Ще про Гоголя-розвідника і агента

 
Павло МИХЕД
 
Я надрукував декілька днів тому в жанрі посту декілька міркувань про книгу Петра Кралюка «Таємний агент Микола Гоголь» і думав обмежитись цими заувагами. Але з тривогою прочитав чергове інтерв’ю автора, де він розповідає: «…Іван Драч сказав, що пару днів не міг спати після того, як її прочитав». Класики взагалі, і це добре відомо, погано сплять. Їм, кажуть, часто сниться страшний сон: розсипаний «іконостас». А тут прочитав поет книгу і його на два дні відкинуло від подушки у такому віці. Тому я хотів попередити своїх френдів, не варто так боятись цієї книги. Петро Кралюк попав під магічну владу Івана Олександровича Хлєстакова. Не він перший. Гоголь у нього – агент ІІІ Відділення (розвідник, як з єхидцею підказав Василь Шандро в інтерв’ю), засланий восени 1829 року на Волинь (і звідти виніс, за логікою професора, назви волинських міст, «де нібито не був»). А ще Гоголь, якого дуже не любить письменник, неприторЕний (отъявленный) плагіатор (щось украв у Рилєєва, щось у Булгаріна, це ще ж Кралюк не читав Василя Наріжного) і так писав свої «багатошарові» твори.
Отож. Про Гоголя-розвідника є свідчення одного Ф. Булгаріна, який був так само залюблений в Гоголя, як Петро Кралюк. До слова, зустріч відбулась за словами старого Стукача, «в кінці 1829 чи на початку 1830 року, добре не пам’ятаю» (Ф.Б. Пчелка. Журналистская всякая всячина // Северная пчела. 1854. 7 августа. № 175. – С. 829). Стукач не пам’ятає, а автор точно знає. А вже 15 листопада 1829 року Гоголь був зарахований в Департамент державного господарства. Теза історика Петра Кралюка про те, що архіви ІІІ відділення були знищені у лютому 1917 року, а там могло бути… не витримує критики. Відсилаю шановного професора погуглить і там він знайде те, що не горить:
http://guides.rusarchives.ru/browse/guidebook.html… Та й закрите ІІІ відділення було ще у 1880 році.
Про плагіат. Як стверджує автор, пролог до драми «Богдан Хмельницький», який нібито був відкритий 1956 року, був запозичений автором «Тараса Бульби». По-перше, всі твори Рилєєва про Хмельницького (два фрагменти) були надруковані в періодиці (Див.: Библиография призведений Рылеева и литературы о нем // Рылеев К.Ф. ПСС, «Академия», 1934. с. 852-867). Ці фрагменти мають такий стосунок до «Тараса Бульби», як я до ІІІ Відділення. А тексти ці були відкриті самим автором у томі «Библиотека поэта» (таки справді 1956 року), який був під руками.
Про запозичення з «Івана Вижигіна» (відсилаю до листа Гоголь-Пушкіну (від 21 серпня 1831 року)). Про це , до слова, існує наукова література, бо обидва романи належать почасти до жанру крутійського роману.
Причини спалення другого тому наш автор бачить в тому, що Гоголь «проговорився» щось про свої розвідувальні діла (??). Це бачить Петро Кралюк навіть у «Ревізорі», «Страшній помсті», «Тарасі Бульбі». Правда, мовчить. Може те, що трапилось з Іваном Федоровичем Драчем, від авторського багатозначного мовчання?
 

facebook.com

№23 (185) 25 листопада 2016