Жива земля володіє однією дивовижною властивістю: вона не тільки дає рослинам необхідне харчування, але і здатна відновити родючість грунту, якщо в ній не знищене життя. Одразу зазначимо, нижче у статті йдеться про “приватні” масштаби підвищення родючості. Якщо йдеться про ферму, то щоб визначити родючість грунту рекомендуємо аналітичну лабораторію АгроТест.
Фермеру давно було відомо, що знесилену землю, що дає з року в рік все менші і менші врожаї, треба залишити в спокої на кілька років, не чіпати і дочекатися, коли вона знову захистить себе шаром дерну і в ній накопичаться органічні речовини. І все це без внесення добрив.
Перестає давати врожаї якась грядка, треба б удобрити її органічним добривом. Якщо такого добрива немає, посійте ранньою весною горох, краще низькорослий, і посадіть його густіше – тоді підніметься він суцільною зеленою стіною і не допустить ніяких бур’янів. Прийде час збирати урожай, зірвіть стручки, а бадилля зріжте і залиште лежати рівним шаром. До весни стебла майже перепріють. Тоді знову розпушити садовими вилами на цій грядці борозенки і розкладіть насіння-горошини. Знову зберіть тільки стручки і залиште стебла. А нової весни садовими вилами або лопатою закладіть напівперепрілі стебла гороху в грунт і можете сміливо вирощувати коренеплоди. Для капусти або картоплі, а то і для огірків двох сезонів такого природного відновлення родючості грунту замало – ці рослини виносять, як то кажуть, із землі за одне літо дуже багато поживних речовин, а для редису, салату, моркви і буряку буде зовсім непогано.
До того ж горох, як конюшина, люпин, збагачує грунт ще й азотом. Можете посадити на відпочиваючій грядці і боби, але вони не зможуть, як горох, протистояти бур’янам – не закриють суцільною зеленою масою всю землю.
Здатність грунту самовідновлюватися, накопичувати органічні речовини, покращувати структуру залежить від багатьох факторів. Позначається і клімат, і кислотність грунту. Чим вище кислотність, тим повільніше наростає родючий шар. Пояснюється це тим, що в умовах підвищеної кислотності сповільнюється робота мікроорганізмів, які зайняті переробкою органічних залишків.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Від кислотності грунту залежить і урожай. З усіх культурних рослин непогано почуває себе на кислому грунті тільки картопля. Терплять слабокислі грунти щавель, помідори, кабачки, редька, редис, морква. А ось капуста, буряк, цибуля, часник, салат, огірки і горох кислі грунти просто не переносять.
Для виміру кислотності грунту існують спеціальні прилади, але і без приладів можна визначити, чи годиться він для тих чи інших культур.
Якщо грунт кислий, малопридатний для городніх рослин, біля грядок нескладно виявити хвощ, пікульнік, подорожник, щавель малий, м’яту польову, жовтець, поповник. Якщо ж грунт слабокислий або нейтральний, тобто придатний для всіх городніх рослин, на ньому будуть рости такі рослини-дикуни, як польова берізка, ромашка непахуча, конюшина, мати-й-мачуха, пирій, будяк городній.
Рослини, які допомагають відразу визначити яка кислотність грунту на городі, прийнято називати бур’янами-індикаторами.
Знизити кислотність грунту можна за допомогою вапна-пушонки (гашене вапно), цементного пилу, крейди, меленого вапна. Допоможе і пічна зола.
І останнє – рослини, вирощені на кислому грунті, можуть бути небезпечними для здоров’я. У них міститься значно більше важких металів (той же свинець, ртуть), ніж в аналогічних рослинах, вирощених на грунтах менш кислих. Пояснюється це тим, що важкі метали, що містяться в грунті і гірських породах, а також потрапили в грунт разом з викидами промислових підприємств, автотранспорту, не вимиваються звичайною дощовою водою, але зате вимиваються кислими розчинами, потрапляють в рослини і накопичуються в них. Тобто в слабокислих і нейтральних грунтах важкі метали знаходяться в зв’язаному стані, а в кислих грунтах вони більш рухливі і здатні накопичуватися в рослинних тканинах. Це вже прикмета нашого промислового століття.