Це було у літі року дві тисячі шостого. На той час у мене
було вже з десяток поетичних збірок. Я порадився зі своїм Ретактором, а чи не
замахнутися нам на якусь-таки акцію-продакцію, і не де-небудь, а в самому
Будинку (від слова «будити»). А чому б то й ні, хіба ми дурні?!
Допомогти-зспосередничати зголосився один Поетичний Геній (ПоГен).
Та виявилось, що хиби у мисленні таки допустилися – бо як не
дурні, то наївні. Презентація дійсно можлива, але ж бо для нечленів Сопілки не
безкоштовна. То й знову подумалося: виртат-видират все одно не уникнути, то
давайте спробуємо якимось попутним вітром залетіти до цієї Сопілки. А для
цього, як водиться, потрібні «рикомендації».
ПоГен відразу заявив, що він, як ЧленКол, писати права не
має. Де, куди й до кого звертатися?! До дідька на городі? До сонечка в природі?
До Члена у нагоді? А якщо я дійсно більше нікого не знаю, а про мене і поготів
ніхто не чув / не чував у нашому клановому просторі?!
То ж понаписував запити, в тому числі й у Сопілку. Ба,
навіть Найсвітлішому. Вислав книги на Ганкову. І тут з Ганку уточнюють: для
кого книги: в Колізію, Бібліодеку чи Самому? Відповідаю, що Самому. Знову лист
від Секретата: «з якою метою були надіслані твори?». І тут я не витримав і
відписав, але вже на адресу Галети, де допустився фрази: «Фільтрація, це ще,
слава богу, не перлюстрація…» А ще вказав свій робочий телефон.
Через певний час дзвінок мені на роботу: з Вами зараз буде
говорити сам Молодимир Батькович Ворівський!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
І тут почалось, – яка така-сяка перлюстрація?! Якщо Вам до
Сопілки, то звертайтесь до Колізії, а не до мене! Я такий завантажений, у мене
ще й Комбітет у справах Кульдури й Дубовності! І таке інше. І інше таке.
Хотів було запитати, чи, бува, не позбавили пана Ворівського
того дня мікрофона у Граді, та добре, що стримався. Лише погоджувався, киваючи
в слухавку. І це, врешті-решт, заспокоїло Корівника Сопілки.
P.S. Усе закінчилось нічим, себто неприйняттям. Та це вже
інша, аж геть паралельна історія. До речі, Батуту Сопілки мені в Колізії на мою
вимогу так і не показали…
м. Київ