Я
прочитав цьогоріч багато книг, ще більше не встиг або не зміг. Тільки за
останні два місяці прочитав книги Романа Черковського «Ігри мізантропа»
(Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2010), В’ячеслава Шнайдера «Записки сільського
єврея» (Івано-Франківськ: Тіповіт, 2010), Володимира Даниленка «Капелюх
Сікорського» (Львів: Піраміда, 2010), Мирослава Дочинця «Лис і виноградник»
(Київ: Ярославів Вал, 2010), Сергія Федаку «Валет Валентина Другета» (Ужгород:
Ліра, 2010), Олександра Клименка «Коростишівський Платонов» (Київ: Ярославів
Вал, 2010), Степана Процюка «Руйнування ляльки» (Київ: Ярославів Вал, 2010)… Це
я веду до того, що кожна із них заслуговує читацької уваги.
Але
безперечною книгою року вважаю роман Володимира Лиса «Століття Якова» (Харків:
Книжковий Клуб «Клуб сімейного Дозвілля», 2010). Це проза високого рівня,
високої естетичної й етичної цінності. Думаю, саме ця книга стане тим
камертоном, який визначатиме наші наступні здобутки і втрати.
Серед
поетичних книжок, яких теж прочитав нівроку (знову ж таки, за останні два
місяці прочитав дві поетичні книги Анатолія Мойсієнка, п’ять поетичних книжок
Петра Поліщука, цьогорічна має назву “У подиві” , Умань: ПП Жовтий О.О., 2010).
Казав би звернути увагу на уманського поета Петра Поліщука – це глибокий
поетичний світ і сливе довершений.
Але
все-таки найкращою поетичною книгою назву вибране Івана Малковича «Все поруч»
(Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010). Сей, здебільшого, пастельно-різдвяний світ українства з
вишуканим поетичним словом, лагідними інтонаціями, міфологічно-християнським
контекстом заворожує і зворушує.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал