Високочтимий
пане Богдан Жолдак!
З
чергової порції «Брехів» Вашого пера необізнані читачі несподівано довідались
про поета лірика Андрія Малишка, як про такого собі захмарного мрійника, що
спіймав облизня, бо марними були очікування ним Сталінської премії за поему
«Полководці», де яскравими фарбами поет зобразив радянських патріотів,
комуністів, що йшли у кривавий бій з німецькими загарбниками, з ім»ям
генералісімуса Сталіна на вустах. Свідомо, чи несвідомо у Ваших дотепних
«Брехах», шановний пане Б.Жолдак, виявилася прихованою істина, як, насправді,
віддячили талановитому українському поету за його творчість партія та уряд – а
тоді фактично, одноосібно, і за перших і за других був Йосиф Сталін. Патріотична
продуктивність радянського поета А.Малишка була заслужено винагороджена: у
грошовому еквіваленті, двічи по 100 тисяч крабованців. За поему «Прометей» Андрій Малишко отримав у 1947 році свою першу Сталінську премію. У 1950 році з’явилась малишкова збірка «За синім морем», написана після відвідин
поетом Канади та США разом з
групою діячів культури СРСР. Наступного року він
отримав за неї свою
другу Сталінську премію. Серед українських літераторів поет
Андрій Малишко, згідно Ваших, пане Богдан Жолдак «Брехів» невдаха, над яким
кпинили колеги по перу, був єдиним, хто двічі нагороджувався найвищою відзнакою
СРСР сталінського періода.
Георгій
Бурсов
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал