“Українська літературна газета”, ч. 8 (352), серпень 2023
Тут можна зустрітися з різним: близьким і далеким, пам’ятним і забутим, чужим і рідним, дивним і не дуже, але щоразу – з найкращим і найцікавішим. Не хотілося б перебільшувати, та все ж, коли береш до рук це видання, не покидає враження, що з матеріалами працював старанний селекціонер, відсортовуючи справжнє і високоякісне. Йдеться про книгу Тараса Головка «Рефлексії і візії», де осмислюються й аналізуються кращі із зарубіжних видань, перекладених і випущених у світ українськими видавництвами, а також подаються читачеві, як реальне видиво роздуми про час і про себе відомих літераторів, художників, митців сценічного жанру. Саме актуальні рецензії й одверті діалоги (інтерв’ю) складають основу збірки, визначаючи насамперед її якісні характеристики й літературно-критичні особливості. Кожен з цих творів вже бачив світ у друкованому вигляді: низка періодичних видань охоче публікували їх на своїх сторінках. Таке попереднє ознайомлення зі власним творчим доробком нерідко роблять і поети, і прозаїки, щоправда, зібравши його в книгу, не подають інформацію про те, де й коли що-небудь друкувалося раніше. Та в цьому, очевидно, і немає потреби. А от Тарас Головко наприкінці окремого тексту детально сповіщає про це.
Слід розуміти, що так само, як перекладач з видавничим редактором відбирають для публікації найпотрібніше і найпопулярніше, автор «Рефлексій і візій» вишукує, «виловлює» з річки перекладного книжкового потоку вагоме в край важливе сьогодні. Аналізуючи, скажімо дослідницьку працю Пола Мейсона «Посткапіталізм. Путівник у майбутнє», Головко розмірковує над чотирма тривалими циклами промислового капіталізму та п’ятим, на якому нині опинилося людство з його характерними рисами: мережевими технологіями, мобільним зв’язком, глобальним світовим ринком, інформаційними товарами. А йдучи за висновками, що випливають з рецензованого видання, зокрема, стосовно того, що роль могильника капіталізму візьмуть на себе цифрові технології, запитує: це порятунок людства чи утопія? І відповідає, націлюючи читача на те, що, мабуть таки, не структурні зміни в капіталізмі і навіть не цифрові технології стануть панацеєю від соціальних бід, а докорінна зміна психології людини, яка продовжує більше руйнувати, ніж створювати, порятують планету.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Маючи добрий смак і прагнення знати, які блага чи загрози для людства несе з собою промислова революція, знаходить рецензент відповідь у виданні з однойменною назвою. Певною мірою «Промислова революція» Клауса Шваба своїми проблемами, науковими спостереженнями і висновками перегукується з «Посткапіталізмом»: тут визначається дванадцять напрямків технологій, за якими відбудеться переформатування фізичного світу і, насамперед, штучний інтелект і робототехніка, біотехнології і геоінженерія, космічна галузь і нейротехнології.
Ця ж тема доповнюється ще кількома критичними поглядами на книги американських авторів «Хто знає, яким буде майбутнє» та «Чому нації занепадають?» Рецензент, проникаючи в суть висловлених тут думок, заявлених концепцій, не лише наголошує на їх суспільній важливості, а й виокремлює найпотрібніше, підкреслює найактуальніше, що має неодмінно зацікавити, привернути увагу. Ці та інші, близькі за тематикою, книги в аналізі Головка набувають вагомого звучання для читача будь-якої категорії: адже йдеться про долю людства, а, отже, й окремого індивідуума, якому необхідно усвідомлювати своє місце в загальнопланетарних процесах.
Оцінюючи книги історичної тематики, рецензент прагне найточніше визначити суспільно-політичну та науково-пізнавальну значимість видань, а також оцінити професійну майстерність їхніх авторів. Чи не найпоказовішим при цьому є бестселер колишнього прем’єр-міністра Великобританії і великого друга України Боріса Джонсона з назвою «Фактор Черчилля» і промовистим підзаголовком «Як одна людина змінила історію», де майстерно виписані такі риси характеру, як честолюбство, амбітність, егоцентризм, цілеспрямованість, небувала сміливість, що створювали Вінстону передумови для досягнення виняткових результатів спершу у військовій справі та журналістиці, а згодом і в політиці. Зі сторінок цього видання постає людина феноменальної пам’яті, величезної працездатності, високого інтелекту та психологічної стійкості. Ці якості бачить рецензент і в особі самого Боріса Джонсона, вважаючи закономірним його авторство книги про свого геніального попередника. Дуже цікавими, на думку, Тараса Головка, є цілі, яких той прагнув досягти цим дослідженням. Йшлося насамперед про відновлення в пам’яті британців історичних діянь людини, котра понад усе ставила порятунок не лише власної країни, а й інших народів від нацистської навали. Іншою важливою метою було подати в повному обсязі трактування образу Черчилля, наголосити на його видатній ролі і високому місці у світовій історії, оцінивши спадок лідера нації, який окрім політики, професійно займався літературою й живописом.
Автор «Рефлексій і візій» не випадково обрав для аналізу кілька видань, що викривають фашистську ідеологію, звинувачують її носіїв у злочинах проти людяності. Адже по сусідству з Україною з’явився ще страшніший монстр – московитський неофашизм. В рецензії на книгу про життя і чорні справи італійського диктатора, фашиста Беніто Муссоліні, зіставляється те, що робив свого часу поплічник Гітлера, з поглядами і сьогоднішніми безумними діями Путіна та його камарильї і виявляється дуже багато спільного. Московитський диктатор так само, як Муссоліні з Гітлером, силою загарбує чужі території, знищує демократію, розтоптує права і свободи, діє як міжнародний терорист, безболісно бомбардуючи українські, грузинські, сирійські поселення, тисячами вбиваючи і калічачи захисників української землі, по-піратськи захоплює дітей, заручників, грубо зневажає міжнародне право. Різниця між ними все-таки є, і полягає вона лише в тому, що Гітлер, аби уникнути шибениці, встиг проковтнути ампулу з отрутою, Муссоліні повісили самі італійці, а Путін поки що переховується від ордера на арешт у московському бункері.
Професійний аналіз унікальної книги – «Фашизм. Засторога», яку наповнила сенсаційними фактами відома американська дипломатка, колишній державний секретар США Мадлен Олбрайт, дає читачеві змогу краще зрозуміти причини появи небезпечної для цивілізації потвори з нелюдським обличчям, тих засад, що дали підстави авторці окреслити нинішнє світове «стадо, що рухається в напрямку фашизму», називаючи при цьому «постаті типу Мадуро, Ердогана, Путіна, Орбана, Дутерте й одного серед них усіх справжнього фашиста Кім Чен Ина». В рецензії знайшли широке відображення висновки Олбрайт про те, що фашизм завжди починався з диктаторства, а підступними діями, обманом і популістськими обіцянками псевдовожді отримували підтримку мільйонів. З високої оцінки рецензента постає її глибоке розуміння і знання політичних процесів, тонке відчуття різних складних ситуацій, уміння не тільки полемізувати, а й при потребі критикувати визначних учених, дипломатів, військових.
Які б книги не були предметом розгляду в «Рефлексіях і візіях» науково-популярні, літературно-мистецькі, публіцистичні, всі вони отримують кваліфіковану оцінку, часом критичні зауваження, слушні побажання перекладачеві. Хоча рецензій на літературні теми тут небагато, однак їхня вагомість щоразу досить помітна, як, наприклад, «За лаштунками драм і комедій», де йдеться про спосіб творення іміджу антигероя з минулої епохи – Олександра Корнійчука. Те ж саме стосується аналізу прозового твору угорського письменника Петера Естерхазі «Небесна гармонія» одного з найколоритніших європейських романів за останні п’ятдесят років, де на прикладі звичайної родини дуже переконливо показано трагедію угорського народу, який опинився між молотом і ковадлом у роки Другої світової війни та залитої кров’ю Угорської революції.
Пам’ятаючи про те, що рецензія, як публіцистичний жанр, не може бути сухим переказом змісту чи викладом загальних сентенцій, Тарас Головко завжди прагне заглибитися в суть опублікованої книги, визначити її концептуальну ідею, ціннісні засади, важливі для українського читача. Об’єктивний аналіз, широкий погляд на факти, події та явища з того чи іншого твору забезпечують автору «Рефлексій і візій» зацікавлення його матеріалами різних видань, серед яких газети «День», «Україна молода», «Українська літературна газета», «Голос «Просвіти», «Культура і життя».
Другий об’ємний розділ збірки «Діалоги», по суті, наповнений актуальними інтерв’ю переважно з відомими діячами літератури й мистецтва. Добре обізнаний з творчістю майже кожного, автор вміє щоразу віднайти злободенний стержень розмови і повести її так, щоб належним чином розкрити задану тему, дати змогу найточніше і найповніше висловитись співбесіднику. З мудрими міркуваннями, реагуваннями на актуальні життєві події постають перед читачем літератори кількох поколінь – поети і прозаїки, критики і публіцисти. Відчувається, що майже кожне поставлене письменнику запитання, добре продумане, інтелектуально загострене, підготовлене зі знанням теми розмови. Ерудиція й компетентність інтерв’юєра помітна найбільше у бесідах з Шевченківськими лауреатами Костянтином Москальцем («Треба відчувати контекст»), Мирославом Дочинцем («Всі мої книги втілюють моє прагнення подолати провінційність духу»), Леонідом Горлачем («Вичавлюючи з себе раба»).
У «Діалогах» можна зустріти кілька публікацій, які слід вважати своєрідними сповідями, літературними документами. Йдеться про інтерв’ю з письменником-дисидентом 60-70-х років Василем Рубаном «Два береги одного життя», в центрі якого розмова про його багатостраждальний роман «На протилежному боці від добра». Письменник-борець розповів, як, опинившись у вирі жорстокої боротьби з репресивним апаратом колишньої радянської держави та пізнавши в’язничних психлікарняних знущань, не зламався, а вижив і випустив у різних видавництвах книгу віршів «Химера», історичний роман «Берегиня», культову книгу «Бережа», роман «Любиш не любиш».
Ще одна публікація, яку можна було б віднести до розгляду літературного документа, «Іван Багряний: Велика справа потребує великого серця», є бесідою з дослідником життя і творчості Багряного відомим поетом і прозаїком Олександром Шугаєм. Читачеві відкривається багато нового й цікавого з творчої спадщини письменника-патріота, тривалий час замовчуваного в підрадянській Україні і який чверть свого життя змушений був жити в еміграції.
Майже половина інтерв’ю в «Діалогах» це пізнавальні й повчальні бесіди з художниками. І в цьому нічого дивного немає: адже Тарас Головко і сам має художній хист, малюючи здебільшого для душі. У книзі представлено широкий спектр мистецьких контактів – від художника-модерніста і класичного графіка до живописця і митця-декоратора. Кожен з них відверто й щиро розповідає про те, звідки черпаються теми його творів, як народжуються живописні полотна, скульптурні портрети, книжкові ілюстрації. Від народного художника і письменника Василя Лопати вдається дізнатися про містичну роль вогню в людському житті й мистецькому творі, а ще про те, як він виготовляв ескізи перших українських гривень. Автор «Рефлексій і візій» делікатно спонукає іншого унікального митця Любомира Медвідя, щоб він повів читача до богословських принципів сучасного оздоблення храмового середовища та власного монументального розпису храму Св.Ів.Хрестителя в канадському місті Оттава. Дуже вміло підводить інтерв’юєр Михацла Гуйду до розкриття «секретів» написання ним живописної картини «Зустріч Івана Мазепи з Карлом ХІІ».
Осібно в «Діалогах» стоїть інтерв’ю з відомим фізикомядерником, академіком Віталієм Шелестом «Між червоним і жовто-блакитним». З уст сина колишнього найвищого партійного керівника в Україні Петра Шелеста проливається світло на маловідоме в політичній кар’єрі його батька, який в очах московських керівників дуже часто виглядав націонал-автономістом, оскільки жорстко відстоював власну позицію, що йшла врозріз з намірами центральної влади. Прощати такого великодержавні шовіністи не звикли, а тому, за твердженням Віталія Петровича, впродовж трьох-чотирьох років до усунення батька з посади постійно вимагали з України спеціально завищених поставок сільськогосподарської продукції, ігнорували розвиток промислової та культурно-мистецької інфраструктури республіки. Зокрема, вимагалося дати мільярд пудів хліба під час збору врожаю, а на заперечення Петра Шелеста з аргументом, що подібний крок призведе до зменшення поголів’я худоби через відсутність достатньої кількості фуражного зерна, Держплан плів проти нього інтриги.
З інтерв’ю можна дізнатися, як Шелест, уважно придивившись і проаналізувавши методи правління Брежнєва, гірко жалкував з приводу того, що долучився до звільнення Хрущова. В інтерпретації цікавого співбесідника постає батькове щире ставлення до Сергія Параджанова і захоплення кінофільмом «Тіні забутих предків», натягнуті стосунки з Володимиром Щербицьким, інформація про брежнєвські залицяння до жінок, однією з яких була секретар ЦК Компартії України Ольга Іващенко і яка за рішучі відкидання домагань вождя поплатилася посадою та вилученням з енциклопедії.
Жменькою давніх текстів (лише три!) представлені у збірці есеї. Добре, що вони тут з’явилися. Однак не завадило б автору до теорії цього жанру придивитися уважніше і взяти за зразок хоча б книгу «12 польських есеїв».
Книгу «Рефлексії і візії» легко і приємно читати, тут до кожної рецензії, діалогу, есею підібрано вдалі ілюстрації, портрети, репродукції живописних і графічних робіт.
Це вже друга збірка творчого доробку літературознавця Тараса Головка і знову, як і попередню книгу «Postscriptum’и», випустило у світ видавництво «Педагогічна думка».
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.