Леонід Тома. Нова глибина «Глибинки»

2246

Стрімкі процеси перетворення в ХХІ столітті торкнулись і літератури. На наших очах відбувається «децентралізація» літературної творчості. Якщо раніше все «головне й основоположне» відбувалося в столиці, то зараз картина кардинально змінилась. Про це свідчать книжкові форуми та ярмарки у Львові, Харкові, Одесі. З’являються автори, не відзначені літературними титулами, усе менше сучасний читач «клює» на розкручені імена, особливо ті, які продукують «модерні тексти», забуваючи при цьому, що епоха модерну давно минула й настала фаза постмодерну. Читач прагне до тих творів, де наявний сюжет, характери зі своїми мовними особливостями, ігноруючи «тексти», де професор і прибиральниця користуються однією лексикою, а слова нагадують безликі комп’ю­терні біти, де всі комбінації передбачають тільки 0 і 1.

Процесу «олюднення» сучасної української літератури сприяють традиції невеликих, але знакових українських міст і містечок, зокрема з козацькою історією. Сьогодні мова йтиме про нову книгу письменника з міста Мерефи. Ім’я автора – Олександр Підкопай, назва книги – «Мерефа. Погляд крізь віки». Уже в самій назві закорінено змістовну частину книги, і Олександр Підкопай не розчаровує читача. У повісті «Маків цвіт Дикого поля» ми зустрінемо папського легата, який побував у Московії на аудієнції з царем Федором, а потім через територію України повертається до Риму, де на свого посланця чекає Папа Климент VІІІ. Він несе вісті про звичаї та наміри загадкової Тартарії ( так на Заході називали Московію). Колоритні описи українського степу та побуту козаків і посполитих написано виразним образним пером, характери ватажків, за версією автора ,збігаються з достовірними історичними документами. Адже Олександр Підкопай разом з істориком та краєзнавцем В. Вороновим випустили у світ ґрунтовну історію Мерефи, де козацька доба посідає чільне місце. Саме в Мерефі був маєток легендарного козацького отамана Івана Сірка. В оповіданні «З козацького роду» розповідається, як завдяки героїчному вчинку сотника Артеменка та прозорливості  харківського полковника Федора Донця під Мерефою було визволено українських бранців і розбито тумени Судебея.

В оповіданнях і повістях Олександра Підкопая ми не знайдемо довільного фантазування, до якого вдаються немало сучасних авторів, демонструючи інколи не політ фантазії, а бажання будь-що вразити читача.  Згадаємо, як оцінив твори відомого російського письменника Леоніда Андреєва, де немало явних і уявних жахів, Лев Толстой: він лякає, а мені не страшно.  Для автора з Мерефи головне – не спотворити довільним втручанням у історичні реалії, передати дух часу через призму переживань і діянь конкретних історичних постатей. Такими постають у оповіданні «Прихилити небо» будівничий Гнат Погрібняк, який збудував у Мерефі дерев’яну церкву – перлину українського бароко. І, звичайно ж,  Григорій Сковорода. Саме український мислитель оцінив незрівнянне творіння козацького будівничого.

Є в книзі оповідання «Що беріг старий щоденник», звідки дізнаємось про участь мереф’янців у російсько-турецькій війні, де вони показали зразки військової доблесті й героїзму. Характерно, що навіть дивовижні пригоди, як, скажімо, переліт у Європу з валізою золота композитора Сергія Борткевича, написані « з натури», що й підтверджують історичні документи, які свідчать про симфонію Борткевича «З моєї батьківщини».

Одександру Підкопаю вдалось у повісті «Мереф’ян­ська сага. Зайцеви» дати розлогу картину від царських часів до наших днів. Рід Зайцевих – це ті, хто розбудовував Мерефу, створюючи унікальні сади й овочеві плантації. Батько та його сини пройшли через жахи сталінських таборів, але не закам’яніли їхні серця, а руки, обморожені на сибірських заметілях, продовжували згодом знову плекати рідну землю. Вражають сторінки, де під сполохами північного сяйва українські засланці , зачудовано вдивляючись у вічний вир творіння, піднімаються душею над ницістю та звірством жахливої системи поневолення й страху. Вони подумки звертаються до своїх рідних мереф’янських країв, що пережили ординські набіги, голодомори й свавілля більшовицької влади, фашистську чуму. Вони вірять у силу рідної землі й незнищенність правди. Цьому сприяє і нова книга письменника з Мерефи Олександра Підкопая.

 

“Українська літературна газета”, ч. 4 (296), 26.02.2021

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

 

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!