Ні, я писати буду не про Павла Тичину, а про професора
Михайла Наєнка, який збагатив українське літературознавство новим волюмом
«Художня література України» (Київ, видавничий центр «Просвіта», 2008 рік, 1063
с.). Таке відразу перетравити неможливо, бо треба читати поволі та з роздумом.
І писати відразу про все не випадає, тому що треба також написати 1063 сторінки
або й більше, а в мене наразі вже такої снаги немає. Ба більше, я лишень поволі
вчитуюсь і багато чого вже не розумію з професорових глибин. І тому почну тепер
тільки з однієї думки професора про гору Арарат, котру і я замолоду мав щастя
на власні очі бачити.
Отож заходився пан Наєнко міркувати про фольклор та міти й
згадав про Ноя, про Арарат, але чомусь в око йому впали не поважні наукові
розвідки, а стаття такого собі А. Воронцова з російського «Нашего современника»
за 2001 рік (див. с. 19). І пише пан Наєнко за паном Воронцовим у зв’язку з
гебрайськими мітами не про багатосотлітні вчені згадки про Ковчег Ноя, а про
російського пілота «Володимира Розковицького, який після революції 1917 року
(професор не уточнює, якої саме революції, – Л.Г.) емігрував на Захід, а в 1939
році в англійському журналі New Edem розповів, що трапилось із ним у 1916
році», коли той літав на Арарат і ніби побачив там Ковчег Ноя. Пан професор,
мабуть мав на оці Владіміра Росковицького (за одними джерелами лейтенанта, а за
іншими – капітана), американського проповідника, котрий друкував свій спогад в
каліфорнійському часописі. Професор далі доводить розповідь за російським
часописом до знищення документів Росковицького більшовиками. Кажуть, ніби
Троцьким. Щоправда, науковці цю історію давно назвали містифікацією, хоча
російський автор Воронцов міг про це й не знати, а тому, мабуть, не знав і
український вчений, бо останній здебільшого «західними» джерелами, як правило,
не користується, а наводить лишень більш зрозумілі російські публікації.
Тому в зв’язку з Ноєм хотілося б усе-таки довідатись
справжнє прізвище пілота-ноєзнавця, після якої революції чи перевороту він
еміґрував та в якому часописі – американському чи англійському – друкував він
документи, котрі підступно знищив Троцький. Бо тільки після цього читач зможе
насправді збагнути глибину творення мітів і в рідній нам Україні.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал