Кузьма Матвіюк. Літопис спротиву і відродження

279

ЧИТАЮЧИ «СВІТЛО ЛЮДЕЙ» ВАСИЛЯ ОВСІЄНКА

Живемо у надто динамічний, швидкоплинний і спресований час. Події, що відбувалися всього лише 5 років тому, і відбувалися на наших очах, сьогодні вже подаються деякими «аналітиками» очевидно спотворено, очевидно сфальсифіковано, прибрехано і перебрехано. На наших очах і з нашою участю відбувалася Революція Гідності, а сьогодні читаємо і чуємо, що не було на Майдані нашого народу – там були безхатьки (бомжі) і американські провокатори… Що вже й казати про знаменні, знакові події нашої новітньої історії, такі як події національного відродження (епоха «шістдесятників»), період спротиву російському режимові, боротьба за Незалежність і драматичний період становлення відновленої української державності. Це періоди нашої новітньої історії, однак вони віддалені вже на пів століття і з кожним роком віддаляються все далі вглиб. Разом з цим все ширшає поле діяльності і можливості фальсифікаторів. Отож задокументувати, зафіксувати справжню нашу історію в подіях і прізвищах виконавців вкрай важливо і необхідно.

Великий пласт (шмат) цієї загальнонаціональної роботи виконав Василь Овсієнко – філолог за фахом, очевидець і учасник цих знакових подій. Літопис цього періоду зафіксований в його двотомній книзі «Світло людей». Він виконав один із Заповітів нашого національного Пророка: «Отак і ви прочитайте! / Щоб не сонним снились / Всі неправди, щоб розкрились / Високі могили / Перед вашими очима, / Щоб ви розпитали / Мучеників: кого, коли, / За що розпинали!».

Люди, які віддали свою душу і тіло справі відродження України, персоніфіковані, з достовірністю описана їхня боротьба у просторі і часі. Як тільки хтось із учасників руху національного відродження ставав доступним ( виходив з таборів чи психіатричних лікарень), Василь добирався до нього і просив на свіжу пам’ять розповісти все: про себе, про свою громадську діяльність, про відбування покарання…

Виконана велетенська за обсягом робота. Тисячі кілометрів автобусами і поїздами проїхав В. Овсієнко, десятки кілометрів пройдено пішки, аби зустрітися з цими знаковими особистостями і записати з їх вуст спогади. На сьогоднішній день ми маємо сотні метрів магнітофонної плівки із записами спогадів учасників і очевидців історичних подій та багато годин таких записів на диктофоні… У своїй першій книзі В. Овсієнко зберіг для нас і прийдешніх поколінь Василя Стуса, Олексу Тихого, Юрія Литвина, Оксану Мешко. Ці люди – ґрунт, основа нашого національного духу, наша національна гордість і наша мотивація подальшої праці і боротьби за українську національну ідею.

Стає тривожно, коли усвідомлюєш, що у повсякденній метушні кінця ХХ і початку ХХІ століть (одні безперервні вибори чого варті) міг загубитися духовний світ наших праведників, пропасти світло цих людей. Саме після прочитання спогадів В. Овсієнка утверджується віра у свій народ, утверджується сказане Миколою Вінграновським: «Ні, цей народ із крові і землі/ Я не віддам нікому і нізащо!». За нормальних умов, наступним кроком мало б бути введення у шкільні програми вивчення життя, творчості і боротьби цих людей для підняття морального і духовного рівня підростаючого покоління (в першу чергу) і народу в цілому. Попутно буде зняте питання про ціну, сплачену нашим народом за Незалежність вже в наш час та «чий Крим». Сам В. Овсієнко сказав про це так: «На них, як на залізних стовпах, трималося – і не обрушилося! наше духовне небо, навіть у найчорніші часи нищення нас як народу. Ці люди – наші національні святі». І про О. Тихого: «Я філолог, за Слово був тричі покараний, то знаю ціну Слова. То ж свідчу: це була людина, близька до того ідеалу, де починається святість».

Алгоритмом його праці був принцип, який Василь часто повторював: «З часом історія – не те, що було, а те, про що написано». А вже коли він записував чиїсь свідчення, то прискіпливо пильнував, аби оповідач чогось не переплутав і не перебільшив, а повідав точно, як воно було. «Записано (зафіксовано) має бути від того, хто бачив чи робив… Бо згодом візьмуться за це ті, хто не бачив і не робив, і напишуть про ті часи так, як їм буде треба…», – говорив В. Овсієнко. Нам не потрібні міфи, які б допомагали інтегрувати український народ у міцну монолітну націю. Ми маємо таку історію (минулу і новітню, що твориться), яка величніша за доброзичливі, патріотичні міфи. Український народ позбавляли своєї історії. Вона або стиралася (вбивство кобзарів, спалювання бібліотек), або ж фальсифікувалась (візьміть всі офіційні підручники з історії часів СРСР чи сучасні «праці» «доктора іст. наук» Яневського Д.).

Характерною особливістю спогадів В. Овсієнка є відсутність суб’єктивних корегувань записаного, вкрай делікатне ставлення до слова і думки співрозмовника. Я це стверджую не від почутого від когось, бо свого часу знав декого з цих людей, спілкувався і мав справи в кінці 60-х – початку 70-х років. (І. Світличний, Є. Сверстюк, Є. Пронюк, Л. Плющ, О. Мешко). А з трьома Василями (Стус, Лісовий, Овсієнко) довелося перебувати разом в мордовському концтаборі ЖХ 385/19. Спогади правдиві і достовірні, без натяку на перебільшення чи пафос. І надзвичайно велика інформаційна насиченість. Вимогливий до правди Є. Сверстюк так оцінює працю В. Овсієнка: «Його перу належать винятково вартісні в документальному і літературному відношенні спогади – нариси про Василя Стуса, Оксану Мешко, Юрія Литвина та інших в’язнів сумління». Я б додав, що В. Овсієнко здійснив громадянський подвиг. Практично, завдяки виконаній цій роботі, зібраним матеріалам, вже неможливо замовчати чи сфальсифікувати період національного відродження з кінця 60-х років ХХ ст. і початку ХХІ ст.

Другу книгу В. Овсієнка «Світло людей», попри її інформаційну вартість, я б назвав взірцем бачення і розуміння нашої історії, нашої національної справи власними очима і без чужих окулярів. На жаль, навіть сьогодні, через 15 років після виходу книги, ми маємо бачення наших справ крізь чужі окуляри, з ворожими світлофільтрами, які спотворюють нашу історію і сьогоднішню дійсність, а то і відверто фальсифікують. Чого варті не так давні звернення більше сотні народних депутатів (!) України до Польського Сейму, аби останній визнав україно-польський збройний конфлікт 1943 року геноцидом поляків з боку українців.

Сьогодні ми є свідками того, що збулося пророцтво В. Стуса:

 

Ще кілька літ – і увірветься в’язь

Колючий дріт увійде в сни дівочі

 

Та, на жаль, залишаються актуальними і слова німецького поета Брехта – «Ще плодовите черево гада». Тож молоді потрібно демонструвати на живих прикладах, що російський тоталітарний режим – це страшно. У другій своїй книзі В. Овсієнко наводить такий «приклад»: за критичні висловлювання Якубовського Михайла – школяра-відмінника з Житомирщини запроторюють до Київської обласної психлікарні. Там лікар Жанна Корецька сфабриковує діагноз: шизофренія. У проявах хвороби (симптомах) радянський психіатр пише: «С детских лет начал читать философскую літературу».

Ще В. Овсієнко виконав буденну, не зовсім приємну роботу – змив намул з правди, що утворився старанням того ж самого КДБ. Це він зробив, розглядаючи дії Миколи Холодного – неоднозначної і суперечливої постаті в українському русі відродження. Василь встиг це зробити ще за життя тих людей, яких цей «намул» безпосередньо торкався, зокрема Володимира Забаштанського. В. Овсієнко зробив це делікатно і безкомпромісно, не поступаючись «кадебешівській правді», мовляв «такі реалії життя», «не витаймо у хмарах» тощо. Про Миколу Холодного він пише без злоби і ненависті, з людським співчуттям до нього, як жертви сатани – КДБ. Якщо хтось колись і буде писати про Миколу Холодного, то перед ним має бути короткий нарис В. Овсієнка «Вкраїнську оббрехав Голготу».

Закінчуючи свій огляд двох книжок Василя Овсієнка «Світло людей», повторюсь, але звернусь до нині сущих словами Т. Шевченка:

«Отак і ви прочитайте! Щоб не сонним снились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників кого, коли, За що розпинали».

29 січня 2020 року 

с. Пирогівці, Хмельницького р-ну Хмельницької обл.

 

“Українська літературна газета”, ч. 3 (269), 14.02.2020

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

На правах реклами. Послуги електрика та електромонтажні роботи. Аварійний електрик в Запоріжжі. Електрики в Запоріжжі від https://elektrik.zp.ua/ua – це впевненість у безпеці вашого будинку, офісу або підприємства! Ми надійні партнери для вас і вашого бізнесу!

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!