Ангеліна Доміловська. Борітеся – поборете. Рецензія на фільм «Чорний ворон»

5 грудня 2019 року студія «1+1 production» випустила фільм власного виробництва «Чорний ворон» за мотивами роману однойменного бестселера українського письменника Василя Шкляра. Історичний роман був вперше виданий у 2009 році під назвами «Чорний ворон», «Залишенець», «Залишинець. Чорний ворон». Він відтворює події в українській державі, що відбулися у 1920-х роках про боротьбу повстанців проти радянської влади, а в основу покладено історичні документи, спогади та інформацію із засекречених архівів КДБ.

Роман був визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року, але Василь Шкляр відмовився від нагороди в знак протесту проти перебування на посаді міністра освіти України українофоба Дмитра Табачника. 17 квітня 2011 р. у Холодному Яру Василю Шкляру вперше  в історії України була вручена Народна Шевченківська премія. Вручення відбулося біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України.

Робота над романом тривала близько 13 років, а його фрагменти видавалися у таких виданнях як «Сучасність» та «Літературна Україна». Після повного видання роману у київському видавництві «Ярославів Вал» з накладом майже у 18 тисяч примірників і позитивної оцінки критиків у наступні роки тираж збільшився до 100 тисяч примірників.

На тернопільскому мистецькому фестивалі у 2016 році Василь Шкляр заявив, що планується екранізація його роману. За словами митця, фільм матиме дві версії – прокатну та телевізійну і зніматиметься командою «1+1 production». А згодом виробництво повідомило, що на додачу телевізійній версії буде створено серіал, у якому буде чотири епізоди.

Останнім часом українська історія стала однією із найпріоритетніших тем для вітчизняних режисерів. Стрічка «Чорний ворон» пройшла важкий шлях до виходу на екрани. Спочатку екранізація роману пішла до рук кінематографіста Єжи Гофмана, але у нього з автором книги було різне бачення кінокартини. Через деякий час за зйомки «Чорного ворона» взявся Тарас Ткаченко, відомий за мігрантською драмою «Гніздо горлиці». Режисер не побоявся внести серйозні зміни до оригінального сюжету, але зберіг найголовніше – дух та манери автора роману.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Відтворювати події з книги знімальна група вирушила у справжню подорож куточками України. У фільмі з’являється мисливський палац графа Шувалова (Тальне), Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», а також старовинна залізнична станція у Поташі. Щоб відтворити одне з найголовніших місць розвитку подій – Мотронинський монастир на Черкащині, обрали Національний Києво-Печерський заповідник.

Головну роль Івана «Чорного ворона» зіграв Тарас Цимбалюк, Ксенія Данилова – його дружину. Знахарку Явдоху зіграла народна артистка України Наталя Сумська. Гайдамаку Варфоломія з довгим волоссям, що сягає плеч, сивою бородою та зморщеним від старості обличчям, перекроєним шрамами, — Сергій Бабкін. Текст за кадром читав автор роману Василь Шкляр.

Саундтреком до фільму стала пісня гурту «Океан Ельзи» «Веселі, брате, часи настали…» Вона була написана понад десять років тому, але її рядки залишаються актуальними і досі.