Игорь Опадчий. Твоя. – К.: Саммит-книга, 2020
У цьому романі – цікавому синтезі офісної прози, любовного і економічно-фантастичного роману, ще й маніфесту нового покоління – дія відбувається у знайомих декораціях українського мегаполісу, натомість реальність форматується у незвичному для сучасної літератури, мовити б, контенті. По-перше, «Твоя» Ігоря Опадчого показує, як зі звичного матеріалу можна зробити справжній бестселер, і це буде не «Банк «Надра», а справжня «Матриця» і черговий «Чудесний світ новий». По-друге, матеріал поданий так, що навіть офісні будні сприймаються за технотрилер, а подробиці гіг-економіки, цифрової трансформації та монетизації філософських концептів – від античної до постмодерністської школи – видаються гостросюжетною художньою прозою.
Насправді, сюжет і без того не грішить на «описи природи» на інші стилістичні провисання, і герой роману, топ-менеджер, на якому тримається і холдинг, і добробут господарів, і заодно читацька увага, недаремно вважає, що «лишь изучив суть и природу процесса, с которым работаешь, можно получить желаемое». З першим в автора більш ніж чудово, і перед нами, крім усіх вищеперерахованих жанрово-стилістичних ознак, ще й справжнісінький роман ідей, які нині чомусь мало хто пише. І це, зауважмо, попри засилля технократії, модернізації усіх розумових процесів і ще пари електромобілів та ракет на Марс. Тобто фантастика якщо й присутня у нашій літературі, то зовсім без «практичного» застосування її у житті.
Натомість у романі «Твоя», крім психогенної інженерії, задіяні ще й оригінальні фінансово-економічні теорії, а також політико-ідеологічні моделі майбутніх суспільств, на чому автор, як стає видно, розуміється не гірше за своїх предтеч кшталту Дерріди чи Бодріяра. «В этой системе люди наконец-то перестанут ходить за деньгами, – викладають нам у романі чергову концепцію нового життя. – Деньги начнут ходить за людьми. Ведь кто кому слуга, в конце концов? Мы снова наполним смыслом репутацию и идеи человека, а не фантики! Простые фантики!»
Але важливіше, що усе це описується не у відриві від «живого» життя, а цілком в руслі сучасних інтенцій, коли наука і техніка має служити не ефемерній Батьківщині, а насамперед людям, героям і персонажам. «Ведь лишь глупцы считают, что экономика – это только цифры, расчеты и аналитика, – вважає наш герой. – Большая экономика – это люди, их чувства и отношения».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тож мова у цьому романі про талановитого юнака, який обіймає посаду керуючого директора великого холдингу. Він багато й завзять працює на посаді, але здатен на більше, тож йому пропонують взяти участь в дослідженні, яке може перевернути весь сучасний світ. Дослідженні, яке відкриває невідомі досі здатності людського мозку, ставить під сумнів саму звичну структуру економіки і реальності в цілому, заставляє сумніватися в реальності нашого світу.
Крім того, абстрактне мислення, завдяки якому у романі, не виходячи з кабінету, вирішуються грандіозні проблеми людства – від валютного питання до людського комфорту – здатне, як виявилося, впливати на найсуворішу дійсність нашого буття. Так, на початку роману автор недаремно згадує Ейнштейна, який казав, що існує лише два способи прожити життя. Перший – немов дива не існує. Другий – немов довкола самі дива. Якраз одним з них, а саме – написанням тексту про Наполеона у Москві зайнятий герой роману, який володіє даром «бачити кіно»: «Раздались первые выстрелы, а Глеб все продолжал кричать: «Император – мой друг! Император!» Кровь хлынула в горло… или нет? – Макс призадумался и поднял руку с готовностью перечеркнуть последние строчки». Попри те, що віртуальна реальність починає жити своїм життя у самому романі, це не альтернатива, а доповнення – і конструкції твору, і завдань автора, якому доводиться порядкувати одразу у кількох епохах.
Ну й наостанок про «патріотичний» момент будь-яких трансформацій, які зачіпають підвалини традиційних моделей буття, не займаючи покладів обивательської моралі. У передмові до роману автор недаремно згадує досліди англійського фізика Томаса Юнга з проектування фотонів на екран, в результаті яких з’явився феномен назвою «ефект спостерігача». Тобто якщо наш світ – це інформаційне поле, то деталізується воно лише тоді, коли ми на нього дивимося. У противному випадку воно розмивається, породжуючи що завгодно – хвилю, альтернативну реальність, навіть манкурство. Так-так, адже саме це свого часу мав на увазі Микола Міхновський, коли казав, що як ми не читатимемо своїх газет, то кому вони будуть потрібні, бо німці з росіянами мають свої. І українське інформаційне поле при цьому, відповідно, зникає, залишаючи натомість «загальнолюдські» цінності імперського зразка.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.