Найкращий – це який?

203

За результатами діяльності сьогорічного
форуму видавців у Львові ЗМІ багаторазово оголосили перелік найкращих книжок
року, що серед них згадується “Добрилово євангеліє”. У зв’язку з цим
у мене вже не вперше виникає низка запитань:

1. Як саме визначається “найкраща
книжка”? Як поліграфічний шедевр? То так і треба писати: видання з
найкращим поліграфічним виконанням. А якщо враховується те, що міститься поміж
палітурками, то незрозуміло, чи шановне журі знає, що таке наукове видання.

2. У нас в Україні заходилися видавати
різні переклади Біблії, зокрема Нового заповіту, Євангелій. Але в жодному
виданні нема академічного апарату з урахуванням нинішніх знань про біблійну й
довколабіблійну проблематику, нема путящої симфонії, покажчиків тощо.

3. Видавці цих творів, особливо різних
типів євангелій, не здають собі труду вказати на те, з яких саме оригіналів і
на яких засадах робився той чи інший переклад. Це дуже важливо для з’ясування
шляхів, ареалів і способів поширення різних відламів християнства в Україні.
Мені в цій справі вже випадало писати про це в УЛГ з приводу видання
Пересопницького євангелія, Євангелія Морачевського, а тепер ще й Добрилово
євангеліє.

Журі мало б, принаймні, взяти до уваги, що
Добрилово євангеліє (відоме, зокрема, за ім’ям писаря) – це різновид давньої
богослужбової книги, котра в православ’ї вже не використовується й колись
називалася апракосом, тобто перемішаним цитатником з євангелій для потреб
річного недільного читання в церкві. А видавці мали б позначити: Добрилово
євангеліє. Апракос.

Хотілося б, аби наші шановні катедри
перекладознавства нарешті заходилися вивчати потік видання українською (або
церковним суржиком) культової літератури, що її частина належить до вершин
світового письменства й може тому вивчатися за законами теорії художнього
перекладу, й дала свою оцінку рівню та якості того напряму.

А журі форуму надалі повинно чітко
зазначати, що академічна й літературно-художня якість самої книжки їх не
хвилює, бо йдеться виключно про свято вітчизняних поліграфістів. До речі, і
Штонь, і Наєнко почали вже дедалі частіше говорити про спірність багатьох зовні
ошатних публікацій, якщо не про примітивний епатаж і затяту графоманію. Тобто у
низці випадків премія має віддаватися саме поліграфістам.

 

Лесь Герасимчук

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!