вимірі не можуть бути і далі приховані словесні скарби Марії Павликовської- Ясножевської… Ось, приміром, як звучать її роздуми про «зітхання» моря Шевченковою мовою в інтерпретації Богдана Смоляка:
Море нині сумне. То себе, то його пожалію –
там, де трави злотаві зорю перевершили.
Наче груди здіймається хвиля й заходить
за хвилю.
Море зітхає хвилями. Суша –
моїми персами.
Чи не цікава деталь? Майже аналогічне явище спостерегла американська поетка Емілі Дікінсон у вірші «По цім чудовім морі / Пливу в печалі»…
Нема потреби дошукуватися сутності таїн перекладацької семіотики. Радше варто порадуватись, бо маємо примітний факт: рецепція творчості Марії Павликовської-Ясножевської розпочалася в Україні!
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.