Однофазні прилади працюють з характерними для побутового та офісного сектора споживачами однофазного струму (220 В): домашня електроніка, оргтехніка, системи обігріву, вентиляції та сигналізації.
Трифазні пристрої використовуються переважно в промисловості зі споживачами трифазного струму (380 В): печі, насоси, електродвигуни та інша технологічна інфраструктура великих виробничих об’єктів, центрів зв’язку, залізниць. Використання трифазного стабілізатора допускається і для комплексного захисту домашньої електромережі, якщо до місця інсталяції, наприклад, заміського котеджу, підведені три фази з напругою 380 В. Однак дане рішення не завжди виправдано:
- установка окремого однофазного стабілізатора на кожну живильну фазу іноді обходиться дешевше, ніж використання одного трифазного;
- в разі відсутності напруги по кожній із фаз, у трифазного стабілізатора спрацьовує захист, і він відключається. Установка незалежних однофазних стабілізаторів дозволяє уникнути знеструмлення всієї енергосистеми при виході з ладу однієї з ліній живлення.
При наявності трифазної мережі варто розглянути варіант зі стабілізацією по кожній фазі окремо. Якщо присутній хоча б один трифазний споживач 380 В – необхідний трифазний стабілізатор! Стабілізатор напруги побутової однофазний.
Якої потужності повинен бути стабілізатор?
Питання вибору потужності стабілізатора заслуговує особливої уваги. Використовуючи пристрій меншої потужності, ніж це необхідно, ви ризикуєте отримати часті відключення через перевантаження.
Актуальна потужність приладу визначається підсумовуванням номінальних потужностей всіх електроприладів.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
На більшості електроприладів вказується активна потужність у Ватах (Вт), для більш точного розрахунку її необхідно перевести в повну споживану потужність, в Вольт-Амперах (ВА). Особливо це важливо для електродвигунів та пристроїв, що мають в своєму складі ємнісні елементи!
Який діапазон стабілізації повинен бути у приладу?
Будь-стабілізатор має два діапазони вхідної напруги:
- робочий – межі мережевих значень, в яких забезпечується номінальна величина стабілізації;
- граничний – кордони мережевих значень, в яких функціонує пристрій, але вихідна напруга відрізняється від номіналу на величину, що залежить від просадки / перевищення робочого діапазону.
Вихід напруги за граничний діапазон викликає знеструмлення навантаження, стабілізатор при цьому залишається підключеним до мережі.
Визначити відхилення вашої електричної мережі допоможуть контрольні заміри. Підключіть вольтметр або мультиметр до розетки. Фіксуйте показники протягом певного проміжку часу. На підставі отриманої амплітуди мережевих коливань ви зможете самостійно або за допомогою фахівця підібрати оптимальний для даного режиму енергопостачання стабілізатор.
Заміри рекомендується робити під час максимального завантаження електричної мережі (зазвичай – ранок, вечір) і включивши всі електроприлади, які планується захистити. Заміри під навантаженням і без неї можуть мати значні відмінності.
Яка повинна бути точність стабілізації?
Точність стабілізації відображає максимально можливий перепад вихідної напруги, який відповідно до Держстандарту повинен становити не більше 10% від номінального значення. Більшість стабілізаторів в залежності від принципу роботи мають показники від 3 до 8%.
При виборі пристрою переконайтеся, що точність його стабілізації відповідає вимогам до якості електроживлення ваших приладів. Допустимі відхилення напруги живлення вказуються в паспорті електрообладнання.
При відсутності інформації скористайтеся наступними рекомендаціями:
- для освітлювальної техніки – 3%;
- для вимірювальних приладів, точної і складної апаратури (наприклад, медичного обладнання) – 1-3%;
- для більшості побутових приладів – 5-7%.