Уже два десятиріччя Україну лихоманить, вона перманентно
перебуває в стагнації. В контексті гуманітарному питання українського
відродження залишається відкритим. Не вироблено української системи координат,
не в останню чергу це стосується української мови та твореної нею української
літератури.
Сучасна літературна критика пошматована на значні і не
дуже кавалки. Дехто в сучасному літературному процесі тоне, декого підтримують
штучно на плаву, на інших плюють, єхидно сміються, корчать глузливі гримаси
клоуни, наносять рани на душу і серце як творцям художнього слова.
У сучасному літературному процесі розмаїття всього – від
зразків рафінованої професійної критики до найнезграбнішого дилетантства, все в
ньому функціонує відособлено, часто-густо забувається про морально-етичні
цінності при налаштуванні критичних конструкцій, що мали б слугувати
українській літературі на сучасному етапі.
Ще подивовує тотальна боротьба на всіх рівнях. Ніхто не
хоче визнавати своїх помилок чи власної хибної позиції, відсутності авторитету
чи харизми, кожен вважає себе найкращим критиком, всезнайкою. Маю на увазі
тенденції, існують приємні винятки.
Критичні матеріали зазвичай носять інформативний
характер, надто спрощений в поцінуванні твору, нерідко вульгарно примітивний, і
при всьому тому забуваються дидактичні та корегуючі функції критики, тому вона,
критика, неспроможна бути сильним крилом літературного процесу.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У нас маса премій – від Шевченківської до літературних
поцінувань районного масштабу. Але навіть шевченківські лавреати випадають з
літературного процесу, – стараннями, точніше, бездіяльністю літературної
критики. Що вже казати про лавреатів обласних премій на Чернігівщині, котрих не
знають на Львіщині, чи навпаки.
В Україні на часі створення нового друкованого
літературного журналу, який би інтегровано підходив до аналізу літературного
процесу, спираючись на здобутки вже існуючих друкованих та інтернет-видань. На
мою думку, попередньо він зміг би знайти прихисток на шпальтах «Української
літературної газети».
Володимир КЕПИЧ
м. Стрий на
Львівщині