“Українська літературна газета”, ч. 6 (350), червень 2023
В.Поліщук. Музи Тараса Шевченка. Інтимно-любовні дискурси української літературної шевченкіани: монографія /
В.Т. Поліщук. Київ: Видавництво Ліра-К, 2023. 338 с.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мені сьогодні згадалася одна подорож, яку я пам’ятаю багато років і пам’ятатиму, мабуть, завжди. Колись як учасники конференції ми відвідали Кононівку, дворище великого українського мецената Є.Чикаленка, садили там сад, насолоджувалися неймовірними краєвидами, що надихали Сонцепоклонника Коцюбинського й перелилися в імпресіоністичні картини кононівських полів у новелі «Intermezzo». І тоді В.Панченко запропонував ще одну подорож. Їхати з ним було велике задоволення, бо Володимир Євгенович знав так багато історій з особистого життя Великих Українців і так захопливо про них розповідав, що слухати його можна було безкінечно. Так ми їздили колись шукати хутір художника Миколи Ге на Чернігівщині, а тепер це була подорож у Мойсівку. Дорогою Володимир Євгенович розказував мені про жінок Т.Шевченка, і ми разом дивувалися, як так дала йому доля славу генія і не дала простого людського щастя, і чому ці дівчата йому відмовляли, і чому він сам відмовив княжні Варварі Рєпніній… І от Мойсівка і напівзруйнована церква без вікон, без дверей, церква, у якій молився Т.Шевченко, коли приїздив у Мойсівку, де на розкішних балах так сердечно приймали його й господиня Мойсівки Тетяна Густавівна Волховська, і мойсівське безтурботне товариство, і «мочеморди», і Закревські у найщасливіший період його молодого життя. Мені згадалася ця незабутня подорож, коли я дочитала книгу В.Поліщука «Музи Тараса Шевченка». Дочитавши її, мені хотілося написати лише два слова: «Прочитайте! Класна!» Але рецензія вимагає розширених міркувань…
Уже сама назва цієї книги – «Музи Тараса Шевченка. Інтимно-любовні дискурси української літературної шевченкіани» – звучить заманливо, привертає увагу й бажання прочитати й дізнатися більше. Здавалося б, що можна сказати нового про Т.Шевченка, про котрого вже стільки всього мовлено. Проте ні, геній таки залишається до кінця не збагненим і матеріалів для наукових студій ще вистачає. Особисте життя Т.Шевченка, найперше інтимно-любовна його грань, довгий час було табуйоване. На перше місце виносилась тема Шевченко-кріпак, Шевченко-борець, Шевченко-страдник, Шевченко-революціонер-демократ і далі в цьому ж ключі. Такий закостенілий, позбавлений людських рис образ Т.Шевченка і нині витворюється в уяві наших школярів. Вони і досі, вивчивши в 9 класі Т.Шевченка, не знають про його особисте життя, про його влюбливу натуру, про, боронь боже, «мочемордів». Вони уявляють його старим дідом, забувають, що йому було лише 47. Коли в 11 класі на одному з останніх уроків я розповіла дітям про жінок у житті Т.Шевченка, вони в один голос сказали: «Такого ми про Шевченка не знали».
Прочитавши «Музи Тараса Шевченка», можу сказати, що і я багатьох моментів не знала. Книга ця справді не лише глибоке, копітке наукове дослідження, але й захопливе чтиво. Розгортаючи хронотоп дороги, В.Поліщук проводить нас життєвою дорогою Т.Шевченка, зупиняючись разом із ним у всіх місцях його перебування, знайомлячи нас із подіями і людьми, котрі оточували в ті моменти Т.Шевченка. Авторові вдалося майстерно поєднати історичні факти і водночас увести читача в часопростір творів про Т.Шевченка. Адже в монографії проаналізовані усі (!) великоформатні художні й художньо-документальні твори літературної шевченкіани, відомі сьогодні (Дарда В. «Його кохана», Єнджеєвич Є. «Українські ночі, або Родовід генія», Іваненко О. «Марія», «Тарасові шляхи», Кепич В. «Любов на порозі вічності», Легкий З. «Тарасові страсті», Росовецький С. «Шевченко між світами», Тарасюк Г. «Зоре моя вечірня, або Пророк і Марія», Хоткевич «Тарас Шевченко», «Тарасик», Цвід А. трилогія «Кохані жінки Тараса Шевченка», Чемерис В. «Тарас Шевченко: сто днів кохання», «Я любила Шевченка», Шевчук Вас. «Вітрила», Гео Шкурупій «Повість про гірке кохання поета Тараса Шевченка» та ін.). Автор досліджує не лише повісті та романи, а й оповідання, драматичні твори, вірші, есеїстку, вводить у свій текст яскраві цитати з аналізованих творів. В.Поліщук дуже глибоко, критично й водночас делікатно аналізує кожен текст, у якому йдеться про особисте життя Т.Шевченка, відзначає міру художніх домислів і вимислів, до яких вдаються автори окремих творів, висловлює свою позицію, часом вказує на явну авторську вигадку в тому чи тому тексті, підкреслює бажання авторів повістей і романів показати якусь із жінок як справжню, істинну любов Т.Шевченка, вказує на виваженість і вмотивованість чи некоректність і поверховість суджень та коментарів авторів аналізованих творів, зазначає, кому з авторів вдалося наймайстерніше художньо втілити сюжет Шевченкової долі. Автор монографії досліджує і психологію генія, вказує, посилаючись на біографів, на його влюбливість, швидке захоплення і таке ж швидке охолодження, розчарування від найменшої невідповідності дій коханої витвореному ідеалові, описує зовнішність поета (якою вона була до заслання і після, як зміна в зовнішності могла вплинути на стосунки з жінками), його уподобання (любив чепурненьких, неохайних не любив тощо).
Про цю книгу не можна сказати, що якийсь розділ цікавіший за інший, вона вся цікава (кажу без жодного перебільшення), проте третій розділ все ж найцікавіший, адже В.Поліщук говорить тут про кожну конкретну жінку, вдало поділивши всі любовні історії на три підрозділи («Молода Тарасова любов», «Невольнича Шевченкова любов…», «Любов як долання самотності…»). Усі жінки (від Оксани Коваленко до Ликери Полусмак, плюс домислені образи) постають тут у якнайповнішій характеристиці. Погоджуюся з автором монографії в такому «поділі» любовних історій, особливо мені імпонує назва третього підрозділу («Любов як долання самотності та мрії про життєву гармонію»), адже в тому періоді, як мені видається, у душі Т.Шевченка була лише нав’язлива ідея-фікс про одруження, одруження «хоча б на чортовій сестрі», про що і я колись писала в статті «Поет і проза». А істинною любов’ю все ж вважаю Оксану Коваленко, чий образ він віднаходив у інших жінках. Але про це вже кожен хай міркує сам, а монографія В.Поліщука «Музи Тараса Шевченка» допоможе у цьому розібратися.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.