Їх було, звісно, більше, але я вибрав сім днів своїх фейсбучно- щоденникових записів, щоб передати свої тодішні відчуття, які, на жаль, ще й зараз лишаються актуальними, теперішніми. Війна не відходить від України, а кривавиться на півдні та сході. Я називаю цю війну – з 24 лютого, Широкою, бо і фронт був широким, як ніколи – від Житомира до Одеси, і зачепила ця агресія широко всіх українців та й увесь світ починає робочий день з новин про Україну. Широка війна як елемент російсько- української війни, що кровоточить з 2014 року.
Чернігів виявився фортецею української стійкості, бо його не змогли взяти окупанти. Попри вбивства, обстріли, диверсії, попри винищення причернігівських сіл, які витримали на собі найбільшу наругу російських «братішек». Власне, ми тут, на Чернігівщині, й не здивовані – бо це в нас були і Крути, і Батурин…
Отже,
31–й ранок Широкої війни.
Крихка тиша воєнного ранку. Мовчать навіть півні і пси, мовчить людська техніка, ще не тече березовий сік, бо земля глибинно змерзла.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Російські окупанти поширюють на Сіверщині листівки, де знову обзиваються до нас братьямі. Вовки тамбовські – брати ваші! А в листівках обіцяють… свободу слова і тут же просять видавать їм на розправу “націоналістічєскіє елємєнти”.
В бібліотеках окупованих північних районів Чернігівщини викидають і знищують книжки про гетьмана Мазепу, воїнів УПА, про Василя Стуса, ага, свобода слова по-рашистськи…
Літаки російські приходять, яко тать в нощі, а натомість на землі окупанти бояться кожного українського кущика і окопуються. Рухаються тільки вдень.
Щодня в Чернігові, за словами міського голови Владислава Атрошенка, ховають 40-45 людей – виривають траншею і… Розбито не тільки автомобільний міст через Десну, але й пішохідний – можливо, дякуючи і недолугим журналістам з президентського пулу, які стали обговорювати по радіо пішохідний міст, підказуючи агресору, куди бити. Чернігів у блокаді. Звісно, не повній, бо ми на своїй землі і знайдемо шляхи-доріжки, але фури не заїдуть…
Взагалі, про інформполітику нашої влади треба говорити щодня, бо дурість зашкалює. Скажімо, сьогодні Українське радіо о 6-ій годині дає новини: загибель сотень людей у маріупольському театрі, удари по Вінниці і Житомиру, спростування про нестачу в рашистів ракет – спасибі, втішили! І тільки шостою йде новина, що мала би бути першою – про знищення на Харківщині комплексу радіоелектронної боротьби, гвинтокрила і купи окупантів та про розбитий танк біля Охтирки. Звісно, не треба лакувати війну, але ж треба давати інформацію, яка мотивує до боротьби, до виживання, а не підбирати інформацію, яка допомагає вбивати нас самих. Невже це важко зрозуміти офісу Президента, який цензурує? Чи це так нас готують до здачі українських позицій – спершу “просто перестать стрілять”, тоді заглянути в очі Путіну, а тепер “треба говорити”? В Україні вирішується доля світу – це сказав президент. Але його прізвище – Байден…
Апостольський нунцій Ватикану говорить про порозуміння (з ким?), а українці – про перемогу. І сьогодні зачищають казан Буча-Гостомель-Ірпінь та почекаємо зведень Генштабу.
…І ранок прийшов неодмінно, і настав тридцять перший день Широкої української війни. Закривавлена Україна молила про мир, повторюючи слова почесного патріарха Філарета – нам потрібен мир, але мир після перемоги! І благословляв Пан Бог мужні серця, які обороняли Божий світ від дикої орди нащадків кочівника Каїна.
32-й ранок Широкої війни.
Ранок таки виборсався, хоч і з натугою, з-під чорнющого хмаровиння, начиненого сніжною крупою і тримаючи в пам’яті нічні видива пожарищ древнього Чернігова. І то були не древні сни про пожарища орди монгольської, а таки свіжі – орди московської.
“Тихое, долгое, красное зарево каждую ночь над становьем твоим,” – писав російський поет Блок про свій кочовий народ, який хоче і в хліборобську, осідлу Україну перенести свої “кочевья”, які випалюють вогнем наші ЗСУ.
На Чернігівщині, біля села Вишневе, наші дочекалися скупчення цього завойовницького, здичілого росіянства і багато понищили.
У Славутичі ж окупанти вийшли з міста, але збираються провести обшуки в адмінбудівлях. І що шукатимуть? Українські прапори для омріяної Путіним денацифікації?
Удари по Львову – це персональний привіт Путіна президенту США Джо Байдену, щоб він не був Сонним Джо, а швидше рятував світ від здичілих росіян. До речі екс-міністр Польщі уже заявив претензії на Калінінградську область, окуповану совєтами після другої світової – це Східна Пруссія, і Польща на неї має ефемерні права. Але доки тримає язика в одному місці Німеччина, до якої Пруссія належала, поляки підсуєтилися…
Як і Азербайджан, що зайняв два села в Нагірному Карабаху, оскільки вірмени побігли помагати Путіну в Україні. На окупованих Курильських островах Росія проводить демонстративні навчання, бо Японія реально хоче їх повернути. Фінляндія завтра припиняє з Московією залізничне сполучення, хоча ще й не має духу вимагати повернення Віпурі (Виборга) та всієї Карелії, окупованої Росією.
…І був ранок, і був 32-й день Широкої української війни з вічним ворогом. І линула в небо ради Хрестопоклінної неділі молитва:”Спаси, Господи, людей Твоїх і перемогу на супротивників подай!”
Хроніки Широкої війни.
Чистий четвер цього року закривавлений, не відмитися. І на очах всього світу знищується Маріуполь, а світова демократія нічого не може вдіяти… Триста мирних маріупольців – жінки і діти досі під завалами після надпотужної бомби, скиненої росіянами на лікарню. Розібрати завали неможливо через бомбардування та й особливо розбирати нема кому – азовці та морпіхи відбивають атаки. Нащо було робити тиждень тому заяву про скоре вирішення проблеми Маріуполя, для чого такі обіцянки, за якими – телевізійна пустота?
В Чистий четвер Ісус обмивав ноги апостолам. Цього року Він обмиватиме ноги загиблим захисникам Маріуполя…
Росія відкинула пропозицію ООН про великоднє перемир’я. Що ж, очікувано – росіяни, які в Страстний тиждень кидають надпотужну бомбу на маріупольців, які отримують у Попасній наказ про вбивство військовополонених, які обстрілюють мирні житлові квартали Миколаєва і Харкова – такі люди не можуть бути справжніми християнами. Нагадаю слова їхнього Фьодора Достоєвського – росіяни від православія взяли єдине: перехреститися перед тим, як вас зарубати сокирою…
Тому і акція 400 чи скільки там священників УПЦ Московського патріархату про суд над московським патріархом Кірілом Гундяєвим важлива, але далеко не вирішальна, адже замість Кіріла може бути Степан, Роман чи Іван, а суть не зміниться – вона в ідеології рашизму в пишній парчі аляцерковності. До речі, з Чернігівщини, наскільки я знаю, цю заяву підписав тільки один…
У Чистий четвер Церква журиться навіть за Іудою, бо сьогодні він йде зрадити Ісуса, йде взяти 30 срібняків, але я скажу, що Іуда був набагато більш віруючим, ніж патріарх Кіріл і всі його служки з єпископськими панагіями. Адже Іуді пекли пеком ті срібняки, а Кіріл не переймається ні тютюном, ні горілкою, якими торгував, як і диявольською службою режиму Путіну. Іуда повісився, бо совість мучила, а ні в Кіріла, ні в Онуфрія Березовського проблисків совісті ми не бачимо. “Сьогодні Іуда покидає учителя…” – співає Церква, а віряни йтимуть увечері з храмів із запаленими свічками, щоб на сволоках хат і лутках вхідних дверей випалити хрести Господнього захисту.
… А Україна воює, захищаючи Європу від диявольщини, мерзотою якої переповнена Росія, яка воює, і Росія, яка мовчить, уподібнюючись Іуді зі срібняками.
35-й ранок Широкої війни.
Він тихий. Трагічно тихий. І з блювотним запахом Росії – підступної, хижої і брехливої. Бо після заяви про відведення частини військ з київського та чернігівського напрямків вечір і ніч росіяни гатили по Чернігову і Ніжину. Є пожежі в центрі Чернігова, про інші наслідки ще не оголошено. Власне, брехня – суверенна риса росіян, нічого нового.
Саме ж так зване відведення, це насправді ротація військ, які крепко побиті ЗСУ під командуванням генерала Залужного. Вони будуть відсовуватись, щоб зализати рани. При цьому знову ж таки брешуть – мовляв, завдання першого етапу “спецоперації” виконані. Хіба що вважати завданнями руйнацію наших міст і сіл, знищення українців…
У Ніжині містяни мішками з піском рятують пам’ятник Гоголю. Рятують пам’ятник письменнику, що його росіяни називають російським, українці рятують від російського питомого дикунства.
У Чернігові росіяни вдарили ракетою по черзі за молоком – це сталося на вулиці, яка носить ім’я російського генерала часів другої світової. Відірвані руки і ноги, контужені і поранені – черговий злочин росіян.
А ота теледіва Овсяннікова, якою наївні українці захоплювалися, бо вона в ростелеефірі вискочила з плакатом “Ні – війні!”, уже на Заході блеє про утиски російськомовних та русофобію в Україні. Коли ж притомні люди говорили, що ота вискочка – проєкт ФСБ, ті ж наївні українці заперечували…
Шведський завод підшипників закрився в Твєрі. Експорт нафти з РФ за місяць впав на 26 відсотків. А з росТВ активно звільняються пропагандисти путінського кодла – пропагандони, як і щурі, першими тікають з тонучого корабля. А в Україні СБУ заарештувало агента Москви, який числився політологом і роками тряс бородою на телеефірах Коломойського – Пінчука во ім’я Росії та її ставленика Медведчука – мова про Погребинського.
А в Україну повернувся обміняний прикордонник Роман Грибов- автор всесвітньовідомого хіту про російський корабель. Нагадаю: на острові Зміїному він послав корабель окупантів. І наша інформполітика мала б багато розповідати про цього нащадка холодноярських отаманів. Але натомість канали “Прямий” та “П’ятий” виключено з пулу, бо вони розповідали про справжніх героїв – про Головнокомандувача ЗСУ Залужного, про командирів на війні, а не про пустодзвонів типу Арєстовіча та посмішечки Кіма…
І ще про Росію – від геніальної нашої поетеси.
Ця чорна прірва з хижою десницею,
Смурна від крові, смут своїх і свар,
Готова світ накрити, як спідницею
Матрьоха накриває самовар .
(Ліна Костенко).
… І ранок пах весняною вологою та надією на мир. Бо берези пускали сік – прозорий, як сльози українців, але ті – гіркі і солоні. Та українці Сіверщини не спішили в ліси і посадки за березовим соком, бо боялися мін та нерозірваних снарядів, залишених “па-братскі”. І був 35-й день Широкої української війни, і Україна не плакала, а боролася. І з неба не було сліз вологи, а збиралася Господня мста на хижу, брехливу і криваву Московію.
Хроніки Широкої війни.
Дядько з райцентру якимось чином пробрався в Чернігів з наплічником, у якому металева кружка, ложка, мило тощо. У його райцентрі тихо, не стріляють, але в нього душа болить за Україну і він проник в обложений Чернігів, щоб записатися в армію! Йому 52, але виглядає на всі 62. І у військкоматі йому сказали:”Діду, йди онуків глядіть!”. Не взяли. Дядько страшно розстроєний…
А другого взяли – той теж так 50+, але в нього досвід служби у гарячих точках. Він прийшов у військкомат, кажучи:”У мене оце все, що на мені, бо дом розбили. Добре, що сім’я встигла виїхати”.
Ще одна свіжа історія. Джерела, звісно, назвати не можу. Отже, тероборонівці прийшли на окраїну міста, бо була ймовірність наступу кац..ів. Стали копати окопи і до них прийшов дід – каже, мовляв, ось моя хата поруч, ось ключі, коли треба зайдете помитися чи чаю попить, а самому кудись треба було піти. Так і зробили. Доки пили чай, а вже був вечір, підійшла ДРГ ворожа, побачили свіжі окопи і закидали гранатами. І ждуть – що буде. Ну, хлопці з дідової хати їх і поклали. Мінус 5 окупантів.
36-й ранок Широкої війни.
Він прийшов з дрібнесеньким дощем і радісними звістками про втечу російської армії з Чернігівщини – звісно, не вся і не зовсім, але вчора вони, побиті під Києвом, тікали з піджатими хвостами двома колонами через лосинівський та ічнянский напрямки по 300 і 150 одиниць техніки. Їх Чернігівщина зустріла гаряче – був бій в районі Нової Басані, а ось Стара Басань була дуже понищена окупантами.
Залишили вчора Ковпиту під Черніговом, забравши в селян що цінніше, як то килими. Мародери. В мого доброго знайомого, в материнській хаті, днювали і ночували, а наостанок вивалили стіну лазні, щоб добре встановили кулемети.
Взагалі, деяких старост треба було оголошувати в розшук, бо побрали автомати і спали з ними замість жінок, та ще й понатягували броніки – від кого ви захищалися в неокупованих селах? Після перемоги треба буде пильно проаналізувати, як вели себе старости і голови громад.
А світ починає приходити до тями – що для нього значить Україна. Бо, виявляється, тепер, через війну росіян з українцями світові загрожує голод. У Туреччині, скажімо, уже черги за соняшниковою олією, бо 55 % світового експорту – з України. Ось що нищить наші грунти і які би ми були багаті, якби агрохолдинги не жерли всі прибутки від того виснажуючого нашу землю експорту! А Ліван, Єгипет, Йємен, Лівія, Сирія тощо взагалі критично залежні від нашого зерна, курятини, яловичини. Зараз в Чорному та Азовському морях росіяни заблокували близько 100 кораблів з продукцією – це судна різних країн, в тому числі й тих, які не вводять санкцій. В Бердянську кац…и просто вкрали три кораблі українські із зерном. Ну, злодійство – питома російська риса, нічого нового. Це знаємо ми, має зрозуміти і світ.
Наразі в ООН створена міжнародна комісія з розслідування воєнних злочинів Росії в Україні.
…І був умитий Божою вологою ранок, і прийшов 36-й день Широкої української війни. І чув Пан Бог молитви зраненої землі і наближав героїчним синам її й донькам перемогу над Каїновими нащадками, що прийшли з краю Гога і Магога.
Хроніки Широкої війни.
Ударом російської бомби знесло в Чернігові на Болдиній горі альтанку, збудовану на честь візиту в місто у 1911 році царя Ніколая ll. Росіяни б’ють і по своїх, бо темні. Мені альтанки не шкода – після перемоги збудуємо альтанку на честь захисників Чернігова від рашизму. Але шкода чотирьох українських хат, що згоріли в підніжжі Болдиної гори.
Як повідомив завідувач відділу печер Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”, голова міського товариства “Просвіта” Андрій Глухенький, могили Коцюбинського і Марковича не постраждали, натомість в Іллінській церкві вибито вікна. Андрій, до речі, з міста не виїздив. Антонієві печери витримали удари руzzкого міра.
“Символічно, – каже він, – що осколками російського снаряда посічено цифру “1941” на меморіалі Слави. Росіяни так носилися з тою війною, що побили і пам’ять про неї”.
Постраждала від ударів росіян і пам’ятка 18-го століття, козацька Катерининська церква – вибито частину вікон, покоцано осколками вівтарну частину.
Сороковий ранок Широкої війни.
Він прийшов нарешті сонячним, але від того не стала відтаювати душа, бо вчора до макабричної інформації про геноцид росіян у Бучі додалася і про злочин у Ягідному.
Я знав цю інформацію від військових раніше, але до останнього не хотів вірити, аж доки не підтвердили її в обласній військовій адміністрації.
Отже, 3 березня окупанти в Ягідному зігнали у підвал школи 370 (надіюсь, що хоч цифра менша насправді! Що не міняє суті) місцевих мешканців. І тримали їх там 27 діб! Найменшому було два місяці. Там спали, мусили там же справляти природні потреби… Коли наші відкрили підвал – разом із ледь живими людьми звідти винесли й померлих. Точніше сказати – убитих росіянами. Що це, якщо не геноцид українців?! Сподіваюсь, прокуратура вже задокументовує цей злочин.
Я ж не можу уявити, як жити зі шрамом отакої муки мешканцям Ягідного – симпатичного до війни села на трасі Чернігів – Київ. Там, власне, й хат уцілілих майже не лишилося…
Викраденої окупантами старости найпівнічнішого села України – Грем’яча досі нема вдома – її чоловікові сказали росіяни, що вона у Погарі (це райцентр Стародубщини, окупованої більше 100 років тому), в лікарні після інфаркту. Але до неї не допустили.
Радує, що Чернігівщина уже звільнена від окупантів. А ось вам історія з Донбасу від воїна, якого назвемо, наприклад, Віктором.
“Спершу пішли на нас професіонали – спецназ, і ми їх поклали. А тоді бачимо якихось незрозумілих вояк, і від них приходять два парламентери: хочемо здатися. Ок. Приходить їх ціла сотня! Форма якась жебрацька, автомати держать як попало… Розпитуємо – виявляється, це мобілізовані на окупованих територіях Донбасу. Учитель йшов із магазину, схопили, відібрали телефон і в армію. Слюсар вийшов після зміни із заводу – також під ружжо. Один день для них провели інструктаж і кинули в бій. Дали їм одного з бойовим досвідом. Питаємо – де він? Кажуть – утік”.
У Новій Каховці на поки що окупованій Херсонщині містяни вийшли на мітинг за Україну і росіяни стріляли по них, є поранені. Мітингували і в Херсоні. А на Харківщині наші збили новенький Су- 35.
… І засвітився над побитою землею 40-й ранок, і настав новий день Широкої української війни. І плакала північ України над вбитими і закатованими, і горіли вогнем південь і схід України. І бачив Бог які українці завзяті і лихі до ворога і розумів Господь ту природню ярість, яку ще Василь Стус озвав:”Ярій, душе моя, ярій, а не ридай!”.
46—й ранок Широкої війни.
Смурний ранок не від погоди – від війни. Так, вона відійшла від Чернігівщини, отримавши розгром, але палить наші міста й села на Слобожанщині, на Донбасі, у Таврії і Приазов’ї. У Гомелі росіяни концентрують техніку і війська при білорусах, що відводять очі…
Сіверщина очищається від російських мін і снарядів, але цієї роботи вистачить ще надовго. Тільки зачищено Михайло-Коцюбинське, але ще ні – Седнів, де стояли росіяни і звідки обстрілювали Чернігів.
Несподівано до Києва прибув прем’єр Великої Британії Боріс Джонсон, якого українці не без гумору прозвали Нечесою. Не знаємо, яка причина раптового візиту, можливо, щоб стримати нашу владу від капітулянтських переговорів, які чомусь веде уродженець Абхазії, який тільки недавно став громадянином України. Але дякуємо за протикорабельні комплекси, які нам поставляє Британія. Взагалі, Боріс Нечеса є лідером антипутінської коаліції, на відміну від лякливих і лукавих лідерів Франції та Німеччини.
У Макарові на Київщині уже знайдено 133 тіла вбитих українців, підтверджені два факти згвалтування дітей. І розбори завалів тривають – на жаль, Буча не єдина… Будуть і нові факти про звірства росіян в окупованих селах та містах Чернігівщини. Ми ще будемо багато плакати, загартовуючи наші серця від лукавих посилів про “брацкій народ”. Бо те, що роками і десятиліттями говорили рухівці та просвітяни – не сприймалося, нас називали екстремістами, бандерівцями і т.д. Хоча ще 1911 року російський монархіст з українським прізвищем Савенко у газеті “Кієвлянін” писав:” Польский, финский, армянский и другие вопроси – ето все вопроси по существу окраинние, то есть второстепенние. Мазепинский вопрос бьет Россию в самую голову ее великодержавия”. У мене нема російської розкладки, звідси – відсутність у цитаті деяких букв. Мазепинський – слід читати як український.
…І ранок обхопив українську землю, і прийшов 46-й день Широкої війни, і билися українці за себе, за свою землю, за право любити своє. І в неділю, що є останньою перед Вербною неділею, навіть до російськомовних почало доходити, що в росіян мало би бути Івовоє воскрєсєньє, адже у них нема слова “верба”. І усміхався Пан Бог з висот неба, і наповнювався повним змістом український Гімн: “Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому!”. І наближалася українська Перемога, бо “камінь, що його занедбали будівничі, став во главу угла. Від Господа це сталося”. І камінь той – Україна.
Хроніки Широкої війни.
У Чернігові майже поруч дві черги: одна – більша, за гуманітарною допомогою, друга – до поліції, для подачі заяв про зруйноване і вкрадене росіянами. Обидві черги, в принципі, трагічні.
Але – мужньо цвітуть абрикоси і набирають сили вистрілити миром каштанові свічки. Навіть біля зруйнованого кацапами готелю із символічною назвою “Україна”…
80-й ранок Широкої війни.
Він прийшов, як заведений – у білопінні вишневого та яблуневого цвіту, у проминанні цвіту грушевого, у жалкуванні за побитим морозом цвітом абрикосовим – цього року вперше зацвіла посаджена вже мною абрикосинка, але ніт – не спробуєш…
Що змінилося в ході війни за 10 проминулих днів?
Світ переформатовується через/завдяки Україну – оно і фіни зі шведами наважилися проситися в НАТО. Оно і проблема курдська через це виникає і Україна мимовільно до неї навертає: Ердоган, що по-турецьки нуртує між Заходом і Сходом, торгуючи і з Росією, і продаючи “Байрактари” Україні, вже заявив, що він проти вступу Швеції і Фінляндії, бо в цих країнах діє бойова Робітнича партія Курдистану. То він ще не читав вірша Василя Симоненка “Курдському братові”…
Українці ж продовжують ставити рекорди, дивуючи переляканих німців і французів – ЗСУ збили 200-й рашистський літак! А ще недавнечко і третього, найбільш навороченого російського гелікоптера МІ-28 з ракетами, що кілька мільйонів коштує. Про знищені танки та інші смертоносні залізяки уже навіть і писати нудно… А про знищених російських окупантів і нецікаво: Росія ніколи не жаліла гарматного м’яса, бо, як казав маршал-катафалк Жуков, баби єсчьо наражают. Проте, з цим уже давно на Росії проблеми – тому кацапи викрадають тепер українців і вивозять у свої сибіри. Уже близько 1,2 мільйона, серед яких тисяч зо 300 – діти. Обезлюднення України триває!
Проте програш стратегічний Росії уже очевидний і для багатьох росіян. Недарма ж щойно вони заявили про потребу переговорів з Україною та Заходом. Мовляв, для широкої угоди. Ну, цінність угод з Росією визначив ще Бісмарк, але прикро, що зразу вискакують неголені людці, які вже хочуть від імені України прямих переговорів з Путіним та ще й один на один. Що це за манія позаглядати в очі Путіна? Що ти там хочеш побачити?
Тим часом за межами розуміння героїзму тримаються захисники Маріуполя. І все голосніше звучать незручні питання – хто наказав розмінувати Кримський перешийок, замінований владою Порошенка? Хто здав Каховку і Херсон, Мелітополь і Енергодар? Чи варто вдовольнитися заспокійливим від слащавого Арєстовіча: “Ми проє…”?
Росіяни не порахувалися із затратами, щоб послати літака і вдарити по мирному Новгороду-Сіверському, який, було, Широка війна обминула. Загинули 5 і поранені 19 людей, постраждали гімназія, школа та гуртожиток. А в Н-Сіверському чи не третина ж населення були за Росію, саме сюди вчащав лідер фракції ОПЗЖ Юрій Бойко, тут пили за дружбу Кучма і Лукашенко з Путіним…
Сьогодні – день пам’яті українців, які рятували євреїв. Не стану повторювати про підтримку Ізраїлем Росії, хочу тільки, щоб був колись і день пам’яті євреїв, які рятували …українців…
Італія ж у єврея Соловйова забрала посвідку на проживання в своїй країні і він тепер не зможе потрапити у дві свої вілли на озері Комо, зароблені брехнею про Україну. Невже буде тікати в Ізраїль, коли українці судитимуть рашистську верхівку?
…А ще в ці 10 днів знову стала явною (для всіх, крім влади) антиукраїнська суть так званої УПЦ московського патріархату – щойно їх синод заявив, що причиною війни стала …ПЦУ. Недарма вже 10 парафій на Чернігівщині вийшли за ці два місяці з-під московського берла…
… Я дочитав роман Володимира Ворони “Навала” – це частина трилогії “Хоробор”. Дуже вчасний роман. Бо знову навала.
“Жили колись люде, раділи й сумували, любили та страждали; прийшов час – в один день полягли вони в рідну землю за те лиш, що не впокорились ворожому племені, бо хотіли жити по власній, не чужій волі” – пише Володимир Ворона. “…Хто б там що не казав, кінця не існує: смерть неминуча, проте й не кінечна; сміло поглянь їй у вічі – там угледиш жаринку нового життя. Прихід її означає лише, що на зміну старому заступить нове – в цьому єдина правда нашого буття”.
…І був буйний ранок весни, і був 80-й день Широкої української весни, і благословляли Пан Бог та наші героїчні предки своїх нащадків, що боронили, гинучи, своє. Своє ім’я, свою натуру, свої душі і свою землю. Бо були вони русичами-українцями і ніколи не скорялися навалі захланної орди.
Замітки по полях щоденника.
Україна ліквідувала міф про непереможну російську армію. Лишилося ліквідувати міф про велику гуманістичну російську культуру.
Вигнання з української землі – це проміжна перемога. А повна – розпад Росії на кілька держав, бо інакше провести денацифікацію неможливо. Звісно, з позбавленням решток Росії ядерної зброї. А Україна матиме зону відповідальності – Кубань, Стародубщина, Східна Слобожанщина, Курщина та Зелений Клин. Це не щоб правити, а щоб вони самі себе там не повбивали.
Нема ніякої загадки “русской души” – для українців нема, бо ми її розгадали в сибірах і на сахалінах, ми її вивчили в Соловках і на Бєломорканалі, ми її пробували окультурити козацьким барокко і літературою (вся російська література вийшла з “Шинелі” нашого Гоголя – казав Достоєвський), ми її цивілізували Іннокентієм Іркутським і Іоаном Тобольським – не вийшло… Але загадки лишились для Заходу, хай спитають у нас – ми розкажемо…
Від моєї дачі у Святому після прямого попадання лишилась тільки грубка, складена покійним тестем – святий був чоловік… А ще лишились спогади – вони не підвладні російським снарядам.
Воює Україна, а в НАТО приймають Швецію і Фінляндію. Воює Україна, а гостро постають проблеми Придністров’я, Курдистану, Курил, Східної Пруссії. Воює Україна, а голодує Ємен. Воює Україна, а автокефалію отримує Македонська церква. Воює Україна, а розпадеться Росія.
Чернігів.
(З антології «Хроніки окупації і спротиву. Перші місяці війни». Видавництво «Ліра-К»)