“Українська літературна газета”, ч. 12 (380), грудень 2025
– У оголошенні написано, що у вас можна взяти квест, – сказав Полуельф бурмістру. – Але там не пояснюється, у чому суть. Ви не могли б уточнити?
– Та все просто, – знизав плечима бурмістр. – Бачите той пагорб? На ньому оселився гоблін з гранатометом. І періодично обстрілює місто. Ось, власне, і вся проблема.
– Ага, зрозуміло. Треба вбити гобліна…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
– Що ви, що ви!? – бурмістр витріщив очі і замахав руками. – Його ні в якому разі не можна вбивати!
– Чому? – здивувався Гном. – Це ж гоблін!
– Ось саме! Якщо ми його вб’ємо, світова спільнота скаже, що це геноцид, а ми расисти.
– Ну і що? Нехай говорить що хоче.
– І введе війська, – похмуро закінчив свою думку бурмістр.
– Хм… – задумався Полуельф. – Тобто цей негідник стріляє по вас з гранатомета, а ви терпите і не смієте дати здачі?
– Не сміємо, – розвів руками бурмістр. – Інакше нас назвуть агресорами.
– Ну добре, а якщо, припустимо, не вбивати гобліна, а вигнати його кудись подалі?
– З його пагорба? Неможливо. Тоді нас назвуть окупантами.
– Піймати і відібрати гранатомет?
– Експропріаторами.
– Посадити під замок разом із гранатометом?.. Добре-добре, не відповідайте, – швидко промовив Полуельф, коли бурмістр відкрив було рот. – Я все зрозумів. Справді, цікавий випадок.
– Ну так чого ж ви від нас хочете? – не витримала Принцеса. – Вбивати не можна, роззброювати не можна, ловити і виганяти теж не можна, а що тоді залишається? Перевиховувати? Це не наш профіль.
– Ні, що ви… Для такої роботи ми б запросили психолога. Але, до речі, тоді світова спільнота звинуватила б нас у психологічному тиску.
– І в оскверненні самобутніх традицій, – додав Гном, солідно похитавши головою. – Постріляти з гранатомета по людях – це ж для гоблінів святе!
– Ось-ось, – радісно вигукнув бурмістр, – ви мене розумієте.
– Ну а від нас-то що потрібно? – знову втрутилася Принцеса.
– Віднести посилку, – зітхнув бурмістр.
– Кому? Гобліну?
– Ну так. Адже там, на пагорбі, немає жодних запасів їжі. Через годину гоблін зголодніє, оголосить перемир’я і почне переговори. Він так щодня робить. Вимагає, щоб йому приносили їжу, вино, зброю, іноді ще щось… А потім, коли наїсться, заявляє, що мирні переговори зайшли в глухий кут і він змушений відновити вогонь. Світова спільнота йому дуже співчуває. Вважає, що він принциповий.
– А якщо ви відмовитеся надавати йому їжу і зброю…
– Тоді про нас скажуть, що…
– Добре-добре, ми зрозуміли, – замахав руками Полуельф.
– …і введуть війська, – пробурмотів бурмістр.
– Ну добре, а ми-то вам навіщо? Послали б когось зі своїх віднести мішок.
– Посилали вже. Ніхто не повернувся.
– Що, гоблін їх усіх убив?
– Він стверджує, що ні.
– А…
– А світова спільнота йому вірить.
– А…
– А тоді скажуть, що ми провокатори. Розумієте, це ж він, гоблін, проявляє мирну ініціативу, це його жест доброї волі. І якщо щось пішло не так, то тільки з нашої вини. Очевидно ж! А ви… ну ніби як сторонні, вас він, може, і не чіпатиме.
– Ну добре, – підсумував Полуельф. – Якщо відкинути всяке політичне лушпиння, то від нас потрібно взяти посилку у замовника і віднести її клієнту, так? Звичайний поштовий квест. А все інше – тільки ваші проблеми. Так?
– Все вірно, – підтвердив бурмістр, – значить, домовилися?
– По руках, – кивнув Полуельф. Бурмістр з полегшенням зітхнув.
– Можна запитання? – підняла руку Принцеса. – Ось ви так боїтеся, що світова спільнота назве вас агресорами або мілітаристами, або ще чимось гіршим – а як вона вас називає зараз?
– Ідіотами, – сумно відповів бурмістр.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.