«Не буду приховувати, я мав серйозні сумніви, що тема моєї праці – доцільна і її зрозуміють, – зауважує автор цієї книжки, який зараз перебуває на службі в ЗСУ. – Але все ж я вирішив кинути виклик, адже в українській політичній науці тематика спорту та політики була наче tabula rasa». Звісно, дивно це чути саме сьогодні, коли бій за Україну триває на всіх ділянках фронту з ідеологічним включно. Адже у сучасному політичному просторі спорт виконує низку важливих соціальних і політичних функцій як для внутрішньої, так і для зовнішньої політик держави. І не дивно, що від античних часів до сьогодення держава намагається монополізувати контроль над спортивною діяльністю за допомогою відповідних нормативно-правових актів та урядових програм. Так, отримання країною права провести глобальне міжнародне змагання (Олімпійські ігри, чемпіонат світу / Європи з футболу тощо) або індивідуальна перемога спортсмена (команди) можуть активізувати позитивне сприйняття держави ззовні / всередині, консолідувати її громадян, легітимізувати певний політичний режим. А це ефективний інструмент впливу на широкі маси в межах досягнення своїх політичних цілей і дивідендів.
Тим не менш, «Спорт поза політикою» Геннадія Ніколайчука – це важлива для нашого сьогодення книжка, яка непросто діставалася до читача. «Академічна наукова спільнота не палала бажанням схвалювати подібну сміливу тематику, а тим більше – допускати подібні теми до захисту, адже в суспільстві був сформований стійкій стереотип – «спорт поза політикою», – нагадує автор. – Тож мені довелося стати піонером певного нового напряму дослідження. Я пішов цим шляхом… і переміг!
Загалом перемог у цій книжці вистачає, адже саме вони – результат будь-яких змагань, не лише спортивних. І політичні ігри мало чим різняться від поєдинків на рингу. «В новинах про події в Україні бачимо численні приклади, засновані на ігровій метафорі, оскільки в країні йде не лише політична боротьба за владу, а ще й війна, – нагадує автор. – Як уже було написано на сторінках цієї книги, концепт ВІЙНА має багато спільного з концептом ГРА, що підтверджується можливістю використання як репрезентантів обох концептів дієслова «програти» та іменників «поле», «суперник» та ін. Важливо наголосити на тому, що в ігрової діяльності багато спільного з політикою, але це ще й означає, що на глибинному рівні ці два поняття пов’язані одне з одним, що породжує ігрові метафори. Отже, у політичному дискурсі мова відбиває цю креативну можливість, моделюючи наше мислення, і через метафору переносить наші асоціації з однієї галузі на іншу».
Хай там як, але погодьмося, що так само об’єднавчим бекґраундом у політиці та спорті завжди виступає гра й змагальне поле відповідно до загальноприйнятих правил. І саме це дає розуміння, наскільки потужним є потенціал використання спорту в політичній науці, а також політики в спорті. «Цезар організовував ігри, беручи в позику значні гроші, які в результаті були “проінвестовані” в ефективну пропаганду, що сприяє зміцненню його позицій у Римі, – зауважує автор. – Внаслідок використання технології “хліба та видовищ” Цезарю вдалося не просто повернути гроші, а й отримати колосальний політичний капітал. Однак попри таку політичну стратегію, Гай Юлій усе ж таки відчував чисту пристрасть до ігор». Загалом вже самі назви розділів цієї незвичайної (і надзвичайно цікавої та актуальної книжки) обіцяють захоплюючу подорож у світ спорту, яка багато що пояснює, роз’яснює та ідентифікує. «Зародження. Античний спорт», «Спорт як інструмент пропаганди: досвід ІІІ рейху», «Спортивний вимір холодної війни», «Театр воєнних дій», «Спорт, расизм, фашизм, ідентичність: поле політичного протесту», «Допінгові скандали: політична технологія?», «Нова спортивна реальність: covid-19».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Як бачимо, світова історія чи не вперше постає перед нами крізь призму спортивних змагань, і автор недаремно нагадує, що “розв’язана росією варварська війна на території України лише посилила сюжети взаємозв’язку спорту й політики”.
Геннадій Ніколайчук. Спорт поза політикою. – К.: Саміт-Книга, 2024