Як повідомляє в своєму дослідженні Уршула Павліцка на польському
порталі Нєдочитаня.пл (HTTP://NIEDOCZYTANIA.PL/?P=8980), популярний Твитер, про
котрий ми вже розповідали читачам УЛГ у зв’язку з новочасним знущанням над
Шекспіром, спричинився до створення нового жанру.
Називається цей жанр мікропрози белетристика у стилі Твитер.
Як відомо, служба Твитер обмежує повідомлення 140 знаками. Пані Павліцка слушно
вважає в цьому пізні прояви мінімалізму, що спочатку пропагувався в музиці,
балеті, скульптурі, архітектурі. Тоді, на початку шістдесятих, його ще називали
мистецтвом ABC. В тогочасних своїх роботах я пов’язував АВС з феноменологією,
але тепер, мені здається, що треба також звернути увагу на анекдот і блоґ.
Пані Павліцка розрізняє в твитературі авторську міні-оповідь
і стискання класики до розміру кільканадцяти твитів. Тобто автори працюють ще
лаконічніше, ніж пан Шкляр зі своїми скандальними вправами над класиками.
Гадаю, українським твитераторам не завадить дотягнутися до світових стандартів.
Як у відомому торішньому виданні «Пінґвін Букс» – «Світові шедеври в твитерному
переказі». В цій книжці, як пише пані Павліцка,
дев’ятнадятирічні студенти університету з Чикаґо 60 творів світової
класики скоротили до 20 твитів.
Твитерна мікропроба має вже власні підвиди: т.зв. гештеґи чи
твитери з 6, 9 слів тощо. Так, наприклад, такий собі автор янек28 пише
шестислівну сентенцію: music: the conscience of the heart (музика: свідомість
серця). Українському читачеві варто у цьому зв’язку пригадати збірочку поета
Корнієнка, видану в «Молоді». Вірші збірки складалися з одного рядка, які
репрезентували гадані поезії. Принаймні так їх тоді потрактував Леонід
Вишеславський, котрому експеримент припав до душі. Сьогодні ми вже могли б це
назвати початками української твитератури. Бо в українців завжди є щось своє
історичне в царині світових відкриттів…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал