“Українська літературна газета”, ч. 9 (377), вересень 2025
ДВІ СЛОВІ ПРО КНИЖКУ МАЛОЇ ПРОЗИ ЯРОСЛАВА ТКАЧІВСЬКОГО, ОДНА З НОВЕЛ ЯКОГО МАЄ ТАКУ НАЗВУ
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«В обіймах крил» – таку назву має нова книжка письменника Ярослава Ткачівського.
Життєві історії, майстерно викладені в новелах та оповіданнях, змушують читачів пройнятися долею персонажів, які стали віддзеркаленням чиєїсь долі. Автор не ставить собі за мету в художніх творах прикрасити земний шлях людини, а зображує його таким, як є – гріховним і праведним.
Прозаїк за допомогою притаманного йому стилю письма немовби гіпнотично переносить нас далеко за межі людського буття, де на рівні підсвідомості переживаємо відчуття незвіданого… В цьому закладений елемент новизни творів Ярослава Ткачівського, представлених у книжці «В обіймах крил».
Зауважимо, що книжка вийшла друком за сприяння міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа та підтримки Івано-Франківської міської ради.
Спочатку про квітку антуріума. То є екзотична кімнатна квітка, яка цвіте майже цілий рік блискучо-червоним, рожевим, оранжевим або білим кольором. Завезена з тропічних лісів Центральної і Південної Америки.
Тепер про Ярослава Ткачівського. Він належить до впертих авторів. Крок за кроком, рік за роком, день за днем він сідає писати. Я вже не тверджу, що се є ґандж, бо сам такий. Инча справа, що я не маю потреби виписувати художні сюжети. Мені ближча література документальна фактографічна. Не так смілива – бо тоді треба організовувати перманентні революції, особливо на українському ґрунті – як відверта.
Ярослав, по-галицьки, всеїдний автор. Він пише поезію – від альбомних віршів до баляд і поем, прозу – від етюдів, новел, оповідань до повістей і романів (має в доробку побутову повість «До моря їхали…», 2012, і три романи «Жертовний вогонь», «Навія», «Монахиня», усі 2017), а ще – пісенні збірники (більше 150 пісень написано прикарпатськими композиторами на його вірші), гумор… Словом, пише багато і ріжного.
Не все однозначно в Ярослава Ткачівського. Як не все однозначно із його характером. Але література не є примхливою панею, вона вбирає в себе усе, що написане. Потім хтось там фільтрує, не зразу і не завжди по-людськи. Якби так було, то в історії літератури української треба було б вивчати життя аскетів…
Але на тлі прикарпатського словотворення Ярослав Ткачівський уже підбирається до звуків єрихонської труби зрілости. Твердив бо ж Оскар Вальд, ми стаємо все зрілішими, а душа залишається молодою, звідси і драма людського проминання.
Я часто слухаю різні виступи Ткачівського, не завжди лаконічні, але завжди про себе ріжного. Ткачівський по природі є ліриком, що би він не писав, то про себе, а лірика, як казала їдна класикиня з українським прізвищем та імперським світоглядом, завжди про себе.
Ця книжка малої прози, від етюдів, шкіців до новел та оповідань, попри широту тематичну, яка, мов старий годинник з гирями в бабциній хаті, хитається між двох протилежностей: любов і війна, – залишає враження глибокої самоти авторської.
Щось із нашим поколінням – яке народилося після ІІ Світової і встигло постарітися до початку ІІІ – не так. Це покоління драматичне, і нікому, як всі попередні покоління, не потрібне. Ото вже взаправду, приходимо нізвідки і крокуєм («пензлюємо») в нікуди. Ці екзистенційні проблємні, майже гамлетівські питання: «бути чи не бути», – на своєму рівні, підсвідомо проговорює і ставить Ярослав Ткачівський.
Біда в тому, що ми навчилися любити, коли ця любов нікому не потрібна, і готові вмирати, коли нас вже ніхто не зове, бо поки вчилися – зістарилися. Ці питання теж прозирають у малій прозі Ярослава Ткачівського.
Що буде далі, мені важко сказати. Але знаю одне, Ярослав Ткачівський з авторів, який ніколи не здається, навіть, коли помиляється чи втомлюється. І можливо, його людський і письменницький досвід хтось та виловить на березі вічної Ріки.
…Чому назвав переднє слово «Сльоза антуріума»? В книжці є відповідь не тільки на це запитання. Читайте її, раджу вам.
Євген Баран,
літературний критик, заслужений працівник культури України
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.