“Українська літературна газета”, ч. 2 (358), лютий 2024
Щойно з’явилася нова книга особливого культурного значення: Дмитро Донцов. «Дух Росії та інші праці» (Тернопіль: Видавництво «Крила», 2023. 352 с. Упорядником і редактором видання виступив дрогобицький науковець Олег Баган, який і розповів нам докладніше про мету й наповнення цього цікавого проєкту.
– Це вже друга книга в новій серії «Націоналізм», яку спільно започаткували видавництво «Крила» й Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.Хмельницького, з якими я співпрацюю. Першою була книга Д. Донцова «Підстави нашої політики та інші праці» (2023), яка презентувала найважливіші ідеологічні праці знаного Автора, присвячені темам української історіософії, культурних та цивілізаційних протистоянь і спрямованих на вироблення ідейної програми вольового націоналізму.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Книга «Дух Росії», закономірно, подає кращі студії Д. Донцова на теми Росії, російської ментальності та цивілізації. Зауважу, що до сьогодні Д.Донцов залишається великою мірою недооціненим автором саме як знавець та інтерпретатор російської тематики. Наприклад, от і зараз в Україні багато говорять про книгу американської дослідниці Еви Томпсон «Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм» (книга перевидана в українському перекладі вже втретє!), але ніхто не говорить про те, які проникливі ідеї культурологічного, літературного, етнопсихологічного змісту на ту ж тематику, що й Ева Томпсон, Д.Донцов висловив значно раніше, ще на початку ХХ ст. Ніхто не усвідомлює, що саме Донцова можна вважати засновником української критичної русистики, адже він першим в Україні розвинув тезу про євразійський характер російської ментальності й цивілізації, про глибинні негативні психологічні комплекси росіян, про внутрішню гнилизну російської культури й літератури. Власне, я й поставив перед собою мету – показати Д.Донцова глибоким аналітиком, автором філософського плану, який передбачив нинішні українські та й світові проблеми із російським імперіалізмом.
Нова збірка творів Д.Донцова на тему Росії скомпонована по-новому. Я свідомо відмовився від його есеїстики, написаної після 1945 року, яка пізніше склала популярну книгу «Московська отрута» (1955). Чому? Тому, що в пізній період творчості Д.Донцов надавав перевагу загальниковим гаслам, він великою мірою демонізував Росію, на що складалися об’єктивні причини: злочини російського комунізму в Україні, розгром національного українського руху, поширення московського тоталітаризму у світі тощо. Відтак у «Московській отруті» переважать інвективи, категоричні відкидання всього російського, гіперболізації і цілком мало аналітики. Натомість десь ніби «загубилися» його чудові, проникливі, філософські статті на російську тематику з 1910-1920-х років. Правда, всі вони вже надруковані в сучасності й увійшли до підготовленого мною 10-томового видання «Вибраних творів» Д.Донцова, але це видання вже стало бібліографічною рідкістю та й воно занадто громіздке, «лякає» потенційного читача своїм обсягом та масштабом.
Тож тепер я упорядкував спеціальний том так, щоб всі найкращі «русистичні» праці 1910-1920-х рр. були в одному томі. Тоді Донцов був весь сповнений амбіції, норовливого невдоволення нахабним наступом московщини, бажанням переосмислити основи Московської імперії. Він добре знав московський світ: загалом у Росії він прожив, і то в самій столиці, Санкт-Петербурзі, близько десяти років: спочатку як студент Царськосельського ліцею, а потім як студент Петербурзького університету та журналіст. Він, по-суті, виховувався як мислитель та ідеолог у бібліотеці Петербурзького університету: саме тоді, між 1900-м і 1905-м роками визрів його політичний світогляд. Певний час працював кореспондентом думської газети, тобто стежив за вершками російської політики. Водночас Донцов дуже добре знав російську художню та філософську літературу.
Приблизно від 1910 р. Донцов почав прискіпливо аналізувати російську ментальність, суспільну поведінку, російську політичну ідеологію. Це відображають його статті, надруковані в тогочасній українській лівій пресі (часописи «Праця», «Наш голос», «Дзвін»). Надалі він зрозумів, що Московія становить основну загрозу для національного визволення українства, власне, її дух імперіалізму та шовінізму. Це було те гостре переконання, яке вивело його з українського соціал-демократичного руху в 1913 р. і повело в правий табір, до націоналізму. У статтях між 1912-м і 1914-м роками на сторінках московського журналу «Украинская жизнь» (редактор – С.Петлюра) Д.Донцов показав, що навіть російські ліберали, які нібито проти «царської тиранії», «спотикаються» на українському питанні, виявляють свою агресивність та нетерпимість. У наступний період, до 1920-го року, він вже не мав сумнівів щодо потреби «витискати» все російське з українського простору.
Отже, до цієї книги увійшли такі праці. Книжка «Дух Росії» (1961), яка й дала назву нашому виданню. Вона була ниписана німецькою мовою для західного читача (до слова, Донцов досконало володів цією мовою), але на 70 відсотків книжка складалася із його тез з книги «Підстави нашої політики» (1921), тобто вона відображала спосіб мислення Автора раннього періоду. Донцов фактично тоді, у 1921 році, розвернув українське культурологічне мислення на 180 градусів: від ілюзії про «єдиний і спасенний православний світ», якою жили українські еліти принаймні від XVI ст., до візії цивілізаційно єдиної Середньої Європи як синтезу східних і західних культуро творчих інтенцій. Ця культурософська ідея влила в українську націоналістичну ідеологію категоричний імператив заперечення Росії як можливої спільної цивілізації. Додам, що книжку «Дух Росії» переклав з німецької дрогобичанин Володимир Вишинський.
Наступна праця збірки – брошура «Модерне москвофільство» (1913), якою Донцов у свій час шокував українське суспільство радикальним запереченням будь-яких орієнтацій на російську політику і культуру. Далі йде блок статей російською мовою із часопису «Украинская жизнь» – «Русский либерализм и украинское движение», «Еще о русском либерализме», «Русский империализм и українство», «Русская идея в Галиции», – які аналітично показують ілюзійність сподівань на якийсь союз і взаємодію із російськими середовищами.
Ще одна група статей – це публікації на сторінках журналу «Шляхи», який у 1913 – 1917 рр. видавали у Львові січові стрільці: «Петербурзький переворот», «Трамтардат імперіалізму (П.Мілюков)», «Дон-Кіхот революції (А.Керенський)», «Російський Торквемада (В.Лєнін)». По-перше, це проникливе тлумачення російської революції 1917-го року як недемократичної в суті своїй, як нового вибуху традиційного московського деспотизму. По-друге, це чудові портрети провідних російських політиків, кожен з яких виявляв у своїй політичній поведінці традиційні ментальні вади російського національного характеру: фарисейство (Мілюков), хаотичність поведінки (Керенський), тиранізм (Лєнін). До слова, Донцов чи не першим вловив відразу після захоплення влади Лєніним, що це з’явився страшний кат, неймовірний деспот, дух якого зринав із глибин московської ментальності.
Є у збірці дві етапні студії Донцова періоду Національної Революції: «Міжнародне положення України і Росія» (1918) і «Культура примітивізму (Головні підстави російської культури)» (1918). Перша дає вичерпне тлумачення того, що єдиним геополітичним порятунком для України може бути кардинальний вихід із геополітичного простору Росії і формування свого нового геополітично-цивілізаційного простору в союзі із країнами Середньої Європи. Друга пояснює, що російська культура в засаді є чужою для української ментальності, що вона несе в собі розкладові моральні імпульси, руйнує естетичну ситему сприйняття світу. Ці дві праці є правдивою класикою української політичної та культурологічної думки.
Дві наступні студії: «Федор Достоєвський» і «Росія чи Европа?» У першій Донцов дає дуже цікаву характеристику чільному письменникові російської культури, у творах якого переплелися як світлі, так і темні сторони російської національної психіки. Його головні літературні герої поєднують в собі одночасно християнську прозріння і диявольські жарти, демонічні бажання здійснити небачені злочини (шиґальовщина із роману «Біси»), Достоєвський як справжній геній мимоволі показав нутро російської людини: максималістської у своїх бажаннях й патологіях, в пристрастях і садизмі. Лише на російському ґрунті могло постати таке жахливе явище, як большевизм з його нескінченністю злочинів, пророком якого й став Достоєвський (переказують, що Лєнін впізнавав у рисах Петра Вєрховєнського, героя роману «Біси» власні риси і тому велів заборонити цей роман). У статті «Росія чи Европа?» Донцов вельми влучно й лаконічно показав, що роздмуханий міф про «духовні перваги» російської культури й літератури над західною є химерою, що, навпаки, вся західна художня література демонструє неймовірну складність та вибагливість сюжетів, форм та настроїв, які й розвивають багату Особистість західної цивілізації.
Ще два історіософські есе – «Той Перший (Пам’яти Петра Великого)» і «В.Лєнін» – це захопливе проникнення в глибини російської ментальності та історії і пояснення того, як із цих глибин народилися найбільші деспоти в історії людства.
Інша група статей – «Третя Росія», «Четверта Росія», «Чим є російська революція?», «В.Лєнін як теоретик «пролетарського» асиміляторства» і «Сталін як «добродій» України», – дають багатоаспектне осмислення головних тенденцій російської революції 1917 року і їхні наслідки для України. Ці праці Д.Донцова є просто інтелектуальним скарбом для сучасних українських істориків та політологів.
І остання стаття збірки – «Кінець Великого Інквізитора і партія» – це вишуканий, історіософський портрет головного ката російської революції – знаменитого Фелікса Дзержинського: дотепний, пояснювальний і саркастичний.
У такому форматі наша книга, сподіваюся, стане у пригоді різним категоріям читачів. Сам Дмитро Донцов постає в ній як Автор надзвичайно цікавий, багатоплановий, захопливий своїми широкими роздумами.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.