У «Літературній
Україні» (42/2009) вийшла рецензія на
словацьку монографію про Івана
Франка, видану 2009 року. Для
книжки, що має 335
стор., означити її як “розвідку”
– не годиться.
Розвідка – це невеличка студія чи
праця на якусь тему,
публіковану переважно в тому чи іншому фаховому журналі.
Третина рецензії
присвячена фольклористиці Ів.Франка, що якось затінює інші
жанри літературної, наукової
й публіцистичної спадщини
ґеніяльного Франка, про які згадано менше або
й нічого. Певне застереження викликає
й народницьке – Каменяр, яке в наукових працях не вживається
і – коли йдеться про
закордонних читачів (а “Літ. Україну” читають
не тільки в
Україні), то пережиті
народницькі назви (Каменяр, Кобзар) –
незрозумілі.
Наприкінці
рецензії читаємо, що
словацька монографія про Івана
Франка містить „надзвичайно цікаві його відгуки
про видатних словаків”.
Між них автор рецензії з легкої
руки зараховує також сучасного
словацького історика Йоз. Грозєнчіка
(нар. 1915) і україніста Мих. Мольнара
(нар. 1930). Як бачимо, першому з
них було лиш 1 рік, коли ще
жив Ів. Франко, другого
ще не було на світі.
Просто не
хочеться вірити, що Іван
Пасемко, який закінчив славістику
Львівського університету і який відомий як знавець українсько-слов’янських
відносин, є автором згаданої рецензії, в якій так необачно
“промахнувся” наприкінці. А може, це завинив
редактор, який скоротив її для “Літ. України”, забувши
про престиж цього авторитетного видання?..
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Братислава,
3.1. 2010 р.