Ігор Бондар-Терещенко. «Пес Патрон та інші STEM-історії»

В літературі завжди цінувалися твори, які допомагали осягнути якийсь певний досвід – чи то фізичного, а чи морального кшталту. Бувало, що герої книжок формували кодекс честі цілого покоління, або ставали справжньою школою життя. Сьогодні навіть дитяча література пробуджує у маленьких читачів інтерес до винаходів і винахідництва, підштовхуючи до STEM-знань, що обов’язково зіграє свою корисну роль у майбутньому дитини, як запевняє одна з авторок таких книжок. І навіть війна, яка вносить свої корективи у наше життя, впливаючи на літературу.    

 

Варто додати, що STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics, укр. наука, технології, інженерія, математика) – збірний термін, яким називають підходи до освітнього процесу, що полягають у отриманні теоретичних наукових знань у ході практичної діяльності. Такою діяльністю так само можемо назвати читання – чи то в колі родини, а чи самотужки (в залежності від жанру книжки). Причому навіть читання про тварин. Наприклад, які ми знаємо оповіді, де б розмову вели собаки? Їх навіть у світовій літературі небагато, а вже в українській поготів. Тим не менш, іноді такі трапляються, і «Пес Патрон. Маленька історія про велику мрію» Зоряни Живки (Л.: Свічадо) – одна з таких книжок.

Як відомо, її герой пес Патрон – улюбленець дітей та дорослих, талісман Державної служби України з надзвичайних ситуацій, єдиний у світі пес доброї волі дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, володар медалі «За віддану службу», який допомагає саперам знешкоджувати ворожі вибухові пристрої. Ну, а ця книжка – своєрідна автобіографія Патрона. Її авторка разом із художницею Богданою Бондар підготували для українських дітей переклад із собачої мови на людську – і з цього вийшла крута історія, яка надихає мріяти, вірити й перемагати! «Це не дуже швидка справа, – розпочинає її герой свою роботу, – адже такі дуже небезпечні штуки треба знайти, потім обережно перемістити на полігон, підготувати вибухівку… а тоді буде «Бабах!» Цей «бабах! « від вибуху виходить дуже гучний, повірте! Але нема чого боятися – все під контролем! Тепер маємо обідню перерву – час перепочити. Я ляжу в холодочку і трохи передрімаю. А ось моїй людині треба ще написати звіт. Добре, що я не людина. Мені нічого писати не треба. Я – пес. Пошук снарядів, мін і бомб – це дуже відповідальна робота. Адже нерозірвані боєприпаси загрожують великою небезпекою – вони можуть вибухнути будь-якої миті! Сьогодні, завтра, наступного місяця, через сто років. І від цього вибуху хтось може загинути чи покалічитися! Ррр-гав! Тому ми їх розшукуємо і знешкоджуємо».

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

«Маленьких читачів завжди захоплюють пригоди, – так само нагадує авторка книжки «Бюро винаходів Цукінька» Уляна Письменна (Чернівці: Чорні вівці). – Хочеться, щоб діти раділи, а особливо зараз, коли війна краде радість, вихоплює тривогами години дитинства». Тож в її захопливій книжці, яка обов’язково сподобається і дорослим, і дітям (адже треба почитати разом щось цікавеньке!) – цілих вісім історій про симпатичних героїв та їхні неймовірні пригоди у чарівному містечку. «Приймаємо замовлення на будь-які винаходи, окрім вічних двигунів, чарівних ліхтарів та летючих килимів, – сповіщала вивіска на одній з будівель. – Чаклунів, факірів і шахраїв прохання не турбувати». Але що ті ліхтарі з килимами, коли у першій же історії головний герой і заодно власник цього самого бюро винаходів пан Цукінько – хом’як, джентльмен, мандрівник і винахідник – майструє кольорову ковзанку! Чи пак, ковзанку з кольоровим льодом на площі Солодкої Кукурудзи. Як саме, спитаєте? «Спеціальна машина для виготовлення кольорового льоду поєднувала в собі холодильний пристрій – так звану «крижану праску» й соковитискач. Буряк, морква, корені куркуми, шпинат та інша яскрава городина віддавала в соковитискачі віддавали свої фарби, а машина змішувала їх у різних поєднаннях. Так виготовлявся трав’яно-зелений, золотавий, лимонно-жовтий, червоний і фіолетовий, мов вечірнє небо, лід, утворюючи дивні візерунки. Протягом ночі ця краса мала застигнути й перетворитися на справжню ковзанку». Крім цього, герой книжки Уляни Письменної «Бюро винаходів Цукінька» приймає замовлення на найрізноманітніші винаходи: повітряний перевіз, сироплавильний казан, співучий водопарк, ліфтове метро… Винаходи Цукінька та його помічників, винахідників Глека і Доремірка, а також їхня дотепність і взаємопоміч стають в нагоді мешканцям Міста Хом’яків. Разом із працівниками Бюро читачі подорожуватимуть не лише затишними вуличками Міста Хом’яків, але й підземною річкою, повітряним трамваєм, безтросовим ліфтом, моторошним готелем, приборкуватимуть тісто, повінь і навіть… привидів, попри витівки хом’ячих недоброзичливих сусідів – щурів. Варто додати, що чудові люстрації в книжці – знаного художника Арсена Джанік’яна. За допомогою свого впізнаваного стилю він оживив Цукінька та інших персонажів. Тож книжечка вийшла яскрава і за стилем оформлення нагадує видання «Фантастичних, Чудових і Веселих Історій надобраніч» Ервіна Мозера, які раніше вийшли друком в арт-видавництві «Чорні Вівці», а також «Вітер у вербах» Кеннета Грема.

 

Що ж до розмаїття «українських» тем, жанрів та імен, то, як бачимо, слава песика Патрона долає кордони, і багато іноземців знають цього хвостатого героя війни, адже польська авторка книжки «Буду як Патрон» Катажина Ририх (Х.: Віват) добре відома не лише в себе на Батьківщині, але й за кодоном. І це, певно, один із тих рідкісних випадків, коли закордонна авторка пише про війну в Україні, та ще й у жанрі дитячої прози.

Саме цим дане видання цікаве, адже являє собою зовсім іншу призму бачення наших реалій, дарма що поданих у форматі оповідання для малюків. Бо, як відомо, «істина є в устах дитини». Утім, безвідносно міжнародного дискурсу, трагічні історії, в яких опиняється маленький собачка, можуть не лише розчулити, але й подарувати хвилини надії та віри в перемогу добра над злом. За сюжетом, невеличкий джек-рассел-тер’єр, якого назвали Героєм, вимушений ховатися від бомб у підвалі. Та ворожий снаряд вщент руйнує сусідній будинок, а під завалами залишаються люди Гострий нюх і спритні лапки – завдяки яким Герой натрапляє на слід і допомагає врятувати Бабцю Дашу. То що ж пов’язує песика зі славнозвісним Патроном? Хай там як, але вже з перших рядків цієї історії стає зрозуміло, що з песика, як то кажуть, будуть люди. Тобто ще один Патрон, не менше. «Коли я був дуже малим, – розповідає наш Герой, – аж таким малим, що кожна з моїх чотирьох лап хотіла йти у свій бік. а хвіст мав власну думку про напрямок прогулянки, – я думав, ні, Джек-Рассел – це тільки порода. до якої я належу». А насправді, спитаєте ви? Насправді це зворушлива історія про воєнні часи, про справжню дружбу, про доброту і взаємодопомогу, яку варто прочитати не лише дітям, але й дорослим.

Загалом, будь-який спротив, як підказують автори цих книжок, тоді буває результативним, коли відсіч ворогові дається на всіх фронтах. Тож творчі вправи на зразок читання (і писання) не менш важливі, ніж військовий наступ, оскільки формують думку, розвивають уяву і сприяють правильному аналізу сьогоднішньої ситуації.