“Українська літературна газета”, ч. 4 (360), квітень 2024
Дві новели про потужне дихання свободи. Саме так можна сказати про твори латвійки Біруте Ланге та українця Валерія Хмелівського, які зібрані в цій тоненькій книжечці. Адже написане розповідає про почування вільного лету птахи людського духу небом часу.
Та це не єдина моральна категорія, яка об’єднує тексти. Не може не зацікавити й національне. Вона народилася у Латвії. Її родина має німецьке коріння, що по-своєму трансформується у мисленні та слововиявах, які оприлюднили буквосполуки, створені… українською мовою. Здивованість? Можна так сказати, якщо не знати деяких моментів. Свого часу Біруте Ланге студіювала у Києві. А де ви бачили людину з європейським мисленням, яка живе через обставини далеко від рідного дому і не почала спілкуватися по тамтешньому? Це ж тільки виходець з мокшанського болота буде й далі квакати по своєму, якщо й понад 30 років мешкатиме не на рідних теренах. І нахабно вважатиме це справжнім виявом інтернаціоналізму. Хоча набагато більше (і головне, що в міжнародному розумінні такого означення) говорить життєва дорога Біруте Ланге, словотворчині з Латвії, яка підтримує контакти з українським письменником Валерієм Хмелівським.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
До речі, і в його біографії є цікавинка міжнаціонального плану. Він народився на Вінниччині у родині з польським корінням, яка споконвіку вважала своєю ріднизною українську землю. « Мій рід від польського коріння… А народився й виріс – тут. Мене і Польща, й Україна надійно в світі бережуть». Так напише він в одному зі своїх віршів. Цікаві аспектики добросусідського спілкування та співіснування порушує письменник у повісті «Парижанка Кася» та есеї «Іржа».
Якщо вдуматися, маючи на увазі вищезгадане, то факти говорять про життєву закономірність. Адже, скажімо, українською мовою писали німці Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) і Юрій Клен (Освальд Бургарт). Родинні корені, які пов’язували з Балтією, мав і український письменник Майк Йогансен. Відомо й про німецькомовні тексти українки Ольги Кобилянської. А чи можна скидати з рахунку те, що саме українська земля дала світові класика польської літератури Юліуша Словацького й німецькомовного поета Пауля Целана.
А тема про літературне перекладацтво взагалі є безбереговою. Між іншим, про це говорить і Валерій Хмелівський в новелі «Аристократка і поет», стверджуючи, що польський шляхтич Томаш Падура подарував українцям пісню «Гей, соколи», а Альбін Рожнятовський з українського села Уладівка є автором польської пісні «Темна нічка», яка стала народною в сусідній державі. Цікаво, що цей твір у перекладі пана Валерія маємо у книзі. І промовляє інтерпретація про органічність поетичних рядків у прозотексті. А це дає можливість говорити про вірність цій традиції. Згадаймо хоча б про роман Валерія Хмелівського «Гість». Зрештою, цей прийом – не новація для вітчизняної літератури. Таку ж вірність сув’язі прози і поезії виявляють Ігор Павлюк, Анатолій Ненцінський, Геннадій Щипківський. (Неординарностями тут мабуть слід вважати два факти. Український письменник Анатолій Ненцінський – поляк за національністю. А Ігор Павлюк походить з лемківської родини, яку з польської землі вигнали більшовики).
Ще про таке. Зір читача не омине образностей, які є у книзі. Наведу хоча б окремі з них. «…сяйво того невидимого замку», «…Нести у своїй душі глибоку рану», «Вагнер був полум’ям і світлом для світу». Це – з новели Біруте Ланге «Розмова із вічністю». А у творі «Аристократка і поет» Валерія Хмелівського зацікавлять такі образи. «Сяючий платиново-золотий дощ її волосся миттю позолотив серцевини великих білих квітів», «…любов від нас втікає, наче в’юн», «…язики пожежі злизали»… Можна, очевидно, балакати й про інші виражальні моменти, які характеризують друк.
Розумію, що не ці читання є головними у виданні. Але зумисно не наголошую на них. Бо… оті індивідуальності допомагають ліпше збагнути і сюжети творів, і їхню тематику, і реалії добросусідства. Себто те, без чого видання не з’явилося б.
Вчитайтеся у тексти й пересвідчитесь у цьому.
м. Шумськ на Тернопіллі
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.