Посутнє уточнення

В останньому числі «УЛГ» (с.
15)  Георгій Бурсов у статті «Мовчання з
могили Миколи Холодного» пише: «У своєму відкритому листі виходець з села,
селюк (!) Микола Холодний раптом заговорив про марність фетишизації українцями
другої половини ХХ століття глечиків бабусь, дерев’яних кухлів дідусів тощо.
Для української молоді, що мала б енергійно розбудовувати фундамент своєї
вимріяної поколіннями національної держави, існують продуктивніші способи
самовдосконалення, аніж малими дітьми копирсатися в етнографічній минувшині».
Річ у тім, що насправді «селюк» у відвертому листі розвивав думку, викладену в
спеціальній інструкції ЦК КПУ, скерованій до українських видавництв. Мене про
цю інструкцію попереджав Володимир Кисельов, котрий за тих часів відігравав
чималу роль у формуванні українського літературного процесу як близький друг ще
з війни та порадник секретаря ЦК Федора Овчаренка. Федір Овчаренко неодноразово
вів мову про те, що треба покласти край нескінченним вітрякам і глечикам в
українській поезії. До речі, я в одному зі своїх ранніх віршів згадував вітряки
у зв’язку з Дон Кіхотом, але однаково за порадою Олексія Довгого, пильного
наглядача за дотриманням партійної лінії у видавництві «Молодь», Нагнибіда
зарубав своєю рецензією мою збірку, скориставшись і моєю згадкою про вітряки.
Були в рецензії й достоту такі саме слова, які наводить Георгій Бурсов про
розбудову фундаменту.

Звичайно, Микола Холодний як
досвідчений літератор, котрий вже почав створювати власну ленініану (поема
«Ленін – це генератор струму», вірш про Шевченка і Леніна в «Дніпрі») і
пробивати її в ЦК ЛКСМУ, про що мені колоритно переповідав Микола Мерзлікін,
знав про цю нову витівку партії в ідеологічній боротьбі зі своїм народом і
намагався якось і собі мати користь з ситуації. Тоді ж стався відомий погром
виставки студентів художнього інституту, які до вечора Леся Курбаса в
підвальному приміщенні правого крила Жовтневого палацу влаштували виставку-звіт
про своє перебування влітку в Прибалтиці, де вони малювали тамтешню старовину,
зокрема ж вітряки й церкви. Партія вирішила, що це не до лиця радянській
молоді, й виставку розтрощили спеціальні банд формування Ленінського райкому
партії, котрі називалися бригадмілами. Тож «селюк» якраз і підтримав лінію партії
в своїй ініціативі, описаній Георгієм Бурсовим.

А щодо «юної співачки», пане
Бурсов, то це ціла епоха в українському музичному виконавстві, причому людина
кришталево чиста й щира, на відміну від… Та мене від такого характеру розмов
просто нудить.