Рецензія з легкої руки

116

У «Літературній 
Україні»   (42/2009)   вийшла рецензія  на 
словацьку  моно­графію  про Івана 
Франка,   видану 2009 року.  Для 
книжки,   що має   335 
стор., означити її як “розвідку” 
–  не  годиться. 
Розвідка – це  невеличка  студія чи 
праця  на якусь  тему,  
публіковану переважно  в  тому чи іншому фа­ховому журналі.

Третина рецензії 
присвячена фольклористиці   Ів.Франка,   що якось затінює   інші 
жанри літературної, наукової 
й  публіцистичної   спадщи­ни 
ґеніяльного Франка,   про які   згадано менше  або 
й  нічого.  Певне застереження  викликає  
й  народницьке – Каменяр,  яке в наукових пра­цях не  вживається 
і  – коли йдеться  про 
закордонних читачів   (а  “Літ. Україну”  читають  
не  тільки  в 
Україні),   то  пережиті 
народницькі назви  (Каменяр,   Кобзар) – 
незрозумілі.

Наприкінці 
рецензії  читаємо,   що 
словацька монографія про  Івана
Франка  містить   „надзвичайно цікаві його  відгуки  
про   видатних  сло­ваків”. 
Між них автор рецензії  з  легкої 
руки зараховує   також  сучас­ного  
словацького  історика Йоз.   Грозєнчіка 
(нар.  1915) і  україніста Мих.  Мольнара  
(нар. 1930).  Як бачимо,   першому з  
них було лиш 1  рік, коли ще
жив  Ів. Франко,  другого 
ще не бу­ло  на  світі.

Просто не 
хочеться    вірити, що  Іван 
Пасемко, який  закінчив славістику
Львівського університету і який відомий як знавець українсько-слов’янських
відносин, є автором згаданої рецензії, в якій так необачно
“промахнувся”  наприкінці. А може,  це завинив 
редактор, який  скоротив  її  для  “Літ. України”,   забувши 
про  престиж  цього ав­торитетного  видання?..

 

Братислава,  
3.1.  2010 р. 

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!