Дорогий братику!
Одержав я від тебе вже 2 листи. Дуже радий, що пишеш. Я написав тобі одного листа, та положив на стіл і пішов на роботу. Вернувшись з роботи, я не знайшов його. Десь заплутався між паперами та книжками, так що легше тепер нового написати, ніж старого відшукати. Ти пишеш, що важко переносити лікування. Що ж, потерпи, а то хтозна, коли ще буде така можливість поїхати та полікуватись. Я часто бачу Настю і Люду. Дома, правда, був тільки один-єдиний раз. Настя купила 2 корці пшениці і свиню зарізала. Останнє все нормально. У нас також погода дуже погана. Було вже сухенько, а тепер випав сніг і морози вдарили. Ми скопали вже город, щоби ранньої картоплі посадити. Морози перебили. Ти розходуй ті гроші, які є в тебе, я тобі в найближчому часі вишлю 100 крб. та й Настя тоже вишле.орогий братіку !
Ти можеш, значить, ще надіятись на 200 крб.
В найближчому часі знову напишу.
Старого листа розшукаю і тоже пішлю.
Софія, Володя і Галя вітають тебе і бажають тобі видужати і добре поправитись.
Грошей вишлю!
Тисну руку.
Твій Михайло.
22/ІІІ.1951 р.
______________________
12.VІІІ.1951 р.
Дорогі мої, Софійко, Володьку і Галочко!
Зрідка, зрідка ви мені пишете. Сьогодні 12.VІІІ, а я від вас одержав тільки 2 листи. Я написав по сьогоднішній день чимало листів. Софійко, ми домовлялись з тобою, що ти будеш писати мені частіше. Добре, добре, запам’ятаємо. Почуваю себе непогано фізично, але морально не особливо. Мені надокучило тут. Думав поправитись на багато кіло, а в дійсності вийшов пшик. За І зміну (12 днів) поправився на 1,300. Трудно дається мені поправка. Буду задоволений, якщо за весь період поправлюсь на 3-4 кілограми.
4.VІІІ я був у Києві цілий день. Відвідав музей Шевченка і Лавру. Музей Шевченка не справив на мене великого враження, бо експонати не оригінальні. Деякі малюнки Шевченка оригінальні. Рукописів його небагато, більшість у них – знимки. Більшість рукописів Шевченка написані польським алфавітом і польським правописом.
У печерській Лаврі багато цікавого. Це дійсно, перлина України. Німці знищили велику частину цього скарбу. Дуже мені сподобалось у Лаврі, хоч там і багато розвалин. Київ чудовий. Ходив я по магазинах, шукав тобі, Софійко, туфель, а Володькові шубку. Але нічого не знайшов. Шубки, правда, є, але розміри великі. Такі є і в Чернівцях. Ще поїду 15.VІІІ до Києва за білетом і побачу, що там ще є. З білетом у нас тут просто свинство: треба самому їздити до Києва і стояти там кілька годин у черзі. Від нас їздять просто на світанку.
П’єсу Прокопенка передавали по радіо, ти не чула?
Для альманаху я нічого не написав, тут немає зовсім умов. Радий я дуже, що Володько життєрадісний і що Галюня здорова. Ти поняття не маєш, як я їх люблю, моїх «дріб’єт». Цілую тебе і дітей і маму.
Міша.
______________________
18.ІІІ.1953 р.
Любі мої Софійко, Галюсенько і Володюшко!
Я ввійшов вже в курс відпочивання і лікування. Почуваю себе добре. Вчора був у лікаря. Після того пішов у музей А. П. Чехова. Я не думав, що його будиночок такий прекрасний. Навколо будинку невеликий сад, в ньому біля 200-х пород рослин, посаджених руками самого Чехова. Красиві кипариси, магнолії, чинари, кримські тополі та інші. В будинку зараз живе його сестра 90-річна Марія Павлівна Чехова. Вона займає верхній етаж, на нижньому етажі – музей (філія бібліотеки ім. Леніна в Москві). Музей складається з чотирьох кімнат і одної веранди.
І кімната – бувша їдальня Чехових. Невелика кімната, посередині стіл, покритий білою скатертю, за яким сиділи колись Чехов, Горький, Левітан та інші. На стіні велика картина художника Н. П. Чехова (брат письменника) – «Бедность»: жінка з опущеною головою, сумна, а навколо неї бідна обставлена кімната. Буфет, рояль, на якому виконували гості-музиканти. Друга кімната – робочий кабінет Чехова: стіл з усіма дрібницями, маленькі білі слони, привезені Чеховим з острова Цейлона (повертаючись з Сахаліна). На столі картини – малюнки його брата, сестри, батька. Надзвичайно обдарована була вся сім’я Чехових.
Третя кімната – спальня. Ліжко, робочий стіл Чехова (коли хворів), мисливська рушниця, якою він ніколи нічого не підстрелив, шафа. На каміні три відривні календарі за 1904. В четвертій кімнаті експонати всіх періодів життя Чехова. Багато фотографій різних письменників і артистів: Горького, Толстого, Левітана, Шаляпіна та інших. В кожній кімнаті кафлева грубка, прекрасний паркет, чудовий трафарет. Мебля масивна, красива. Все зроблено і розставлено з смаком і з скромністю.
Я вийшов з музею дуже задоволений. Пробув там рівно дві години. Після обіду читав і прогулювався по набережній…
Сьогодні я гуляв по Ялті, обійшов всю східну частину міста. Нічого особливого не бачив. Будинки відпочинку, санаторії, установи. Стомився як слід. Пообідав і ліг спати. В 7 год. вечора вечеря. Встав голодний із-за стола. Апетит у мене добрий, їжі малувато. З 8 годин пішов у театр. Слухав симфонічний оркестр Ялтинської філармонії. Сподобалось, навіть пустив сльозу, коли виконували 5 симфонію Чайковського. До речі, в найбільш хвилюючий момент із 5-ї симфонії мій товариш по кімнаті, який об’ївся шашликом, штовхає мене вбік і таємничо запитує: «А кефир будут давать еще сегодня?»
Повернувшись з театру ми сиділи трохи в коридорі, московський єврей розповідав анекдоти. Ось декілька із них:
Жінка генерала пішла до Третьяковської галереї. Її запитали потім, що ви там бачили.
Та бачила картину Рєпіна, на якій Іван Грозний «оказывает медицинскую помощь своему сыну», «Запорожцы подписываются на заем», картину Шишкова «Медвежата на лесоразработках».
Одна велика сім’я жила разом. В ній було декілька зятів і одна теща. Всі зяті заощадили разом 3000 крб. Літом піднялася сварка. Кожен із них хоче використати ті гроші, поїхавши відпочивати. Ніяк вони не могли домовитись, хто повинен поїхати відпочивати. Нарешті, найрозумніший із них сказав: «Давайте пошлем тещу на курорт, тогда все отдохнем».
Передавали сьогодні по радіо, що завтра погода покращає, буде 7 градусів тепла, побачимо.
А Володюшко жирок п’є?
А Галочка як там?
Софійко, пиши подрібно про все, якщо буде в тебе час. Якщо не буде часу, пиши тільки про дітей і про себе.
Чортяка стучить у вікно (чергова медсестра), щоби йти спати.
Ну, надобраніч Вам, мої золоті!
Цілує Вас Ваш тато.
Привіт Мілі.
Сестру Чехова я не бачив. Їй 90 років. Вона хворіє. Завтра напишу листа мамі в Осипенко.
______________________
6.VІІ.1957 р.
Люба наша Софійко!
Ми всі здорові, як дуби, тільки апетит капризує, розлінився під впливом жари. Вчора після обіду ми були в лісі, назбирали два кошики грибів, а сьогодні смажимо їх. Сьогодні після обіду підемо рибу ловити. Володя старанно готує свої рибальські причандали. У нас зараз дуже весело в хаті: вчора я купив нові батареї для приймача. Повна хата музики. Галю зарахували в клас віолончелі – Юрій Миколайович приніс сьогодні список. Вчора, правда, був екзамен, але ми не знали, бо нікуди не ходимо. Галю зарахували на підставі торішнього екзамену. Як там відносно інструменту? Треба обов’язково купити. Дітей треба вчити – все останнє єрунда. Ти заходь, коли будеш у Києві, в магазини музичних інструментів і купи віолончель-восьмушку. Хай дитина вчиться, може пригодиться колись у житті. Цибульська, нарешті, купила піаніно за 3800 карбованців. Мене більше ніхто не турбує, бо я нікуди не виходжу.
Ти, Софієчко, дуже конспективні листи пишеш. Побувала у Києві всюди і нічого нам не описала. Як там Лавра? У підземеллях вже є електричне світло? Монахи ще є там? Що вони роблять? А руїни ще є на території Лаври? Гітлерівці ж знищили якийсь дуже цінний пам’ятник минулого. Я вже забув який. Ти напиши нам про все це, бо доки приїдеш додому, то все позабуваєш. Калюжа біля Ворзеля ще є? Хто до вас приїжджав, який концерт слухали? Мабуть буде у вас київська естрада. Напиши про все.
Павлишина пошила мені сорочку. Дуже добре все зробила.
Щоб повернути собі працездатність, я лягаю в ці дні разом з Галею. Голова свіжа, чиста. Не розсердили тебе мої листи, які вміщають 1001 вимогу? Якщо будеш у Зикова, то в той же день напиши мені все подрібно. Цікаво. З віршами піди в журнал «Дніпро» – адресу знайдеш в бібліотеці, на останній сторінці журналу.
Завтра напишемо тобі трошки більшого листа. Скажемо тобі в ньому, що всі ми дуже нудьгуємо, тужимо за тобою. Кожен день у нас мова про тебе. Галя турбується, де має взяти квітів на букет. Вирішили наварити в день твого приїзду каструлю грибів з сметаною і приготувати когута в сметані. Ми з Володюшкою пишемо хорошого ліричного вірша. Скоро його одержиш. Міцно цілуємо.
Твій Міша.
______________________
22.VІІ.1958 р.
Привіт моїм дорогим курортникам!
Я одержав, нарешті, листа. Минуло вже рівно 12 днів з того дня, як ви виїхали. Я, безперечно, турбувався вами, боявся, щоби в дорозі не сталося щось неприємне. Добре, що ви доїхали без пригод і ще краще – що ви почуваєте себе там прекрасно… Використовуйте кожну хвилину, щоб відпочити і набрати сонця в усе тіло і, зокрема в серця, в душі. Буду дуже радий, якщо ви приїдете сонячними, радісними… Дивлюсь цілий день на фотографію і вірю, що так буде. Володюшка обіцяв писати частенько. Видно, забув про тата. Рано ще. Забувати про тата положено тільки тоді, коли тато зовсім зістаріється. Галочка – молодчина. Дякую тобі, дитино. Купуй щодня конверт і надсилай татові. В тебе хороший вже почерк і пам’ять.
Я живу так, як повинен жити справжній кріт. Від 9.30 до 6 вечора не встаю з-за стола, хоч зовсім не вірю ні в які химери. Просто іншого виходу не бачу. Повість ще не брав у руки. Тільки завтра (23.VІІ) здам матеріали для альманаху і візьмусь за «Чуєш, брате мій…». Багато часу забрала «Примара»… Не знаю, яке враження справить на редколегію… Приготував фольклор (казки і ін.) – восени мені потрібні будуть гроші. Обіцяють дати гонорар. Настрій, взагалі, такий: чомусь хочеться прорити нору до центру землі і там заснути, або впасти стрімголов з високої верби. Кілька днів зовсім не працював: до нас приїжджав Дмитро Гнатюк з жінкою. Наступного дня я був в нього в Старосіллі… Застав Демочка і Ткача , і там влаштували ціле весілля. Півтора дня хворів хворобою латвійської столиці. Гнатюк дав концерт у редакції «Буковини», після чого ми сіли на машини і помчалися по Буковині (Ти багато втратив, Володюшко!). В дорозі весь час виступав Демочко: демонстрував перед заслуженим артистом красу свого голосу.
Крім цього, ще двічі був у Чернівцях. Виступав з читанням своїх шедеврів «перед чернівецькими домохазяйками і євреями». Це було в парку, в літньому театрі.
Цими днями повинен вийти мій нарис про Гнатюка. В неділю, 20.VІІ, приходив Ткач. Нажарили яєчні і богу молилися. У нас величезна спека, але я ще не був у ставку. Часу немає. Мені страшно покидати свою нору. Кріт!
Продуктивність праці слабка, не то що взимку.
Передавай мій привіт мамі і попроси від мого імені, щоб хоч вони згадали мене добрим словом.
Бажаю вам доброго здоров’я, прекрасно відпочити і щасливо приїхати до тата.
- S. Якщо будуть потрібні гроші – телеграму! Ніяких ремонтів наразі не буду робити. Життя ще досить довге, є час наремонтуватись.
______________________
24.VІІ.58.
Добрий день, дорогі мої, любі!
Я одержав від вас тільки одного листа, хорошого і радісного. Більше – ніц. Невже вас, троє грамотних, не можете час від часу написати кілька слів? Не дивлячись ні на що, я чекаю листів. Мені чортовськи скучно без вас. Тим більша, що зараз склалася така міжнародна обстановка… кожен день перед сном ворожу: буде завтра лист чи ні? Виявляється, що ворожба мене обманює – тож справжнісінький пережиток минулого в свідомості Михайла Григоровича.
Тут зіпсувалася погода. День і ніч сльота, дощі, холодно. Кілька днів, правда, була велика спека. Тільки 4-5 днів. Використовуйте кожну хвилину, щоб побувати на морі, покупатися і загоріти. Тут всюди кімнатна нудьга. Скоро, мабуть, будуть кликати в поле, збирати врожай. Мірошниченки є в Кіцмані, бачу їх часто на подвір’ї, Цибульську теж іноді бачу. Нікуди не поїхала. Вулиця наповнилася шумом – вже приїхала Шароглазова.
Незабаром займусь більш конкретним: почну ремонт. Трафарет не буду робити, тільки побілку. Надоїло. Хай буде один рік інакше.
Як ви там почуваєте себе? Тяжко Вам ходити по тій жарі? Гроші є у вас? Якщо немає, то я вам вишлю… Гроші течуть, як вода. Я дуже мало купую, витрачаю, а гроші йдуть. Хотів купити собі сорочку, але відмовився. Як там бабушка, Галочка, Володюшка? Вони слухають? Не задають мамі клопоту?
Я працюю багато, але настрій у мене страшний. Повна безперспективність, єрунда, ілюзорність. Вчора був у Бурбака, Ткача. Художник Молдаван почав робити ілюстрації до казок. Зараз дотягую повість.
Головне – щоб ми всі здорові були і щоб не почалась в нас якась завірюха. Напишіть мені листа довгого і подрібного. Про все, про все. Фотографія дуже мене втішила. Вона весь час переді мною на столі – і я дивлюсь – не надивлюсь. Хотілось би кинути оце життя крота і піти туди, де багато сонця, відпочити, загоріти, набратися сили, щоб її знову витратити потім на викладання французької морфології та синтаксису за 700 крб? Ні, краще я пожертвую ще трохи часу. Авось что-нибудь получится…
Передайте привіт всім-всім. Поздоровте маму.
Цілю. Вас дорогих, рідних, єдиних.
Тато.
- S. Пишіть листи мені: два-три слова. Галюся – намалюй мені кілька слів, а ти, Володюшко, напиши, як тобі риба ловиться. Я люблю всі подробиці. Не можна жити, не думаючи про далекого близького.
______________________
Дорогий мій Володюшко!
Я одержав твого листа і дуже-дуже зрадів.
Ти, безперечно, міг раніше мені написати, разом з Галочкою. Я знаю, що ви там дуже зайняті морем і морськими ділами і ніколи думати про тата. Вечорами ж можна і про тата подумати, хоч перед сном. Я дуже скучаю за вами, мої рідні, часто думаю цілими годинами про вас, славні мої. Я потрапив в таке парадоксальне положення: коли ви мені заважали працювати, то це було погано, а тепер не заважаєте і – в десять раз гірше. От як. Я радуюсь, що ти вже навчився плавати. Тільки ти, братіку, не запливай далеко, не переоцінюй своїх сил. Їсти треба багато, щоб сили в тебе були. І ще одне, найголовніше: старайся поводитись добре, щоб не бути тягарем для мами. Мамі теж треба добре відпочити, ти їй допомагай своєю слухняністю. Ти, мабуть, ходиш і в кіно. От написав би мені, яку картину бачив, що тобі в ній сподобалось. Будь уважний і відносно Галочки, старайся, щоб вона добре відпочила. Вона теж у нас відмінниця, отже треба, щоб вона сил набралася. Я часто заходжу в магазин, щоб тобі купити книжки для ІV класу. Але їх чомусь ще нема. Я живу спокійно і досить скучно. З’їздив, правда, в Заліщики. Дністро бачив тільки з автобуса. Пів днини провів у сім’ї давнього товариша по школі.
В кіно рідко ходжу – все такі картини, що мені не подобаються. На цьому я кінчаю, любий мій. Коли будете виїжджати, обов’язково повідомте мені телеграмою, щоб я вас зустрів.
Скучаю за вами дуже, дуже…
Цілую вас. Тато.
Поцілуй маму, Галочку, бабусю і всіх останніх від мого імені.
27.VІІ.58 р.
Р. S. Володюшко, ти в ці дні нічого не читай, а більше відпочивай!
______________________
Дорогі мої Софійко, Галочко, Володюшко і Міля!
Я прилетів до Києва щасливо. В літаку почував себе, як у маминій колисці…
Хвилювала тільки думка про зустріч з вершителями моєї літературної долі. Я, безперечно, даремно хвилювався. Прийняли мене дуже добре. Особливо Кулінич. Поет М’ястківський поїхав на півтора місяця в Вінницю на екзамени. Значить, не він буде редагувати мій роман. Це мене вразило досить неприємно, але Кулінич заспокоїв мене, сказавши, що буде призначений новий редактор – мабуть, Качура або Ткаченко. Ми пішли разом до головного редактора видавництва Дмитра Ткача. Він прийняв мене досить люб’язно і обіцяв все налагодити в найближчі дні. Почалась телефонна тяганина з готелями, щоб мене влаштувати… Але, о горе! – тут не вдалося нічого зробити… Всі готелі зайняті. Почався сезон для різних туристів. Щоб все-таки мене влаштувати, Дмитро Ткач подзвонив в кабінет молодого автора і попросив, щоб той поставив питання перед Літфондом. Він говорив так: «Приїхав до Києва молодий талановитий буковинський автор, прозаїк… Не буде ж він спати в парку на лавці…». Я пішов у Літфонд до директора Марченка… Той дав мені путівку в Будинок творчості, в м. Ірпінь… Після цього я знову повернувся до Кулінича, він мене познайомив з старшим редактором прози Т. Ткаченко. Ми поговорили. Познайомився з художником Ліпатовим , який, мабуть, буде ілюструвати роман. В понеділок сказали прийти – оформимо договір. Але я поїду в вівторок, бо понеділок важкий день і тринадцяте число… Кулінич сказав Ткаченко, що я хвилююсь. Вона відповіла, що авторові першої книги належиться хвилюватися… Кулінич водив мене по кабінетах, як екскурсовод, знайомив з працівниками, не забуваючи додавати слова: «буковинський талановитий прозаїк»… Я був трошки, як учень, що провинився і провина якого полягала в тому, що він написав роман. Я, безперечно, зачарований добротою і доброзичливістю цих киян і киянок і ось лежу тепер в своїй кімнаті в Ірпіні і благаю долю, щоб не розчарувала мене.
В Ірпінь я приїхав електричкою ввечері. Півгодини тривала їзда. Тут дали окрему кімнату і нагодували вечерею. Я довго не міг заснути: живіт болів і в душі щось нило. Спокою в мене ще немає… Коли книга пройде повністю редагування (а це буде для мене неабиякий екзамен!!!), тоді і я радісно посміхнуся оцій красі напівдикій, що оточує шість корпусів письменницьких. До того часу буду сидіти і слухати, як точать мені серце черв’яки сумніву. Не поїду з Києва, хоч би мені прийшлося пити одну водичку з Дніпра або заложити останні штани за пиріжок з повидлом. У вівторок (14.VІ) поїду до Києва. Зроблю візит Гнатюкові. Зайду в «Рад. письменник». Вчора (10.VІ) під час вечері і сьогодні (11.VІ) я зустрівся в їдальні з письменниками. Це переважно кияни і дніпропетровці…(Я. Городской, Євген Дроб’язко, Федір Залата та інші). Оце коротенько про мої справи. Як там ваші діла? Завтра у Володюшки і Галочки звітний концерт… Хай вам щастить, любі мої… Від всієї люблячої душі бажаю Вам успіху… Побажайте і ви своєму батькові успіхів в його нелегких справах.
Будьте здорові всі-всі.
Цілую Вас, рідних.
Ваш тато.
(субота)
11.VІ.1960 р.
м. Ірпінь.
- S. Софійко, пиши про своє здоров’я!
Галочко і Володюшко! Мені дуже приємно буде узнати, що ви слухаєте маму і не робите їй ніяких навіть найменших прикростей.
А Зубареві передайте, що я зовсім погоджуюся з тим, коли він говорив, що дуже добре бути письменником… Я хотів тільки уточнити: радянським письменником.
До друку підготував Мирослав ЛАЗАРУК
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Продовження в наступному числі.