Гембаровська Є. Буде добре / Євгенія Гембаровська; відп. редактор Ірина Рачковська, Рівне: Письменницька робітня «Оповідач», 2021. – 114 с.
Усе починається з єдності – у сенсах, баченні, відчуттях. І не важливо, скільки навколо значень, головне – взаємозалежність і вміння знайти консенсус у тому, що зближує.
Євгенія Гембаровська з Рівненщини у своїй прозовій книзі «Буде добре» мало залежна від зовнішніх чинників, які анітрохи не генерують її внутрішню. Авторці до снаги ловити світло крізь нетрі перепій. «Сталося, то сталося, а жити треба далі» – таким девізом можна ідентифікувати особисте «Я» головних героїнь усіх творів прозаїкині. Чоловіче плече, яке наче завжди поруч, не є для них опорою, швидше – каменем, під який вода не тече.
Самотність… Так, її не обійдеш, як би не хотілося. Невидимим бар’єром вона простяглася у книзі від емоцій до розуміння, що час нічого не змінює, швидше, видозмінює давно почате. Він випробовує головних героїв на міцність, а вони його – на вплив. Важливо не пропустити цю межу, адже вона є початком непочатого, того, що може реалізуватися у наступних виданнях. І нехай зараз – через вінця, понад міру, зате потім її (невагомості, обачності, вседозволеності) буде достатньо, щоб сказати собі: «Я щаслива!»
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Авторка налаштовує читачів на компроміс. Вони відчувають, що її героям важко, але не можуть привідкрити завісу здавленого неспокою. І все ж залишаються на межі можливого.
Наприклад, «Остання крапля» – це не просто оповідка з життя, вміщена у книзі задля того, щоб показати кінець «її сьогоднішніх невдач», це повна протилежність назві видання. «Буде добре» коли? У майбутньому? Останнє оповідання «Доля» дає відповідь на це та інші запитання. Головна героїня запитує: «Якщо ти моя Доля, то чого ти така молоденька, майже як дитина? Мій вік далеко не юний…»
– Вік тут зовсім ні до чого, – відповіло дівча. Ти дивишся на світ очима дитини. Я – твій погляд, твоя душа, тому така юна, тому у рожевому платтячку. Кожна з нас має такий вигляд, який погляд на життя має її людина».
Ці рядки пояснюють усе: чому інколи на головних героїнь «сходить» самотність, чому вони легковажить, або навпаки, занадто серйозно ставляться до подій, чому ображаються і самостійно приймають непродумані рішення, чому живуть в ілюзіях та мріях, очікуючи розуміння від оточуючих. Вони просто в душі діти, які хочуть вижити у дорослому світі. І тут немає нічого поганого чи соромливого. Сам Христос закликає: «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт. 18:3). Дитинність до снаги тим, хто хоче змінити себе і світ на краще. Тому не варто тримати у собі біль, сльози, роздратування, спротив, краще – висповідатися… на папері, як це робить Євгенія Гембаровська.
Щодо оповідання «Буде добре», яке відкриває книгу, то варто відзначити неприховану мудрість головної героїні. Її говірка і сенс висловлювань – глибина глибин. Звичайно, хотілося б почути і «голос з-за куліс» – Ганну, яка також живе своє життя, але його співвідносить зі своїм головна героїня. Її монолог – ода стійкості, сукупність звичаїв та обрядів, новий погляд на події сьогодення. До снаги такі речення: «Я ж не свататисі прийшла», «Сядь си туво на коцик коло мене», «Не стидайсі, живімо, як виходит, бо то житє наше» та ін.
У цій повісті авторка розкриває внутрішній світ головної героїні через її думки, ставлення до інших, переживання і співпереживання, громадянську позицію. Вона ж, до речі, навіть імені не має. Та це не заважає читачеві зрозуміти, про яку саме людину йде мова. У ній кожен може впізнати себе. На таких людях тримається наша ідентичність, стійкість, наше майбутнє.
Загалом, книга «Буде добре» – світла, щира, безпосередня, легка, ненав’язлива. У ній кожен знайде своє прозріння.
м. Хмельницький