Вельмишановний пане Михайле,на жаль, моя зайнятість спричинилася до того,
що я лише сьогодні
змогла прочитати червневу статтю Володимира Суботи “Кому потрібен
журнал “Березіль”?”.
Цитую його пасаж: “Виступили Іван Перепеляк, Віктор Тимченко,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
В’ячеслав Романовський, Ніна Виноградська, Люцина Хворост та багато
інших. Письменники висловлювали здивованість поведінкою редактора
журналу, який тривалий час не може знайти спільної мови ні з
Харківською обласною письменницькою організацією, ні з Секретаріатом
НСПУ, проводить дивну одноосібну редакційну політику, яка призводить
до щорічного зменшення накладу видання, належним чином не оформляє
стосунки з іншими юридичними особами, попри старання харківських
письменників відмовляється від фінансової допомоги для видання журналу
<<Березіль>> з боку Харківської обласної ради… Натомість
полемізує в
літературних колах про те, що відомий часопис хочуть знищити”.
Таке формулювання вводить читацтво в оману. Річ у тім, що шановний
Віктор Тимченко і я (Люцина Хворост) виступали НА ПІДТРИМКУ редактора
журналу Володимира Науменка. Я особисто сказала таке: далеко не факт,
що будь-яка інша особа з тих, хто сьогодні має амбіції стати головним
редактором “Березоля”, змогла б виконувати цю чорну роботу (і з
формування контенту, і з добування грошей для журналу) хоча б на
такому самому рівні, що Володимир Науменко.
Також активно підтримала головного редактора “Березоля” поетка
Наталія Матюх.
Що ж стосується Івана Перепеляка, Ніни Виноградської, Валерія Дяченка
та інших, то вони виступали рішуче ПРОТИ стратегії Володимира
Науменка, та й проти нього самого.
З допису пана Суботи ж випливає, нібито всі письменники одностайно
“висловили здивованість”.
З повагою – Люцина ХВОРОСТ